Більшість місць у парламенті здобули колишні комуністи з Демократичного союзу лівих сил на чолі з Лешеком Міллером. Їм і вести країну до Європи в найближчі чотири роки. Демсоюз може стати першою з 1989 року польською партією, яка матиме в сеймі абсолютну більшість. Це дасть змогу лівим реалізувати свій план скорочення державних видатків і дефіциту бюджету, який зріс до десяти відсотків. Інакше країна не зможе стати членом Європейського союзу. А ось правляча донедавна легендарна “Солідарність”, яка привела країну до демократії і забезпечила вступ Польщі у НАТО, залишилася на узбіччі політичного процесу. Їй не пробачили різке зростання безробіття, внутрішні чвари та економічні негаразди.

Згідно з попередніми результатами, ліві мають 41 відсоток голосів. Окрім цього, вони завоювали більшість місць у сенаті — верхній палаті польського парламенту. Це дає Демократичному союзу лівих сил право самостійно сформувати уряд країни. Друге місце займає виборчий блок “Цивільна платформа” — його підтримали 11,8 відсотка виборців. За рух “Самооборона”, що здобув підтримку завдяки радикальним акціям і гаслам, спрямованим на захист найбільш знедолених прошарків суспільства, проголосували 9,9. “Самооборона” — класичний випадок популістської партії. Вона зорієнтована на дрібного селянина і виступає проти входження Польщі в Європейський союз. Успіх супроводжував і Народну партію (9,4 відсотка). У своїй програмі вона проповідує націоналізм і орієнтується на дрібного власника. Партія “Право і Справедливість”, що виникла з осколків “Солідарності” і сповідує праву ідеологію та євроскептицизм, набрала 8,7 відсотка голосів. За попередніми даними, у сейм увійшла право-клерикальна “Ліга польських родин”, набравши 6,5 відсотка голосів. Це відверто націоналістична права партія з різко антикомуністичною риторикою. Проте до парламенту не потрапили правляча дотепер коаліція “Солідарність”, а також найстаріша в Польщі ліберальна партія — “Союз волі”. Вони не перебороли восьми- і п’ятивідсоткові бар’єри, встановлені для коаліцій і партій, щоб увійти в парламент і сейм. За них відповідно проголосували 5,4 і 3,3 відсотка. Загалом у виборах взяло участь 39,7 відсотка виборців.

Знаючи про свою перемогу заздалегідь, ліві навіть оголосили сформований склад уряду: прем’єр-міністр — лідер партії Лешек Міллер, віце-прем’єр, міністр фінансів — радник президента Марек Бєлка, міністр закордонних справ — екс-прем’єр Влодзимеж Цимошевич.

Президент Квасьневський уже заявив, що надасть Міллеру можливість роздавати міністерські портфелі, тож навряд чи цей список зміниться. Новий уряд, вважає Міллер, повинен приступити до роботи якомога раніше, бо “у Польщі немає часу”. Навряд чи щось радикально зміниться за часів правління нового прем’єра. Ліві обіцяють те ж саме: соціальний захист, гідне місце країни в Європі, стратегічне партнерство з Україною.

Перемога польських лівих може пожвавити увесь соціал-демократичний рух в Європі, особливо в посткомуністичних країнах, де в перші роки незалежності відчувалися антиліві настрої. Може вплинути і на передвиборчий розклад в Україні, принаймні об’єднані соціал-демократи і Демократичний союз уже вказують на схожі з ними політичні бренди поляків. Тепер парламентське життя у Польщі буде цікавішим, адже його склад став доволі строкатий. Можлива ситуація “лебедя, рака і щуки”: одні будуть тягнути в Європу, інші — тупцювати на місці. Однак уперше в історії посткомуністична Польща має можливість сформувати уряд на основі однієї політичної сили.