images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images НОВОСТИ
новини українською новости на русском
15:39 |  Незабутні Холідейс...
14:12 |  Освіта та кар'єра - День студента 2016

новости RSS  |  все новости
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет міста Києва на 2016 рік
Програма економічного і соціального розвитку м. Києва на 2016 рік

images ОФІЦІЙНО
images
Отримання пільг і субсидій
Допомога учасникам АТО та членам сімей загиблих під час АТО
Громадські обговорення щодо перейменування вулиць столиці
Містобудівний кадастр
Комунальні підприємства
images
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 20 травня 2008 року, вiвторок  №77 (3303) images


Проекти
19/10/2007
ПРОЕКТ

СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ




ВСТУП

Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток засад громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та інших реформ вимагають, щоб такі чинники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість, відігравали провідну роль у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Пріоритетним напрямом державної політики повинно бути створення повноцінної ефективної системи неперервного професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (далі — службовці), що відповідала б європейським фаховим стандартам формування адміністративної спроможності держави та кращим вітчизняним традиціям і вимогам утворення єдиного європейського освітянського простору.
Ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово і світоглядно підготовлених до активної професійно-компетентної інноваційно-творчої роботи в нових умовах: демократії, економічної та політичної конкуренції, глобалізації. Тому постійний еволюційний процес у державному управлінні, зміни форм і методів виконання службовцями завдань і функцій держави, утілення в практику державних, галузевих і регіональних цільових програм потребує активізації зусиль суб’єктів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування (далі — Система).
Необхідною умовою ефективного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система фахового навчання службовців, інтелектуального й інституційного зміцнення фахової спроможності цієї системи у галузі державного управління.

1. СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: СТАН І ПРОБЛЕМИ

В основі діючої нині в Україні Системи лежить адаптація отриманого раніше фаху до професійної діяльності у сфері державного управління. Вона здійснюється шляхом реалізації освітньо-професійних програм підготовки магістрів, професійних програм підвищенням кваліфікації, тематичних семінарів і стажування.
Магістерські програми мають академічний, фундаментальний характер, надають загальну широку освітню підготовку з державного управління.
Програми підвищення кваліфікації державних службовців не мають необхідного практичного спрямування, носять здебільшого освітній характер.
Програми базової підготовки, перепідготовки та функціональної спеціалізації службовців в Україні відсутні.
В Україні професійне навчання службовців здійснюється за державними і галузевими стандартами вищої освіти, стандартами вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані в освітній галузі “державне управління”, зокрема зі спеціальностей “управління суспільним розвитком” (із трьома спеціалізаціями), “державне управління” (із 19 спеціалізаціями), “державна служба” (із 10 спеціалізаціями) за різними формами навчання.
Підготовка кадрів вищої кваліфікації (кандидатів і докторів наук) здійснюється за чотирма спеціальностями в галузі науки “державне управління”: “теорія та історія державного управління”, “механізми державного управління”, “державна служба”, “місцеве самоврядування”.
Аспірантури і докторантури діють в НАДУ, її Дніпропетровському, Львівському, Одеському і Харківському регіональних інститутах державного управління, Донецькому державному університеті управління та Запорізькому гуманітарному університеті “Інститут державного і муніципального управління”; у них функціонують сім спеціалізованих учених рад для захисту дисертацій.
Підвищення кваліфікації вищих категорій службовців здійснюється в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ.
Підвищення кваліфікації службовців здійснюється ліцензованими закладами навчальної системи за програмами і планами, затвердженими в установленому порядку.
Мережа закладів Системи професійного навчання службовців, яка сформована із застосуванням механізмів ліцензування та акредитації в освітній галузі “державне управління”, включає:
— НАДУ при Президенті України, 4 регіональних інститути НАДУ в містах Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові;
— 14 вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані для підготовки магістрів за спеціальностями “державне управління” та “державна служба”;
— 23 центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій;
— 65 галузевих навчальних закладів вищої і післядипломної освіти, що ліцензовані для підвищення кваліфікації службовців.
Нормативно-правова база навчальної системи ґрунтується на Конституції України та законах України “Про вищу освіту”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, складається з указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, за якими створена і функціонує Система, та інших нормативно-правових актів.
Процес навчання переважно фінансується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів державної влади та місцевих бюджетів.
Поряд із позитивними здобутками Система має суттєві недоліки.
1. Система в умовах нової демократичної суспільно-політичної системи та глобалізаційних процесів (формування нових правил і засад економічного та соціального буття, стирання кордонів, нових інформаційно-комунікаційних технологій) не забезпечує підготовку професіоналів у сфері державного управління та місцевого самоврядування, не спрямована на формування службовця нової формації, не виконує виховної функції.
2. Система не стала органічною складовою державного управління та місцевого самоврядування, інститутом державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, не забезпечує результативність їх діяльності через розвиток інтелектуального потенціалу працівників, не охоплює всіх службовців, особливо навчанням перед участю в конкурсі на заміщення посади та після призначення на посаду (лише 20 % службовців проходять яке-небудь навчання протягом законодавчо визначених п’яти років).
3. Зміст, організація та форми професійного навчання службовців не відповідають сучасній парадигмі державного управління та місцевого самоврядування — надання конституційно і законодавчо визначених послуг особі, громадянину та населенню з необхідною якістю за змістом і терміном, потребам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не мають випереджаючого характеру, їм бракує практичної спрямованості, недостатньо використовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології.
4. Науково-педагогічні та наукові працівники закладів Системи відірвані від діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не проводять експертно-аналітичний супровід їх діяльності, не мають досвіду практичної діяльності в цих органах.
5. Система не забезпечена необхідною законодавчою базою, демократичними стандартами щоденної професійної діяльності державних службовців, ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості професійної діяльності та навчання, достатнім ресурсним забезпеченням, у тому числі фінансовим (фінансування підвищення кваліфікації в 100 разів менше, ніж у країнах розвиненої демократії), кадровим і науково-методичним.
6. Подолання практики ручного управління системою підвищення кваліфікації, перехід до управління як законодавчо і нормативно урегульованого планомірного впливу на визначення і реалізацію мети і завдань системи в цілому та кожної з її складових.
7. Структура вищої та післядипломної освіти службовців не відповідає змісту діяльності у сфері “державне управління”, що визначений ООН, ЄС, у багатьох провідних країнах та визнаний в Україні. Відсутня низка важливих спеціальностей, бракує державних стандартів щодо професійного навчання; не використані можливості розширення перепідготовки за спеціалізаціями, орієнтованими на державне управління. Потребують суттєвого удосконалення і диверсифікації професійні програми підвищення кваліфікації.
8. Суб’єкти Системи мають різний організаційно-правовий статус: НАДУ, її регіональні інститути та центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій відносяться до системи органів виконавчої влади, вищі навчальні заклади — до Міністерства освіти та науки України, галузеві навчальні заклади післядипломної освіти — до відповідних центральних органів виконавчої влади. Наявні повноваження та функції суб’єктів Системи диверсифіковані, не скоординовані, не забезпечують результативного й ефективного її функціонування. Немає чіткого розмежування повноважень учасників системи та координації їх діяльності. Вплив неурядових громадських організацій на діяльність Системи відсутній.
9. Відсутні унормовані механізми та процедури залучення молоді до навчання за спеціальностями, спрямованими на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування, відбору претендентів на адміністративні посади — випускників вищих навчальних закладів І — ІІ рівнів акредитації з подальшим працевлаштуванням на службу, успадкування кращого досвіду діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Особливості управлінської праці персоналу органів державної влади та органів місцевого самоврядування обумовлюють необхідність запровадження інституціональних засад професіоналізації державного управління та місцевого самоврядування, найважливішою складовою якої є результативна діяльність потужної системи професійної підготовки та післядипломної освіти державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

2. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА, СТАНДАРТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ЇХ ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Однією з головних рис суспільно-політичного життя сучасного світового співтовариства є глобальний процес демократизації, який за останній час охопив більшість країн світу. Основою демократичного ладу є людина, спроможна розкрити його потенціал і для якої демократія є природним середовищем задоволення особистих та суспільних інтересів. Успішне існування сучасної демократії неможливе без особи, яка сповідує демократичні цінності та має певний рівень соціальної компетентності. Саме тому формування громадянина має бути одним з головних завдань національної освіти в будь-якій демократичній державі.
Серйозною перешкодою для становлення та розвитку демократії в українському суспільстві є відсутність досвіду життя в умовах демократії. Внаслідок цього в Україні об’єктивно зростає значення спеціальної освіти — суспільно-гуманітарних знань, умінь, системи установок і цінностей, що має підготувати громадян до життя в умовах демократії. саме тому актуальним завданням для України є впровадження якісно нових підходів, методик, навчальних дисциплін щодо підготовки молоді до життя в нових умовах демократичного врядування.
Передумовами демократичного врядування є:
народ повинен розуміти свободу, потребувати її, цінувати її, уміти користуватися нею і боротися за неї;
достатньо високий рівень правосвідомості у громадян;
господарська самостійність громадянина;
мінімальний рівень освіти і обізнаності громадян, поза яких усяке голосування постає своєю власною карикатурою.
необхідний політичний досвід громадян.
Також демократичне врядування припускає в людині ще цілий ряд властивостей і здібностей, а саме: особистий характер і відданість батьківщині, риси, що забезпечують в ньому визначеність переконання, непідкупність, відповідальність і цивільну мужність.
Сукупність сучасних теоретичних здобутків у державно-управлінських дослідженнях спрямовує на нове — “реалістичне” — трактування бюрократії, основними рисами якої є:
— визнання неусувності політичної ролі бюрократії через надання управлінських послуг, і як результат — пошук нових форм контролю над нею, оптимального співвідношення політичних і професійних завдань в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
— зменшення ролі вертикальної ієрархії, розвиток функціональних органів, “плоских” структур управління, багатоманітність моделей державного управління та регулювання сфер суспільного життя;
— обмеження значущості традиційних адміністративних “сходів чинів”;
— формування культури державного підприємництва, впровадження принципів менеджменту в діяльність державного апарату, переведення його частини за рамки державної служби;
— децентралізація, прагнення до скорочення і здешевлення апарату, спроби зробити державну бюрократію “прозорою” та “чуйною” до суспільних очікувань і вимог.
Курс України на Європейську інтеграцію вимагає створення системи державного управління та державної служби, орієнтованої на запровадження стандартів реальної демократії, похідними яких є демократичні інституційні стандарти професійної діяльності службовців. Реформування державної служби згідно з Програмою розвитку державної служби на 2005—2010 роки передбачає необхідність визначити та запровадити стандарти професійної діяльності державних службовців на засадах стратегічного планування діяльності державних органів із запровадженням результативного та ефективного обслуговування потреб населення, фізичних і юридичних осіб.
Саме зазначені стандарти є базою для надання якісних публічних послуг, проходження служби, а також формування та оновлення змісту професійного навчання.
Передумовами надання якісних публічних послуг є:
— оптимізація функцій, завдань, повноважень органу, що безпосередньо вплине на чітке визначення сфери відповідальності органу щодо формування та реалізації державної політики;
— запровадження системи управління якістю в органі, яка стане інструментом управління процесами надання послуг, сприятиме забезпеченню їх якості;
— підготовка необхідних кадрів, спроможних здійснювати аналіз політики, стратегічне планування, розроблення програм, управління програмами та їх оцінювання.
Демократичне суспільство стає все більш вимогливим до влади, що змушує її орієнтувати всю діяльність на людину, на задоволення її потреб і інтересів через надання якісних послуг. Запровадження інституту публічних послуг є основним способом реалізації державними службовцями завдань і функцій держави у межах своєї компетенції.
Сферу публічних послуг становлять послуги, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні.
Державні послуги надаються органами державної влади (в основному виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету.
Державні послуги об’єднують управлінські та адміністративні. Управлінська послуга — похідна змісту функціональної діяльності державного органу стосовно вироблення й реалізації державної політики з регулювання певного сектора економіки чи соціального життя. Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).
Запровадження публічних послуг у державному секторі потребуватиме унормування інституційних демократичних стандартів професійної діяльності державних службовців та прийняття рішень щодо:
— розроблення та затвердження стандартів управлінських і адміністративних послуг, їх типових переліків, що надають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
— розроблення нових типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців на основі компетенційно-компетентнісного підходу;
— удосконалення правовідносин у сфері здійснення публічної політики, зокрема посилення повноважень громадських рад при органах виконавчої влади;
— запровадження внутрішніх регламентів органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання послуг політичному (виборному) керівництву.
Зростання контрактної системи усередині державної служби, рівно як і збільшення кількості політичних і патронатних посад,— загальна тенденція останніх десятиліть в модернізації державної служби демократичних країн. Національна специфіка лише коректує масштаби проявів і змістовні відтінки вказаної тенденції.
Основу концепції управління персоналом органу складають зростаюча роль особи службовця, знання його мотиваційних установок, уміння їх формувати відповідно до цілей, завдань і функцій, що стоять перед органом.
При переході до ринку відбувається повільний відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи адміністративної дії, практично необмеженої виконавчої влади до ринкових взаємостосунків, що базуються на економічних засадах, що обумовлює зміну пріоритетів цінностей.
Головне в органі державної влади чи органі місцевого самоврядування — його службовці, а за межами — споживачі публічних послуг.
Необхідно спрямувати свідомість державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування до споживача, до результату управлінської діяльності, до ініціатора, перейти до соціальних норм, що базуються на здоровому глузді, не забуваючи про моральність і патріотизм.
Результативність діяльності системи професійного навчання може бути досягнута за умови відповідності професійної підготовки та післядипломної освіти вимогам освіти для суспільства, побудованого на знаннях і інформації, а саме:
* освіта протягом усього життя;
* освіта без кордонів, що ґрунтується на інформаційно-комп’ютерних технологіях і доповнює традиційні методи і технології новими можливостями;
* освіта за креативними моделями навчання та індивідуальними освітніми траєкторіями;
* освіта, що розвивається на основі фундаментальних знань.
Державна політика в сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в першу чергу проявляється в системі та структурі професійного навчання службовців, що обумовлює їх перегляд, удосконалення переліку спеціальностей, в тому числі й наукових.
Наука не може бути відокремлена від професійної підготовки та післядипломної освіти. Це єдиний комплекс формування інтелектуального капіталу державного управління та місцевого самоврядування.

3. МІССІЯ, ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ

Цільовою настановою держави є соціальна стабілізація та стимуляція креативної активності особи, громадянина, підприємств, установ і організацій усіх форм власності.
Місія Системи — формування та розвиток інтелектуального капіталу науково обґрунтуваного, системно організованого, ситуаційно виправданого та публічно підтриманого управління демократичною правовою соціальною державою.
Цілями Системи є:
1. Надання освітніх послуг з підготовки фахівців для професійної діяльності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування за відповідними спеціальностями та освітньо-кваліфікаційними рівнями;
2. Надання освітніх послуг з післядипломної освіти державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, депутатам рад усіх рівнів, особам, які за сферою своєї діяльності надають публічні послуги;
Завданнями Системи є:
* забезпечення поступового та планомірного збільшення в органах державної влади та органах місцевого самоврядування кількості підготовлених фахівців з професійною освітою в освітній галузі “державне управління” та інших галузях, професійно спрямованих на діяльність з надання публічних послуг;
* постійна актуалізація та оновлення змісту і державних стандартів професійного навчання, що відповідає перспективам розвитку демократичного врядування, державного управління, місцевого самоврядування, держави і суспільства в цілому;
* підготовка науково-педагогічних і наукових працівників для закладів Системи та середньої і вищої освіти;
* запровадження технологій, методів і принципів європейського освітнього простору (Болонського процесу) у організацію професійної підготовки та післядипломної освіти фахівців і службовців;
* створення системи гарантованого державою використання досвіду державної служби, місцевого самоврядування, тобто створення системи активного залучення професіоналів — державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування — до професійного навчання та інституту радників і консультантів;
* інституалізація та запровадження механізму накопичення та використання професійного досвіду через заклади Системи;
* підготовка наукової, навчальної та методичної літератури для професійного навчання фахівців і службовців в освітній галузі “державне управління” та інших галузях, професійно спрямованих на діяльність з надання публічних послуг;
* проведення незалежної оцінки рівня фахової підготовленості та ділових якостей службовців при просуванні по службі і кандидатів на їх посади;
* запровадження кредитно-модульної системи в закладах Системи та незалежного контролю якості надання освітніх послуг (через незалежні центри оцінювання якості професійного навчання);
* створення ефективної системи формування, розподілу та реалізації державного замовлення на професійне навчання фахівців і службовців в освітній галузі “Державне управління”;
* проведення ліцензування та акредитації закладів для професійної підготовки та післядипломної освіти фахівців і службовців із залученням центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;
* запровадження цільового професійного навчання фахівців і службовців, в тому числі для діяльності в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції;
* забезпечення аналітичної, консультативної та експертної діяльності науковими і науково-педагогічними працівниками закладів системи;
* підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників системи професійного навчання службовців один раз на три роки;
* створення умов для поступового переходу до безперервного професійного навчання протягом періоду перебування на службі із застосуванням сучасних інформаційних технологій;
* запровадження управління системою професійної підготовки та післядипломної освіти як законодавчо і нормативно урегульованого планомірного впливу на визначення і реалізацію мети і завдань Системи в цілому та кожної з її складових.
Професійне навчання має цілеспрямовано формувати здатність державних службовців до здійснення нормативно-проектних, аналітичних, організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих та контрольних функцій.

3.1. Структура освітньо-кваліфікаційних рівнів, наукових ступенів і післядипломної освіти фахівців і службовців.
Система має охопити цикли професійного життя особи та інституціональні елементи професіоналізації праці. Вони включають:
професійну орієнтацію, що має проводитися не тільки серед дорослого населення, а й серед молоді в першу чергу;
професійну підготовку фахівців і післядипломну освіту службовців та претендентів на зайняття цих посад;
систему систематичного професійного відбору протягом усього періоду перебування на службі (удосконалення системи атестації, щорічних оцінок державних службовців, запровадження системи просування по службі на підставі професійних досягнень, оцінки надання послуг юридичним і фізичним особам тощо);
розробку та впровадження системи незалежного оцінювання професійної діяльності службовців, професійно-кваліфікаційних характеристик цих посад, відповідного методичного забезпечення;
успадкування професійного досвіду державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, а також надання публічних послуг;
послідовне формування результативної, авторитетної та корисної для суспільства еліти.
Структура освітньо-кваліфікаційних рівнів і наукових ступенів підготовки фахівців для органів державної влади, місцевого самоврядування та структур, що надають публічні послуги, має складатися з таких рівнів, спеціальностей і спеціалізацій:
* бакалавр за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”;
* бакалавр за спеціальностями інших напрямів, спрямованими на професійну діяльність в зазначених органах, із широким спектром функціональних спеціалізацій освітньої галузі “державне управління”;
* магістр за спеціальностями освітньої галузі “державне управління”;
* магістр за спеціальностями інших напрямів, спрямованими на професійну діяльність в зазначених органах, із широким спектром функціональних спеціалізацій освітньої галузі “державне управління”;
* кандидат наук із спеціальностей наукової галузі “державне управління” та інших наукових галузей, спрямованих на професійну діяльність у державних органах і органах місцевого самоврядування;
* доктор наук із спеціальностей наукової галузі “державне управління” та інших наукових галузей, спрямованих на професійну діяльність у державних органах і органах місцевого самоврядування.
Післядипломна освіта державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечити безперервне здобуття нових навичок і вмінь з професійної діяльності та включає:
* перепідготовку як отримання спеціальності в освітній галузі “державне управління” на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;
* спеціалізацію як набуття особою здатностей виконувати в межах спеціальності завдання, функції та обов’язки на певних посадах державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
* підвищення кваліфікації як набуття особою здатностей виконувати в межах спеціальності додаткові завдання, функції та обов’язки на певних посадах державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
* стажування як набуття особою досвіду виконання завдань, функцій та обов’язків певної спеціальності на певній посаді державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.
Трансформація існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій до вимог загальноєвропейської системи вищої освіти потребуватиме суттєвої диверсифікації її структури.
Значно підвищиться роль вищих навчальних закладів ІV-ого рівня акредитації у підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” за спеціальностями, спрямованими на виконання завдань і функцій місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, зокрема із функціональними спеціалізаціями освітньої галузі “Державне управління”, і “магістр” за спеціальностями цієї освітньої галузі.
Нормативно-правове забезпечення діяльності Системи має бути переглянуте на засадах демократичного врядування з урахуванням положень Концепції законодавства України про державну службу, Концепції адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу та Програми розвитку державної служби на 2005—2010 роки, а також сучасних досліджень у цій сфері.

3.2. Фундаменталізація, випереджаючий характер навчального процесу, індивідуалізація професійного навчання.
Зміст професійного навчання Службовців повинен формуватися з урахуванням прогнозів соціально-економічного та політичного розвитку держави, запровадження адміністративно-процесуальних механізмів виконання Конституції та законів України, освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки і професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, інших нормативно-правових актів і реалізуватися через сукупність освітньо-професійних і професійних програм.
Вимоги до змісту підготовки фахівців для професійної діяльності в державному управлінні має визначати Національна академія державного управління при Президенті України на підставі аналізу світового та вітчизняного досвіду за замовленням державних замовників цього навчання.
Для вирішення завдань професійної підготовки та післядипломної освіти службовців має бути запроваджений якісно новий підхід до формування змісту та технологій навчання, сучасне методичне забезпечення, що включає отримання практичних навичок із застосування:
практики управління економічними та соціальними процесами;
ділового адміністрування та фінансового менеджменту, управління проектами та змінами, політології, менеджменту, соціальної психології;
технологій сучасної адміністративної діяльності, управління колективами та форм контролю за виконанням управлінських рішень;
конституційного та адміністративного права, законодавства з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, нормативних документів з питань кадрової політики тощо.
Зміст професійного навчання службовців має визначатися оновленими державними, галузевими стандартами та стандартами навчальних закладів Системи, а також сукупністю компетенцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, професійно-кваліфікаційними характеристиками посад, вимогами і потребами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, освітньо-професійними та професійними програмами вищої та післядипломної освіти. Результативне застосування цих чинників у формуванні змісту навчання потребує координації діяльності компонентів системи та реалізації провідної ролі головного вищого навчального закладу Системи — Національної академії державного управління при Президенті України
Фундаменталізація підготовки службовців спрямовуватиметься на формування наукового мислення, внутрішньої особистої потреби у постійному саморозвитку, самоосвіти протягом усього життя; на надання системоутворюючих, цілісних, глибинних, змістовних, методологічно значимих знань із закономірності функціонування та розвитку глобалізованого світу, управління державними справами.
Передумовою забезпечення фундаменталізації професійного навчання є створення нових навчальних дисциплін, якісно відмінних від традиційних за структурою та змістом своєю спрямованістю на узагальнені, універсальні знання, формування службовця нової формації, загальної культури і розвиток наукового мислення.
Фундаменталізація підготовки безперечно потребує випереджуючого характеру навчання, тобто своєчасної підготовки майбутніх фахівців до викликів глобалізованого світу.
Фундаменталізація професійного навчання та її випереджаючий характер органічно пов’язані з індивідуалізацією навчального процесу. Вона передбачає надання можливості службовцеві самостійно обирати перелік навчальних дисциплін понад нормативні вимоги, а також рівень їх засвоєння в залежності від потреб, можливостей і цілей професійно-посадової кар’єри та власних можливостей професійно-кваліфікаційного зростання.
Складовою індивідуалізації професійного навчання є організація навчального процесу, за якою вибір способу, прийомів і методів навчання здійснюється в залежності від індивідуальних відмінностей слухачів, рівня розвитку їх здібностей до навчання, можливостей органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Індивідуалізація навчального процесу має забезпечуватися комплексом заходів, серед яких:
* підвищення вибіркової складової освітньо-професійних програм підготовки та професійних програм післядипломної освіти;
* задіяння сучасного арсеналу форм і методів індивідуально-консультативної роботи;
* підвищення ролі індивідуальної складової при організації самостійної роботи слухача.
Фундаменталізація і індивідуалізація є взаємодоповнюючими складовими освітнього процесу і потребують відповідного нормативно-правового забезпечення в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Результати професійного навчання службовця мають бути одним з основних чинників при його просуванні по службі.
3.3. Ціль 1. Надання освітніх послуг з підготовки фахівців для професійної діяльності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування за відповідними спеціальностями та освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Підготовка фахівців для професійної діяльності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування передбачає здобуття спеціальностей освітньої галузі “Державне управління” та інших спеціальностей, професійно спрямованих на професійну діяльність з надання публічних послуг за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра та магістра.
Підготовка бакалавра з освітнього напряму “державне управління” є базовою вищою освітою, здійснюється на підставі отримання повної середньої освіти та призначена для зайняття первинних посад державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, що надають адміністративні послуги.
Парадигмою базової вищої освіти є: результативність і ефективність демократичного врядування визначається застосуванням демократичних методів регулювання економічних, соціальних, етнокультурних і політичних відносин.
Базова вища освіта на основі конституційного та адміністративного права, теорії держави та права, теорії державного управління, соціології, політології та інших нормативних дисциплін має забезпечити формування стійких переконань у випускників щодо верховенства права, цінностей прав і свобод людини та їх суворого дотримання; демократичної практики державного управління і місцевого самоврядування.
Парадигмою магістерської підготовки є: застосування демократичних і економічних інструментів у вирішенні проблем державного, регіонального і муніципального управління, міжнародних стосунків.
Фундаментальна підготовка базової вищої освіти має забезпечити формування знань з:
Підготовка магістрів за спеціальностями освітнього напряму “державне управління” має міждисциплінарний, практичний характер, здійснюється на підставі отримання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (або спеціаліста) та отримання досвіду практичної діяльності з надання адміністративних послуг і спрямована на здобуття навичок вироблення та реалізації політики органу державної влади чи органа місцевого самоврядування, експертно-аналітичної та консультативно-дорадчої діяльності та призначена для зайняття керівних посад.
Надання освітніх послуг з отримання освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра має супроводжуватися широким застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та поєднувати стаціонарну, вечірню та заочну форми навчання із дистанційною формою.
Випускники бакалаврських і магістерських програм мають вільно володіти професійною іноземною мовою.
Основою для успішної реалізації бакалаврських і магістерських програм є формування необхідного освітнього мінімуму в учнівській та студентській молоді з питань демократичного врядування публічної політики, аналізу політики, європейських справ.
Завданнями впровадження освітнього мінімуму є:
* надання знань про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні;
* формування мотивації та основних умінь, необхідних для відповідальної участі в громадсько-політичних процесах, критично-конструктивного ставлення молоді до життя суспільства;
* орієнтація молоді на загальнолюдські демократичні цінності;
* становлення активної життєвої позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;
* створення умов для набуття досвіду демократичних дій, поведінки та спілкування.
У процесі навчання мають бути сформовані інтелектуальні (аргументувати власну думку; знаходити, аналізувати, обробляти інформацію; визначати проблему та бачити можливі шляхи її вирішення), комунікативні (співпрацювати з іншими, шукати та знаходити компроміс, поважати думку інших) та практичні (реалізовувати свої права, захищати їх) вміння.
Зміст нормативних дисциплін має істотно відрізнятися від традиційних. По-перше, вони мають бути інтегрованими і охоплювати державницькі, політичні, правові, економічні, культурологічні, соціально-психологічні та інші знання. По-друге, необхідно сприяти формуванню особистісних якостей та ціннісних орієнтацій, притаманних громадянинові демократичного суспільства.
У процесі викладання для вироблення практичних навичок соціальної взаємодії і вміння аналізувати життєві ситуації, самостійно приймати рішення та діяти в межах правового поля доцільно застосовувати різноманітні методи та форми, що відповідають принципам та особливостям цих дисциплін. Ураховуючи, що однією з таких особливостей є засвоєння навчального матеріалу шляхом практичної діяльності, необхідно поєднання індивідуальних, групових та фронтальних форм роботи, самоосвіти, застосування як ефективних традиційних, так і інноваційних, зокрема інтерактивних, методів навчання.
Запровадження зазначеного освітнього мінімуму надасть можливість:
— залучення молодих громадян до державницьких позицій, національної культури, зміцнення моралі і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, патріотизму, відчуття належності до європейської спільноти;
— приведення у відповідність з європейськими стандартами навчально-методичного забезпечення всіх ланок освіти на підставі розвитку фундаментальних і прикладних досліджень і розробок у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації та наукових установах;
— створення рівних умов і можливостей для здобуття громадянами повноцінної освіти демократичного спрямування протягом життя, для особистісного розвитку і творчої самореалізації;
— підвищення якості здобутих умінь і знань з демократичного урядування, публічної політики, європейських справ і виховання, що позитивно вплине на рівень кваліфікації, компетентності та відповідальності фахівців усіх напрямів підготовки і перепідготовки кадрів, упровадження новітніх педагогічних та інформаційних технологій, поглиблення інтеграції вітчизняної освіти і науки у загальносвітовий освітянський простір.

3.4. Ціль 2. Надання освітніх послуг з післядипломної освіти державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, депутатам рад усіх рівнів, особам, які за сферою своєї діяльності надають публічні послуги.
Післядипломна освіта державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів рад усіх рівнів, осіб, які за сферою своєї діяльності надають публічні послуги (далі — Службовців) є невід’ємною складовою їх професійного навчання.
Перепідготовка Службовців спрямована на отримання вмінь і навичок з надання управлінських послуг і включає:
отримання на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня (бакалавра чи магістра) та практичного досвіду спеціальності освітньої галузі “Державне управління” чи інших освітніх галузей, спрямованих на професійну діяльність в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
підготовку вищого керівного складу для зайняття посад керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування (починаючи з районного рівня).
Спеціалізація передбачає набуття Службовцем здатностей виконувати завдання, функції та обов’язки на певних посадах, пов’язані із наданням адміністративних послуг та забезпечення діяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Зміст навчання за професійними програмами функціональної спеціалізації “Державна служба” в межах спеціальностей вищої освіти забезпечує поглиблену правову, економічну, політологічну, управлінську підготовку та засвоєння досвіду управлінської діяльності. Необхідно визначити перелік таких напрямів підготовки фахівців із вищою освітою, де доцільно запровадження зазначеної функціональної спеціалізації.
Підвищення кваліфікації Службовців спрямоване на набуття здатностей виконувати нові для певної посади завдання, функції та обов’язки з надання управлінських і адміністративних послуг, а також забезпечення діяльності органу.
Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є:
* навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації Службовців, що поділяються на:
* професійні програми підвищення кваліфікації Службовців, вперше прийнятих на службу;
* професійні програми підвищення кваліфікації Службовців при призначенні на нову посаду;
* тематичні постійно діючі семінари;
* тематичні короткотермінові семінари;
* стажування в органах державної влади місцевого самоврядування, а також в структурах з надання управлінських і адміністративних послуг;
* систематичне самостійне навчання на робочому місці та шляхом самоосвіти.
Зміст навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації Службовців має бути спрямований на оновлення та поглиблення соціально-гуманітарних, політично-правових, економічних, управлінських та спеціальних фахових знань і умінь, включаючи вивчення вітчизняного та іноземного досвіду з державного управління та державної служби, фахового досвіду, необхідного для осіб, які займають посади певної категорії державних службовців.
Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації Службовців є основною формою підвищення кваліфікації.
Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації Службовців, вперше прийнятих на службу, здійснюється одразу після прийняття на службу.
Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації Службовців при призначенні на нову посаду здійснюється при зарахуванні до кадрового резерву або одразу після призначення.
Професійні програми за своєю структурою поділяються на:
а) за загальною складовою, що призначена для удосконалення та оновлення знань і умінь з правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності Службовця на посадах;
б) за функціональною складовою — здобуття додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик посад Службовців певних категорій;
в) за галузевою складовою — здобуття додаткових знань, умінь з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності.
Вимоги до змісту професійних програм розробляються Національною академією за участю замовників навчання.
Програми тематичних семінарів передбачають вивчення сучасних питань державного будівництва, державного управління, місцевого самоврядування, державної служби, соціального партнерства, нових законодавчих та інших нормативно-правових актів, актуальних правових, економічних, соціальних, політологічних питань, вітчизняного та іноземного досвіду державного управління, стратегічного менеджменту тощо.
Тематичні постійно діючі семінари організовуються для комплексного вивчення проблем державного управління, правових, економічних, соціальних, політологічних питань, обміну передовим досвідом, підвищення рівня професійної та мовної культури державних службовців.
Тематичні короткотермінові семінари проводяться з метою вивчення актуальних питань державного управління, нових законодавчих і нормативно-правових актів, передового вітчизняного та іноземного досвіду тощо. До них також належить участь державних службовців у конференціях, симпозіумах, виставках тощо (у тому числі за кордоном).
Зміст програми стажування державних службовців у центральних і місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування спрямовано на здобуття досвіду управлінської діяльності, оволодіння організаційними навичками та уміннями.

Стажування Службовців в органах, на які поширюється чинність Закону України “Про державну службу”, та інших структурах з надання управлінських і адміністративних послуг, а також за кордоном проводиться з метою вивчення досвіду управлінської та адміністративної діяльності, здобуття практичних та організаційних навичок за фахом і здійснюється за індивідуальним планом.
Систематичне самостійне навчання на робочому місці та шляхом самоосвіти здійснюється за індивідуальними планами.
Запровадження регулярного підвищення кваліфікації службовців обумовлює вирішення таких завдань:
законодавче і нормативно-правове врегулювання функціонування системи підвищення кваліфікації Службовців;
забезпечення безперервності і наступності підвищення кваліфікації Службовців;
забезпечення відповідності номенклатури і якості освітніх послуг системи підвищення кваліфікації потребам органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
забезпечення актуальності і професійної спрямованості змісту навчання;
впровадження ефективних освітніх технологій;
приведення обсягів і механізмів фінансування підвищення кваліфікації у відповідність до потреб забезпечення його регулярності й створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку освітніх послуг;
залучення до викладацької діяльності в системі підвищення кваліфікації висококваліфікованих науково-педагогічних, наукових працівників і фахівців сфер державного управління і бізнесу.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ

Трансформація існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій до вимог загальноєвропейської системи професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців потребує суттєвої диверсифікації її структури.
До організаційної структури Системи входитимуть:
центральний орган виконавчої влади, підзвітний і підконтрольний Президентові України, на який покладено повноваження щодо розробки державної політики у сфері професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців і її реалізації;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування як замовники професійної підготовки та післядипломної освіти;
головний вищий навчальний заклад в Системі з його регіональними інститутами як центральна установа з надання освітніх послуг Службовцям та координації професійного навчання в інших закладах Системи;
вищі навчальні заклади, ліцензовані та акредитовані для надання освітніх послуг з професійної підготовки та післядипломної освіти;
заклади післядипломної освіти як заклади з надання освітніх послуг з перепідготовки та підвищення кваліфікації;
регіональні центри перепідготовки та підвищення кваліфікації Службовців як навчальні установи з надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації;
кадрові служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування як структури, що забезпечують моніторинг якості навчання та планування кар’єри Службовців;
інші структури, що забезпечують методичне супроводження навчання учнівської та студентської молоді та проведення професійної орієнтації молоді.
Організаційна структура має забезпечити:
запровадження єдиного центру управління Системою із статусом центрального органу виконавчої влади, підпорядкованого Кабінету Міністрів України;
координацію спільної діяльності навчальних закладів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо формування змісту навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;
створення умов для конкуренції між навчальними закладами, які надають освітні послуги з підвищення кваліфікації;
контроль і оцінка діяльності навчальних закладів і викладачів як одна з передумов забезпечення ефективності професійного навчання;
направлення осіб на навчання за програмами професійної підготовки та післядипломної освіти, у тому числі з відривом від роботи, їх соціальний захист у період цього навчання;
створення умов для розвитку конкурентного середовища в Системі;
створення ефективної системи інформування громадськості, у тому числі Службовців про освітні послуги Системи і порядок їх надання;
механізми забезпечення спільної діяльності навчальних закладів, наукових установ, органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо розробки змісту навчання з підготовки та післядипломної освіти.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про вищу освіту” (Закон від 17.01.2002 № 2984-III) “управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється: іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади”.
При цьому завдання і функції центрального органу виконавчої влади з питань державної служби щодо організації професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців відповідають положенням статті 10 та частини 2 статті 18 Закону України “Про вищу освіту”.

5. РЕФОРМУВАННЯ ГОЛОВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СИСТЕМИ У КОНТЕКСТІ ЇЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ.

5.1. Місія та пріоритетні завдання головного вищого навчального закладу Системи.
Місією головного вищого навчального закладу (далі — Академія) системи професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців є формування інтелектуального капіталу органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом професійного навчання вищих керівних кадрів і координації навчальної та наукової діяльності закладів Системи.
Для реалізації місії Академії пріоритетними завданнями є:
визначення разом з Секретаріатом Президента України та Секретаріатом Кабінету Міністрів України, з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування кількісних і якісних потреб у фахівцях різних спеціальностей та освітньо-кваліфікаційних рівнів, основних напрямів професійної підготовки та післядипломної освіти в Академії та закладах Системи;
професійна підготовка та післядипломна освіта Службовців, які обіймають посади I-IV категорій та відповідного кадрового резерву, за державним замовленням, а також на основі договорів з юридичними і фізичними особами;
підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації в науковій галузі “Державне управління” та інших наукових галузях, результати досліджень яких сприяють результативності та ефективності демократичного врядування за державним замовленням, а також на основі договорів з юридичними і фізичними особами;
післядипломна освіта керівників підприємств, установ і організацій, що надають публічні послуги і посади яких належать до I-II номенклатурних груп;
післядипломна освіта науково-педагогічних працівників Системи, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів середньої та вищої освіти з питань демократичного врядування, публічної політики та аналізу політики;
забезпечення єдиного навчально-методичного управління та координація практичної діяльності всіх структурних елементів системи;
організація та здійснення методичного забезпечення професійної підготовки та післядипломної освіти студентів, Службовців, науково-педагогічних і педагогічних працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів, а також стажування працівників Академії в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, організаціях України та інших держав;
проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень з проблем державного управління, місцевого самоврядування, в інших сферах;
проведення аналізу результативності та ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вироблення рекомендації з їх підвищення;
надання експертно-консультативних, інформаційно-аналітичних, науково-методичних та інших послуг з питань теорії і практики державного управління та місцевого самоврядування, демократизації врядування;
планування, координація та контроль, в тому числі фінансовий, за діяльністю навчальних закладів, що входять у структуру Академії;
координація діяльності закладів Системи щодо вироблення вимог до професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра освітньої галузі “Державне управління”, післядипломної освіти Службовців, програм їх навчання, науково-методичного забезпечення оцінки якості надання освітніх послуг;
надання методичної, інформаційної, консультативної допомоги навчальним закладам Системи, що здійснюють професійну підготовку та післядипломну освіту Службовців;
розроблення науково-методичного забезпечення оцінки професійної придатності Службовців після завершення професійної підготовки чи певних видів післядипломної освіти, їх атестації;
просвітницька діяльність;
організація та розвиток міжнародного співробітництва з професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців і наукових досліджень у галузі державного управління і місцевого самоврядування.
Зазначені завдання обумовлюють збереження організаційно-правового статусу Академії як структури, що входить до системи органів виконавчої влади.
Здійснення функцій головного вищого навчального закладу Системи потребує перегляду нормативно-правових актів щодо Академії, її організаційної структури.

5.2. Організаційна структура Академії
Академія підпорядковується Кабінету Міністрів України, підзвітна Президенту України.
До складу Академії входять:
регіональні інститути державного управління — Дніпропетровський, Львівський, Одеський, Харківський, які є юридичними особами;
Академія муніципального управління як юридична особа;
Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів;
Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування.
Основними структурними підрозділами Академії є:
інститути:
— теорії та практики демократичного врядування;
— регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом;
— політичного аналізу або політичної аналітики;
— економічної політики;
— соціальної та гуманітарної політики;
— світової та європейської інтеграції;
— Інститут управління персоналом органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
— Інститут інформаційно-аналітичних технологій державного управління.
— Інститут фундаментальної підготовки;
факультети, створені за ознакою спеціальностей професійної підготовки;
кафедри у складі інститутів або факультетів;
центри, управління та відділи із організаційно-розпорядчого забезпечення діяльності Академії, бібліотеки, гуртожитки та інші структурні підрозділи.
Завданнями інститутів мають бути:
забезпечення інноваційного професійного навчання Службовців;
наукове супроводження забезпечення результативності та ефективності професійної діяльності органів державної влади та Службовців, які обіймають керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
експертно-аналітичне забезпечення діяльності вищих органів державної влади;
інформаційно-аналітичне забезпечення професійної діяльності Службовців, які обіймають керівні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Академію очолює Ректор, якого призначає та звільняє Кабінет Міністрів України за результатами виборів трудовим колективом Академії.
Для визначення перспективних напрямів розвитку Академії та оцінки її діяльності як головного навчального закладу Системи утворюється Наглядова рада, склад якої затверджує Прем’єр-міністр України, а очолює Міністр Кабінету Міністрів України.
Спеціальна роль Академії в Системі має бути визначена законодавчо.

5.3. Професійна підготовка вищих керівних кадрів.
Послідовне формування результативної, авторитетної та корисної для суспільства еліти у демократичній, правовій, соціальній державі має забезпечити формування професіоналів державного масштабу з фундаментальною економічною, правовою, політологічною підготовкою, які володіють навичками менеджменту та соціальної психології. Їм мають бути притаманні такі види компетенції, а саме:
* функціональна — компетентність у сферах економіки та державних фінансів, соціального і політичного партнерства, технологій управління людськими ресурсами, державного менеджменту, контролінгу;
* інтелектуальна — здатність до аналітико-прогностичної діяльності, розробки альтернативних рішень і обґрунтування вибору найбільш ефективних;
* ситуативна — компетентність у вирішенні конкретних проблем і тактичних завдань державного управління та місцевого самоврядування;
* методична — здатність до сприйняття, осмислення та адекватної інтерпретації інформації, структурування проблеми, системного реагування на неї;
* соціальна — наявність ораторських, комунікативних і інтегративних здібностей, вміння працювати “в команді”, готовності до співробітництва та вирішення конфліктів.
Підготовка вищих керівних кадрів має здійснюватися на конкурсній основі за новими прозорими правилами вступу на базі вже отриманого освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” (або “спеціаліст”) з інших спеціальностей, у тому числі спрямованих на діяльність в державних органах і органах місцевого самоврядування.
Характерними особливостями цієї підготовки має стати переважна частка самоосвіти і засвоєння практики професійної діяльності в секретаріатах Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, обласних державних адміністраціях, структурах Європейського Союзу.
Невід’ємними складовими навчального процесу мають бути: різні форми активного спілкування з керівниками державних органів, провідних партій та громадських організацій, груп і фракцій Верховної Ради України, міністрами та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади, керівниками органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій, президентів провідних компаній, міжнародних організацій, журналістів, банкірів тощо; практична підготовка в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

6. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ.

6.1. Науковий супровід модернізації Системи.
Науковими засадами модернізації Системи є наукові дослідження теорії та практики демократичного врядування, державного управління, місцевого самоврядування, професійної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі й з надання публічних послуг.
Основними напрямами наукового супроводу формування та реалізації державної політики вищих і місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування є:
* Сутність, передумови та поширення демократії у сучасному світі;
* Розвиток громадянського суспільства;
* Верховенство права та конституціоналізм;
* Формування та діяльність демократичних інститутів;
* Права і свободи людини;
* Організація та діяльність законодавчої, виконавчої та судової влад в умовах демократії, легітимність влади;
* Регіональне та місцеве самоврядування;
* Результативність та ефективність демократичного врядування;
* Політичні партії та засоби масової інформації у демократичному процесі;
* Представництво інтересів людини та громадян в державно-управлінських процесах;
* Економічна та соціальна роль держави у підтримці демократії в Україні;
* Соціальні функції держави у процесі демократизації;
* Надання публічних послуг;
* Наукове та методичне забезпечення системи професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців
та інші.
Предметом наукових досліджень повинні бути система демократичного врядування, забезпечення ефективності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток надання публічних послуг.
Водночас потребують наукового супроводу вимоги до навчання фахівців для роботи на різних категоріях посад Службовців, зокрема тих, хто здійснює керівні функції на вищих посадах (управлінська еліта), а також значної за чисельністю частки спеціалістів.
Науковий супровід повинен здійснюватися на програмній основі.
Законодавче і нормативно-правове забезпечення навчання Службовців — одна з умов успішного функціонування і розвитку Системи.

6.2. Законодавче забезпечення.
Принципових змін потребує управління Системою. Воно має здійснюватися через законодавчий і нормативно врегульований планомірний вплив на визначення і реалізацію мети і завдань системи в цілому та кожної з її складових.
Потребують правового урегулювання такі питання:
механізми забезпечення єдності системи професійної підготовки та післядипломної освіти державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та осіб, які надають управлінські та адміністративні послуги;
порядок підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування на робочому місці;
завдання органу державної влади, органу місцевого самоврядування щодо розвитку персоналу, відповідальність за їх виконання, вимоги до кадрових служб щодо реалізації функцій, спрямованих на розвиток професіоналізму кадрів;
механізми мотивації Службовців до безперервного навчання шляхом встановлення взаємозв’язку між рівнем їх професіоналізму як результатом навчання та оцінкою результатів діяльності;
встановлення рівня підготовленості осіб до виконання професійних завдань і функцій при прийнятті на службу і вирішенні питання про призначення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування на більш високі посади;
соціальні гарантії для Слухачів, які направляються для підвищення кваліфікації з відривом від служби;
механізми залучення працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування до викладання у навчальних закладах системи підвищення кваліфікації;
правовий статус працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють викладання в закладах або за програмами Системи;
напрями діяльності, завдання, права і відповідальність навчальних закладів, які здійснюють підготовку та післядипломну освіту Слухачів.

6.3. Навчально-методичне забезпечення.
Навчально-методичне забезпечення функціонування Системи передбачає:
унормування вимог до навчально-методичних матеріалів, які визначають зміст різних видів освітніх послуг;
підготовку та видання навчально-методичної літератури (підручників, посібників, рекомендацій тощо) для програм, дисциплін, модулів, тем освітньо-професійних програм підготовки, професійних програм післядипломної освіти, тематичних семінарів, а також методичних матеріалів для запровадження нових нормативно-правових документів;
розробку і впровадження стандартів технологій надання і оцінки якості освітніх послуг в Системі;
забезпечення використання у навчальному процесі методів і видів занять, які сприяють підготовленості слухачів до вирішення навчальних завдань — від первинного сприймання матеріалу до оволодіння здатністю самостійно і творчо застосовувати здобуті уміння і знання для виконання посадових функцій;
забезпечення індивідуалізації і диференціації навчання Слухачів з підготовки та післядипломної освіти;
здійснення моніторингу якості освітніх послуг у системі з використанням об’єктивних критеріїв оцінки кожної з послуг;
впровадження технологій, які забезпечують наближення навчальної діяльності за змістом і характером до професійної діяльності.
Забезпечення якості змісту навчання потребує:
впровадження системи вивчення потреб у підвищенні кваліфікації з урахуванням видів підвищення кваліфікації і категорій слухачів;
наповнення змісту навчання питаннями, які забезпечують підготовленість до здійснення управління на демократичних засадах шляхом включення до програм блоків навчального матеріалу “Демократичне врядування”, “Європейська інтеграція”, “Регіональне управління”;
забезпечення практичного характеру змісту навчання шляхом його спрямованості на підготовку слухачів до ефективного виконання посадових завдань.

6.4. Фінансове забезпечення.
Фінансове забезпечення функціонування Системи полягає у приведенні обсягів і механізмів фінансування професійної підготовки та післядипломної освіти у відповідність до реальних потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення його регулярності, створення умов конкурентоздатності закладів системи із залучення необхідних фахівців з різних сфер економіки та створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку освітніх послуг.
Це передбачає:
впровадження змішаної системи фінансування, що передбачає поряд з фінансуванням навчальних закладів для виконання державного замовлення виділення органам влади коштів на підготовку та післядипломну освіту Слухачів в обсязі не менше 1% від фонду оплати праці;
перехід до організації і фінансування діяльності закладів системи підвищення кваліфікації за принципом цільового спрямування коштів.

6.5. Кадрове забезпечення.
Суттєвих змін потребує кадрове забезпечення функціонування Системи.
До розробки змісту професійної підготовки та післядипломної освіти та реалізації програм навчання мають залучатися такі фахівці:
наукові і науково-педагогічні працівники наукових установ і навчальних закладів;
державні службовці і посадові особи місцевого самоврядування органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
представники підприємств, установ, організацій, громадських і політичних об’єднань, які є споживачами управлінських і адміністративних послуг.
Успішна реалізація змісту навчання визначається професіоналізмом осіб, які беруть участь у реалізації навчального процесу.
У практиці функціонування Системи підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування мають бути створені умови для залучення до навчального процесу у навчальних закладах найбільш кваліфіковані науково-педагогічні, наукові працівники, керівники і спеціалісти органів державної влади та місцевого самоврядування.
Для вирішення цієї проблеми важливо передбачити:
правовий статус осіб, які залучаються до навчального процесу;
права і обов’язки наукових, науково-педагогічних працівників, керівників і спеціалістів органів державної влади та місцевого самоврядування, які викладають у закладах Системи;
матеріальне і моральне стимулювання викладачів до участі у здійсненні навчального процесу;
залучення до викладацької діяльності в Системі висококваліфікованих науково-педагогічних, наукових працівників і фахівців сфер державного управління, бізнесу;
обов’язкову участь наукових і науково-педагогічних працівників у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в якості експертів, радників, аналітиків;
підготовку наукових, науково-педагогічних працівників, керівників і спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування до викладання у Системі, постійне удосконалення рівня їх фахової та педагогічної готовності до реалізації навчального процесу;
підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників здійснюється шляхом навчання у навчальних закладах загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, а також шляхом стажування у відповідних наукових установах, навчальних закладах, органах державної влади і органах місцевого самоврядування в Україні та за її межами;
забезпечення підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників не рідше, ніж один раз на три роки;
впровадження системи оплати праці викладачів системи підвищення кваліфікації зокрема норм оплати навчальної, наукової і методичної роботи, спроможних стимулювати високопрофесійних фахівців до викладацької діяльності.

7. Заходи щодо забезпечення розвитку системи професійної підготовки та післядипломної освіти державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні.
1. Прийняття стратегії модернізації системи професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців.
2. Подальша розбудова освітньої та наукової галузей “державне управління” відповідно до основних принципів єдиного європейського простору вищої освіти, у напрямі фундаменталізації, індивідуалізації та неперервності професійного навчання службовців.
Для цього потрібно:
— удосконалити в залежності від потреб перелік галузей освіти, бакалаврських програм та програм професійного спрямування підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України;
— оптимізувати структуру спеціальностей наукової галузі “державне управління” відповідно до сучасних потреб державного будівництва;
— забезпечити підготовку службовців для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД);
— оптимізувати мережу закладів навчальної Системи шляхом удосконалення положень їх ліцензування та акредитації, забезпечивши поліпшення якісних параметрів їх освітньої і наукової діяльності, кадрового та методичного потенціалу;
— розпочати фахове професійне навчання значної кількості Службовців, які працюють на нижчих категоріях посад, за бакалаврськими програмами та з використанням можливостей післядипломної освіти, а саме: перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації та стажування;
— удосконалити порядок формування та реалізації державного замовлення на професійну підготовку, післядипломну освіту, передбачивши їх децентралізацію з виокремленням в бюджеті органу 3 % від фонду заробітної плати на професійну підготовку та післядипломну освіту Службовців;
— запровадити сертифікацію програм професійного навчання службовців.
3. Розвиток і урізноманітнення форм і видів підвищення кваліфікації (курсів, семінарів, тренінгів тощо) для забезпечення неперервного фахового удосконалення протягом службової кар’єри.
4. Забезпечення прикладного характеру магістерської підготовки, післядипломної освіти та наукових досліджень. Для цього вона має базуватися на комплексному вивченні потреб та компетентнісному підході.
5. Розроблення системи об’єктивного оцінювання, діагностики, мотивації та професійної самореалізації кадрового потенціалу, у тому числі оцінювання фахової підготовленості.
6. Диференціація професійного навчання Службовців у залежності від характеру їх професійної діяльності, потреб органу та службовця.
7. Вибудова організаційної структури функціонального управління Системою.
8. Прийняття Закону України “Про національну систему професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування”.


Iншi документи:
 

Рішення № 58/719 від 8 лютого 2007 року
Про тарифи на житлово-комунальні послуги


Рішення № 421/2997 від 26 травня 2005 року
Про передачу у власність товариству з обмеженою відповідальністю “ВВ Інвест” нежилих будівель на вулиці Старовокзальній, 11 у Шевченківському районі міста Києва та надання дозволу на їх знесення


Розпорядження № 1219 від 2 грудня 2016 року
Про реконструкцію будівлі дошкільного навчального закладу компенсуючого типу (санаторного) № 151 Подільського району м. Києва на вулиці Маршала Гречка, 10-А


Розпорядження № 1222 від 2 грудня 2016 року
Про реконструкцію з прибудовою до будівлі загальноосвітнього навчального закладу І-III ступенів «Середня загальноосвітня школа № 242» Подільського району м. Києва на проспекті «Правди», 64-г


Розпорядження № 1213 від 2 грудня 2016 року
Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування футбольного поля із штучного покриття та супутньою спортивною інфраструктурою ліцею «Голосіївський» № 241 міста Києва на вул. Голосіївській, 12 у Голосіївському районі»


Розпорядження № 1221 від 2 грудня 2016 року
Про проектування та будівництво мереж каналізування до дошкільного навчального закладу № 211 на вул. Сергія Колоса, 167 у Солом’янському районі


Розпорядження № 1230 від 2 грудня 2016 року
Про переоформлення ліцензії, виданої ПРИВАТНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ ГІМНАЗІЇ


Розпорядження № 1229 від 2 грудня 2016 року
Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 червня 2016 року № 469 «Про благоустрій окремих територій Труханового острова та о. Гідропарк у Дніпровському районі міста Києва»


Розпорядження № 1214 від 2 грудня 2016 року
Про організацію профілактичних заходів щодо захисту населення м. Києва від захворювань на грип та гострі респіраторні інфекції в епідемічний період 2016-2017 років


Розпорядження № 1228 від 2 грудня 2016 року
Про організаційно-правові заходи щодо утворення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді



images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
Яндекс.Метрика
bigmir)net TOP 100 images



: 0.0344 sec