RSS
PDF 
Розробка електронної системи торгів та функціонування розрахунково-клірингового центру відповідно до загальновизнаних міжнародних правових норм та технологій, впровадження ефективної системи дослідження ринку з наданням інформації його учасникам — це неповний перелік завдань, за реалізацію яких взялося нове керівництво Аграрної біржі. Про розбудову та перспективи біржової системи кореспонденту "Хрещатика” розповів директор Аграрної біржі Олександр Марюхніч.
— Олександре Євгеновичу, в якому стані наразі знаходиться біржова система України?
— З самого початку була неправильно побудована вся біржова система на товарному ринку України. У певний момент її розвиток пішов в хибному напрямку. Було спотворено розуміння біржового процесу як такого, бо реєстрація угод, чим займаються зараз численні біржі і біржові торги — це зовсім різні речі. На кінець 2010 року в Україні нараховувалось вже 537 зареєстрованих товарних бірж, вагома частина з яких працює саме в аграрному секторі. Як у такому вузькому сегменті може функціонувати така кількість бірж? Наприклад, в Сполучених Штатах їх налічується до 10, в інших країнах — ще менше.
Був час, коли кожний іноземний трейдер вважав за правило хорошого тону мати при собі "кишенькову” товарну біржу, яка реєструвала все, що йому необхідно. Як наслідок — маса зловживань з поверненням ПДВ, фіктивні зовнішньоекономічні контракти, махінації з експортною номенклатурою тощо. Я вже не кажу про тіньовий сектор аграрного бізнесу, у який були втягнуті товарні біржі, замість того, аби протидіяти йому. На більшості з них ніколи не проходили торги і не виконуються базові функції — формування об’єктивної ціни та забезпечення виконання зобов’язань за угодами.
Тому поява Аграрної біржі — це крок до створення прозорих ефективних ринкових біржових механізмів, які повинні організувати цей товарний сектор і налагодити його нормальне функціонування.
— В якому напрямку зараз працює Аграрна біржа?
— На Аграрну біржу покладено чотири основні функції: організація біржових торгів і надання інших біржових послуг, дослідження кон’юнктури ринку і формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію, запровадження повноцінного розрахунково-клірингового обслуговування біржових торгів. Три перші пункти виконуються повноцінно, і протягом останніх півтора року чимало вдалось зробити. Налагоджено роботу 20 регіональних відділень у більшості обласних центрів, аби на місцях як сільгоспвиробники, так і покупці мали можливість оформляти й підписувати контракти. Сертифіковано понад 100 брокерів, які обслуговують клієнтів по всій Україні. Також активна робота ведеться у напрямках розробки електронної системи ведення торгів, створення розрахунково-клірингового центру, впровадження ефективної системи дослідження ринку і надання інформації його учасникам.
Що ж стосується формування ринкової ціни, то існує ряд факторів, які не дають змоги біржі повноцінно виконувати цю функцію. По-перше, діючий механізм формування врівноваженої ціни на сільгосппродукцію важко назвати ринковим. Приміром, у нас ще жива радянська система розрахунку собівартості однієї тонни зерна. З одного боку це ніби добре, бо захищає від різких цінових обвалів або сплесків. І всі розуміють, що без рудиментів ручного, контрольованого ціноутворення навіть та, критикована багатьма стабільність та забезпеченість внутрішнього продовольчого ринку, була б недосяжною. З іншого боку, серйозно втрачають сільгоспвиробники, які не можуть реалізувати вирощену продукцію з бажаною для себе прибутковістю. Отож наразі доводиться миритися з тим, що ціни на товарних ринках формуються поки що не за правилами біржової торгівлі.
— Яким чином держава контролює експортні контракти?
— На сьогодні, згідно даних Держкомстату, більше 85 % операцій на біржовому ринку складає саме сільськогосподарська продукція. Вартість цих контрактів лише за 9 місяців поточного року склала 43 млрд грн. Постанова Кабміну від 13 грудня 2010 року, яка надала Аграрній біржі виключне право на реєстрацію експортних контрактів — це вимушений крок держави для наведення порядку. Щоб принаймні розуміти, скільки реально вивозиться з країни сільськогосподарської продукції. Показовий приклад — минулорічна ситуація з гречкою, коли невідомо хто, куди і за якою ціною продав такі її обсяги, що вже у лютому 2010 року країна зіткнулась з гострим дефіцитом для внутрішнього споживання.
Завдяки новому механізму реєстрації експортних контрактів державним органам вдалося одночасно вирішити два надзвичайно важливі завдання. По-перше, налагоджено чітку систему моніторингу та контролю за вивозом зернових, олійних та технічних культур — пріоритетних об’єктів українського сільськогосподарського експорту. Для цього Аграрна біржа тісно співпрацює з Державною митною службою — за підсумками кожного дня контрактації уся необхідна інформація через спеціальну електронну систему надсилається на митницю та в МінАПК. Таким чином її співробітники чітко бачать і розуміють, що це за контракти, хто, які обсяги і куди везе, як усі ці процедури мають бути оформлені. Так держава обліковує та контролює обсяги, номенклатуру і класність експортованої продукції, не витрачаючи додаткові кошти.
По-друге, Міністерство аграрної політики та продовольства має чітку й достовірну картину того, скільки сільгосппродукції законтрактовано на експорт, скільки вже вивезено, в який період і якими обсягами буде вивозитись продукція в майбутньому. Іншими словами, йде мова про оперативний експортний баланс сільгосппродукції, який піддається аналізу, прогнозуванню та регулюванню в інтересах продовольчої безпеки країни. Наявність такого балансу в ідеалі дозволяє завчасно і коректно впливати на ринок з метою недопущення внутрішнього дефіциту певних продовольчих культур, а також врахування позицій та інтересів експортерів (щоб уникати аврального введення квот та обмежень).
— Чи надає Аграрна біржа гарантії сторонам при укладанні договорів? І чи можете Ви привести приклади, як це питання вирішується за кордоном?
— За кордоном виконання взаємних зобов’язань між контрагентами контролюється так званими кліринговими центрами, які виконують функцію центрального контрагента. Але ці функції — клірингу та центрального контрагенту — може виконувати і сама біржа. На жаль, на вітчизняному і товарному ринку зазначені механізми поки що не функціонують, тому що відсутні необхідні законодавчі норми.
Уже практично узгоджена Концепція розвитку біржового товарного ринку України, адаптована до наших реалій і потреб. Впродовж року спільно з Національним банком України ми, орієнтуючись частково на іноземний досвід, намагалися спроектувати модель клірингового центру, який дозволить біржовому товарному ринку вийти на якісно новий рівень. На даний момент уже працює робоча група з представників Аграрної біржі, Мінагропроду, Національного університету природокористування і біоресурсів.
Водночас спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства і за участі брокерських компаній, комерційних товарних бірж визначається питання щодо впровадження системи електронних біржових торгів, яка б відповідала новітнім технологіям. За цією системою Аграрна біржа буде виступати організатором торгів. Всі інші учасники ринку, які до кінця 2010 року працювали в форматі товарних бірж, будуть продовжувати заробляти гроші у статусі брокерських компаній, як це прийнято в усьому світі. Вони зможуть отримувати інформацію, оформляти контракти в режимі реального часу. Це дозволить оптимізувати всі інформаційні потоки і документообіг як між Аграрною біржею і брокерами, так і між брокерами та кінцевими клієнтами.
Отож, коли питання клірингового центру та управління ризиками прийде до логічного позитивного вирішення, Аграрна біржа отримає все необхідне, щоб ув’язати його з новою системою електронних торгів. А вже тоді можна буде сформувати нову якісну біржову модель, спочатку для аграрного товарного ринку, а в майбутньому і для інших.
Ми запрошуємо до співпраці та діалогу всіх зацікавлених учасників ринку: сільськогосподарських виробників, трейдерські компанії, галузеві асоціації та елеватори.
