Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
26 жовтня 2001 року, п'ятниця  №145 (1975) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
КИЇВ І КИЯНИ
images  
images
images
images
26/10/2001      надрукуватипрочитало 11261 человек  

images
Після сорока Ольга Кравченко стала художницею
images
Колишні однокурсники одне одному переказували сенсаційну новину: Оля Кравченко влаштувала виставку власних картин. Дивувалися, адже не підозрювали навіть, що вона має такий хист. Після закінчення філологічного факультету Київського університету імені Шевченка працювала коректором у журналах “Барвінок” та “Малятко”. Під час зустрічей і словом не обмовилася про своє хобі. І раптом... А почалося все з портрета. Її власного. Його написав сам Віктор Зарецький.

Відпочиваючи в Кончі-Заспі, випадково познайомилася з відомим художником. Він запропонував попозувати. Образ народжувався напрочуд легко.

На тлі стилізованих маків та ромашок жінка — сама мов екзотична квітка. Волосся спадає буйними хвилями на плечі, мигдалеподібні очі, витончений овал обличчя. Висока шия у намисті. Тонкі пальці обнизані перснями. По подолу сукні — квіти, квіти, квіти. І вся постать — уособлення вічної краси. Її величність Флора.

Нині жодна виставка робіт маестро не обходиться без цього портрета. Розумівся на прекрасному отой бізнесмен, що хотів його купити. І Зарецький спочатку навіть згодився продати. Обіцяв намалювати ще. Та, як каже пані Ольга: “Коли прийшла, то він мені його одразу віддав. Це все, що залишилося від Учителя”. Багато чого тоді почерпнула від майстра, який під час сеансів розповідав їй про митців, про те, що другий план у картині — одна з головних деталей, і треба вміти його творити. Або таке одкровення: “Квітка має бути велика, тоді вона пахне й намальована”.

Ходила мов уві сні. В уяві бачила дивовижні сюжети. І все частіше згадувала тата. Як поїхав із глухого села на Хмельниччині, де Оля виросла, до Ленінграда (колгоспних телят туди возили товарняком) і потім захоплено розповідав про казковий Ермітаж. Мав два класи освіти й працював водієм, та зацікавився не магазинами з ганчірками, хоча їх у наших краях було не густо, а картинами. І привіз із міста на гостинець донькам і дружині... пензлі, фарби й сіре полотно. Маленька Олюся запам’ятала ось що: “Фарби полином пахли, аж гірко в роті було. А тато став собі та й зиму малює”. Нині висить ота “Зима” у Ольги над ліжком, і всі дивуються: як це сільський дядечко, що поняття не мав про школи та стилі, взяв і передав подих холоду, білину снігу в манері Бреггеля Старшого, або Мужицького.

Андрій Селіх почав малювати в сорок. Доля йому відпустила лише вісім років творчості. Оля теж взяла в руки пензля пізно, коли їй було вже за сорок. Допомагали всією родиною. Чоловік, юрист за фахом, натягував полотно під майбутні картини і всіляко підтримував. Спочатку це були квіти — фантастичне диво-зело, химерне плетиво різнотрав’я, маки, лілії, дзвоники, бузок... У поєднанні й окремо. У букетах і вільному буянні. Розмаїття кольорів та форм.

Перша виставка у 1992 році в Будинку літераторів мала символічну назву: “Квіти душі моєї”. З’явилися шанувальники. Щоправда, хтось із них, надто палкий і нерозбірливий стосовно моралі, елементарно вкрав чотири картини. До того ж саме ті, на які вже знайшлися покупці. Спочатку була прикро вражена, а потім подумала: все те на краще. Крадуть — отже, подобається. Ще й давня подруга поетеса Світлана Йовенко підбадьорила, присвятивши вірша “На викрадення картин Ольги Кравченко з виставки у Будинку літераторів Спілки письменників України”. Там є слова: “Нехай живе шахрай-поцінувач! Така є шана і таке визнання”.

Потім були персональні виставки у престижних залах Києво-Печерської лаври, “Андріївський узвіз, 3”, у Музеї історії міста Києва, у книгарні “Мистецтво”, що на Хрещатику. Поїхали її твори за кордон, прикрашають квартири й офіси багатьох киян. Є і в музейних експозиціях.

Останнім часом сфера зацікавлення Ольги Кравченко значно розширилася. На полотнах — чудові пейзажі, мальовничі куточки Києва та інших міст. Художниця зізналася, що починає працювати над портретами. Проте на суд громадськості їх виставити ще не зважилася.

Віра КУЛЬОВА “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |