Лілія, домогосподарка:

— Цього року мій Данило пішов у перший клас, але дитячий садочок № 450 на Печерську відвідував до останнього дня. Нам дуже поталанило, що поряд з нами такий чудовий заклад: тепле приміщення, турботливі вихователі, кухарі смачно готують. Щодня дітям давали м’ясо, рибу, часто балували домашньою випічкою. Хворів син дуже рідко, і я могла спокійно працювати. А от тепер, коли Данило пішов до школи, я вимушена була звільнитися.

Олена, інженер-програміст:

— Моя донька ще маленька, але я обов’язково поведу її у садок, який відвідував мій старший син. Для мене найголовніше, які у садочку вихователі, чи люблять вони дітей. Саме такі й працюють у державному закладі на Інститутській. І ще подобається, що колектив там сталий. Значить, стосунки між колегами “здорові”, а це теж благотворно впливає на виховання дітей. Вихователі у садку дуже уважні. Хворів мій син не дуже часто, зазвичай у міжсезоння, коли вже холодно, а опалення ще не включили. Ну і звичайно, міг заразитися від діточок, яких матері приводили з нежиттю та кашлем...

Ольга, лікар:

— Моя дитина ходила у 43-й дитячий садочок, що у колишньому Шевченківському районі. Вважаю, наш район може пишатися таким закладом: нове тепле приміщення, великі світлі групи, просторий актовий зал, басейн, багато гарно обладнаних майданчиків на вулиці. Навіть у міжсезоння діти не хворіли. Нам так поталанило, що і карантини нас минули. Я і не пригадаю, коли брала лікарняний. Окрім щомісячної обов’язкової оплати, ніяких поборів більше не було. А от зараз відправила своє дитя до школи, і молодших школярів розмістили у приміщенні одного з дитячих садків. Так от, вже на початку навчального року ми здали по 200 гривень — більша частина цих грошей, як нам пояснили, піде на ремонт.

Наталя, бібліотекар:

— Старша донька ходила у звичайний дитячий садок у Мінському районі. Ми тоді були дуже задоволені — хороші вихователі, тепле приміщення, добре харчування. Дівчинка майже не хворіла, тож я спокійно ходила на роботу. А от свою меншу, мабуть, туди вже не поведу, бо багато чого там змінилося: старі працівники пішли, а нові, кажуть, неуважні. Годують дітей, начебто, теж набагато гірше, ніж колись. Швидше за все, шукатимемо якийсь приватний заклад.

Галина, домогосподарка:

— На жаль, поряд з нашим будинком у Старокиївському (нині Шевченківському) районі закрили кілька садочків, і я вимушена шукати їх десь далі. Нещодавно була у Печерському районі, зайшла у садок, про який чула добрі відгуки. Мені сказали, що із задоволенням візьмуть мою доньку, але я повинна зробити передоплату: 1000 гривень — начебто на іграшки.

Ніна, домогосподарка, фотографуватися відмовилася:

— Моя близька родичка працює завгоспом у дитсадку, тому я дещо знаю... Райвідділи освіти тепер мало чим можуть допомогти, бо самі бідні. На ремонти приміщень, на посуд, який, до речі, діти дуже часто розбивають, гроші збирають з батьків. Іграшки та книжки вихователі теж просять приносити з дому. Продукти у садочки привозять з тих баз, з якими домовилися райвідділи, а ціни торговці встановлюють якісь дивні. Наприклад, нещодавно привезли баклажани по 2 гривні 40 копійок за кілограм, тоді як на ринках їх можна було придбати по гривні. А відмовитися від таких дорогих продуктів не можна.