Як ми вже писали на сторінках “Хрещатика”, Молдова запровадила економічну блокаду Придністров’я. За офіційними даними Тирасполя, втрати економіки ПМР уже перевищують чотири мільйони доларів, що є відчутним для республіки з 400-тисячним населенням. Митна блокада Придністров’я вдарила і по нашій країні. Обсяг торговельного обігу Дністровського Лівобережжя з Україною за перше півріччя цього року становить 34,1 мільйона доларів. З них експорт в Україну — чотири мільйони доларів, а імпорт — тридцять мільйонів. Якщо Кишинів і далі економічно тиснутиме на Тирасполь, то ми втратимо половину прибутків. Адже близько шістдесяти українських підприємств “зав’язані” на придністровській продукції. Втратимо ми як мінімум п’ять мільйонів доларів на постачанні сировини й матеріалів для Молдовської гідроелектростанції, взуттєвих фабрик та електротехнічних підприємств уже до кінця цього року.
Щойно з Тирасполя повернувся директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. Він зауважив, що стереотипи стосовно Придністров’я не відповідають дійсності. Лівобережжя Дністра — це не совковий оазис, а економічно привабливий регіон для українського капіталу.
— Деякі придністровські політики бачать майбутнє ПМР або в складі України, або в Союзі Росії і Білорусі. Як розгортатимуться події навколо стосунків Тирасполя і Кишинева?
— На перший погляд, протистояння вигідне обом сторонам, що конфліктують. Однак якщо Придністров’я розігрує блокадну риторику під час виборчих кампаній, що є тактичним маневром, то Молдова демонструє політику сили у розв’язанні власних територіальних проблем. Нещодавно Кишинів надіслав до Гагаузії і Придністров’я проект закону про внесення змін до Конституції Молдови, які мають урегулювати національні питання. Але як не вчитувалися в законопроект Комрат і Тирасполь, там і згадки немає про автономію для них.
— Ми пам’ятаємо криваві події 92-го року в Дубосарах та Бендерах. Тоді загинуло понад триста чоловік, серед яких були й етнічні українці. Чи не повториться історія по спіралі?
— На мою думку, ні. Це не вигідно обом сторонам Дністра. Нині Молдова намагається загравати як із Заходом, так і Сходом, випрошуючи кредити від МВФ і зниження ціни на російський газ. До того ж вона вступила у Всесвітню торговельну організацію з достатньо жорсткими правилами гри на світових ринках. Придністров’я почергово оббиває пороги Кремля і Банкової, намагаючись заручитися підтримкою “проти Молдови”. Я вважаю, що стосунки між Кишиневом і Тирасполем мають будуватися на основі “м’якого формату”, де кожен рівень співпраці в політиці, економіці, освіті... повинен мати свої узгоджені механізми вирішення проблем.
— Економічна блокада, політичне невизнання керівництва... Як це відбилося на економіці країни?
— Мене вразило, що навіть за таких умов ПМР удалося зберегти промисловий потенціал країни. Усі підприємства працюють: і ті, що орієнтуються на зовнішній ринок, і ті, що на внутрішній. Нині в Україні можна купити високоякісну продукцію вино-коньячного заводу “Квінт”, дитяче взуття фабрики “Флоаре”, а вироби з текстилю “Тиротекса” носять і кримчани, і гуцули.
— Двадцять вісім відсотків мешканців Придністров’я — українці. Як їм там живеться?
— Я б сказав, добре. Українська мова поряд з російською та молдовською має статус державної. Є наші газети, радіохвиля, школи. У Тирасполі діє український ліцей, а в Придністровському державному університеті імені Тараса Шевченка є кафедра української мови. Навіть сам президент Смирнов вільно розмовляє українською, оскільки 29 років прожив на Херсонщині.