17 квiтня 2009 року, п'ятниця  №51 (3497) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
13:14 |  Системи надійного захисту помешкання
13:59 |  Ключі - це захист від шахраїв, злочинців та інших негідників

новости RSS  |  все новости
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Персона
images  
images
images
images
07/08/2009      надрукуватипрочитало 7107 человек  

images
Олексій ДОВГИЙ: “Поезія має бути простою, але до простоти людина йде все своє життя” Завтра відомому українському поетові Олексію Довгому виповнюється 80 років
images

— Олексію Прокоповичу, нещодавно вийшов друком чотиритомник ваших творів. Чи присвячений він вашому завтрашньому ювілею?
— Не можу однозначно сказати, що чотиритомник присвячений ювілею. Це доробок, який готувався чимало літ. Просто так випав час його виходу. Ще декілька днів тому переглядали останній том, і він пішов у друкарню. До чотиритомника відібрано найкращі твори, які я написав за своє творче життя.

— А яка історія виходу вашої першої книжки?
— Це дуже цікава історія. Я за освітою інженер-механік. Працював у радгоспі, навчав механізаторів. Однак дуже багато читав художньої літератури, зокрема віршів. Я був досить освіченим юнаком на тодішній мій вік. Причому це була здебільшого суттєва самоосвіта. Я не збирався писати, але сталося ось що. Якось приїхав на Чернігівщину до матері й батька під час відпустки, там пішов у поле і в мене склався у голові вірш “Балада про криницю”. Я любив читати Рильського, Бажана, Тичину та інших поетів. Вдома я прочитав свій твір матері. Їй дуже сподобалося. Пізніше ця балада була надрукована і увійшла до вибраного.

— Цей вірш увійшов і до вашої першої збірки?
— Так. А перша збірка теж вийшла несподівано. Я працював у колишньому Березнянському районі Чернігівської області в галузі техніки. І у мене був найближчий друг, дуже цікава людина, редактор районної газети — Іван Петрович Дудко. І ось як було: він готує газету, я чекаю, коли закінчать, щоб потім піти з ним до містечка. Одного разу я читав вірші, які верстали, і сказав, що твори дуже слабкі. А він сміється: “Сядь, напиши краще, то я твої поставлю”. Я підсів до столу і написав три речі, а він каже: “Слухай, це насправді краще”. Набрані вірші він повикидав, а мої поставив. Ці три поезії надрукувала спочатку обласна газета, потім республіканська, згодом їх переклали російською мовою. На той час я підписував вірші не своїм прізвищем, а псевдонімом Василь Груша. Оті три твори надрукували і в інших газетах. Прийшов гонорар на Василя Грушу. А в районі немає такого чоловіка. Йдемо ми якось з Іваном Дудком і Василем Кременем, це був начальник пошти. Він і питає в Дудка: “Хто такий Василь Груша? Йому прийшла купа гонорарів”. Ну, ми одержали ті гонорари і пішли до ресторації. Ось так усе почалося несподівано. А потім Дудко каже: “Ти напиши книжку, ми її надішлемо до видавництва”. Я за місяць “утнув” чимало поезій. Надрукували їх на машинці та надіслали до видавництва “Радянський письменник” (нині “Український письменник”). Відповідь була приблизно такою:

“Шановний товаришу Груша, ви справді дуже талановита людина, але ви ще ж не знаєтесь на поезії”. Я розсердився, сів на автобус і поїхав до видавництва. Знайшов тих людей, які писали відповідь, і кажу: “Віддайте на рецензію, що ж ви мені пишете, хлопці. Віддайте на рецензію Тичині, Сосюрі, Усенку, Бажану, комусь із цих митців. Хай почитають”. Тож вони дали Володимиру Сосюрі та Павлу Усенку. Рецензії були дуже хороші. На жаль, жодна з них не збереглася. Є лише уривки. Так і вийшла перша книжка.


Після виходу книжки мені запропонували роботу в Києві у Держлітвидаві України. Це була висококваліфікована видавнича академія, найпрофесійніше видавництво в усьому Союзі. Я разом з Григорієм Кочуром, Василем Мисиком, Миколою Бажаном та Миколою Лукашем запрограмував у видавництві серію перлин світової лірики, тобто найкращої, елітної поезії. Перекладали книжки тільки з оригіналів знавці іноземних мов, яких я вже назвав, залучили також молодь.

— У видавництві “Дніпро” вас фактично було скорочено з цензурних міркувань?
— Там була складніша ситуація. У мене була редакція поезій, драматургії та кінодраматургії. Я редагував п’ятий том Довженка. Вперше у ньому мали побачити світ його щоденник, сценарії, драматичні твори. Туди я і вмістив “Україну в огні”. Вона мала увійти до першого тому, але її просто не пропустили цензори. Йшов уже п’ятий том, а цензура не ставить печатки, друкарня чекає, вагони паперу стоять. І я вирішив переступити все, але домогтися, щоб “Україна в огні” побачила світ. Мені допомагали Підсуха, Плачинда, ще деякі люди з Москви, і п’ятий том нарешті вийшов. А в ньому і “Україна в огні”. Щоправда, в додатках. І на це дивилися дуже негативно. Довженка довго забороняли. Були ще й інші мої дії як видавця, на які “цековське” начальство дивилося підозріло. Я став невигідний.

— Іван Драч у передмові до одного з томів ваших поезій сказав, що ви пишете про речі дивовижно просто і пишете речі дивовижно прості. Ви погоджуєтеся з автором передмови? В чому простота ваших творів?
— У світі — і в стосунках, і в характері людини, і в державі — має бути благородна простота. Не літературна спрощеність — це небезпечно, а простота. Ми, люди, розмовляємо просто. У буденних розмовах творимо поезію. Тож і поезія, як мистецтво слова, має бути простою, але до простоти людина йде все своє життя.

— Багато часу ви присвячуєте дослідженням свого родоводу. Яким чином це відображується у творчості?
— У мені тече кров мого роду. Я не можу висловитися краще, ніж висловлюється мій рід. Голос, яким я розмовляю, генетично іде теж від нього. Слово має родову глибину. Талант, який я маю, мені дав рід, земля, і, може, торкнувся своїм перстом Бог. Це моя земля. І я не можу відректися від свого роду. Я його продовжую, словом і ділом, зокрема й у поезії. Дід по матері — хлібороб і козак. Дід по батькові — хлібороб і козак. Прадід — козак і хлібороб, те саме. Свій козацький родовід я простежив з 16-го століття. Поет може написати хороший вірш про землю лише тоді, коли сам любить цю землю і прикладає до неї свої руки. Можна написати правду про любов до матері тоді, коли ти з цією матір’ю живеш разом, любиш її та порядно з нею поводишся. А це в моєму роду, в кожній рисі характерів.

— Як ставитеся до діяльності вашого онука Олеся Довгого і чи даєте йому поетичні настанови, наприклад, перед сесіями Київради?
— Я не даю йому жодної поради, бо людина повинна сама будувати себе в житті. Це знають і мої діти. Я не втручаюся в їхні життя.

— А син і онук не приносили вам своїх віршів, як ви колись приносили мамі свою першу поезію?
— Ні, Олесь ні. А Станіслав показував вірші. Він писав їх і друкував, ще коли був у десятому класі. Про нього писали в газетах, республіканська газета назвала його талановитою людиною. Нині він книжку поезій присвятив своїй доньці. Син продовжує писати, але основний його фах — інформатика, фізика і багато інших зацікавлень, пов’язаних з комп’ютерними технологіями.

— Якби у вас була можливість повернутися у молодість, чи прожили б своє життя по-іншому?
— Було таке, що хотілося б повернути, але не все життя. Наприклад, у вищій школі не вивчали іноземних мов. А коли я почав займатися поезією, то не було коли. Тепер пишу, і пишу багато. І точно не пам’ятаю, скільки написав. Але писав тільки те, що лягло мені на душу. Я ніколи не силував свого літературного хисту.

— Після ювілею у вас буде новий етап у творчості чи підсумовуватимете свій творчий здобуток?
— Я не можу сказати точно, але задум у мене такий: нині я пишу книгу філософської лірики, поезії у прозі. Мій четвертий том — вся поезія у прозі, і всі критики, які читали його, кажуть, що це щось цікаве. Я не маю жодної літературної премії. Премії, посади, звання вважаю другорядними. Мені хочеться щось написати так віртуозно, як літає ластівка — моя улюблена пташка. Мабуть, так, як літає ластівка, не зможе літати жодний літальний апарат. Досконалість! А ластівка — сама витонченість, це ж треба природі явити у світ таке створіння. Тому хочу написати таку витончену ліричну книгу, щоб можна було назвати її приблизно “Ластів’їна орбіта” або “На ластів’їній орбіті”. Я вже розпочав її. А взагалі продовжую творити філософську лірику. В мене великий життєвий досвід, тож треба дещо покласти на папір. Будуть й інші книжки.

 

Розмовляв Петро ЩЕРБИНА, спеціально для “Хрещатика”. Фото з архіву “Хрещатика”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |


: 8.1542 sec