Ми не уявляємо свого життя без багатьох речей: без води, світла, їжі… До цього списку можна сміливо додати ще одну позицію, що без неї не можуть прожити ані дня сучасні люди - телефон. Ми користуємося цими пристроями щонайменше 15-20 разів на день, проте мало хто знає цікаві факти з історії цього винаходу.
Перший дзвінок: «Allo!»Першого липня 1993 року з офісу мобільного оператора в Києві було здійснено перший дзвінок. Цей день вважається днем створення «Українського мобільного зв’язку» (UMC). Першим абонентом мобільного зв’язку Nordic Mobile Telephone (що працював у діапазоні від 453 до 486 МГц) став тодішній президент України Л. М. Кравчук. Десятки камер і сотні журналістів фіксували історичний момент – перший дзвінок з мобільного телефону. Телефонували у прямому ефірі національного каналу українському посолу у Німеччині. Розмова була достатньо короткою – 40 секунд (1 хвилина розмови коштувала на той час 1.25 USD).

Першим мобільним телефоном був велетень «Motorola Associate-2000» вагою 400 грамів. Його можна було придбати у 1993 році за 2000 доларів.
Після такої реклами з участю першого обличчя країни, попит на чудо техніки зріс. Перші абоненти чекали на підключення декілька днів, сплативши аванс, як підтвердження серйозності своїх намірів.

Мати телефон у 90-х обійшлося б у 4000 доларів (без абонплати). Дзвінки за місяць в середньому коштували 1000 доларів. Поповнити рахунок можна було у офісі мобільного оператора. Тепер ця процедура займає менше часу: поповнити рахунок можна з дому (https://mypay.ua/ru/mobile/life/487). Попри високу вартість, на кінець 1993 року у Києві налічувалося близько 600 абонентів, в Україні – близько 3000.
Телефон у 90-хУ 90-х роках словосполучення «мобільний зв'язок» викликало асоціації тільки з власниками мерседесів, золотих ланцюгів та шкіряних жакетів. Розмова по мобільному серед натовпу людей викликала повагу до власника телефону, підтверджувала, що життя у нього точно склалося казково.
На початку 2000-х років телефонам вже не дивувалися. Тоді почалася доба «мобілізації», усі, хто міг дозволити собі таку недешеву іграшку – купували її.