Минулий тиждень відзначився неординарною подією: до Києва з приватним візитом прибув президент невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) Ігор Смирнов, який спонтанно зустрівся з представниками нашого уряду і главою держави Леонідом Кучмою. За день перебування в столиці лідер Придністров’я перекреслив досягнення молдовських дипломатів за останні п’ять років. Як стверджують деякі вищі посадові особи ПМР, під час розмови президентів-сусідів українська сторона пообіцяла “прибрати” з прикордонних постів з Придністров’ям молдовських митників. На думку кишинівських політиків, це буде своєрідним подарунком Ігорю Смирнову до шістдесятиліття.

Як ми вже писали на сторінках “Хрещатика”, Молдова запровадила економічну блокаду Придністров’я. За офіційними даними Тирасполя, втрати економіки ПМР уже перевищують чотири мільйони доларів, що є відчутним для республіки з 400-тисячним населенням. Митна блокада Придністров’я вдарила і по нашій країні. Обсяг торговельного обігу Дністровського Лівобережжя з Україною за перше півріччя цього року становить 34,1 мільйона доларів. З них експорт в Україну — чотири мільйони доларів, а імпорт — тридцять мільйонів. Якщо Кишинів і далі економічно тиснутиме на Тирасполь, то ми втратимо половину прибутків. Адже близько шістдесяти українських підприємств “зав’язані” на придністровській продукції. Втратимо ми як мінімум п’ять мільйонів доларів на постачанні сировини й матеріалів для Молдовської гідроелектростанції, взуттєвих фабрик та електротехнічних підприємств уже до кінця цього року.

Щойно з Тирасполя повернувся директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. Він зауважив, що стереотипи стосовно Придністров’я не відповідають дійсності. Лівобережжя Дністра — це не совковий оазис, а економічно привабливий регіон для українського капіталу.

— Деякі придністровські політики бачать майбутнє ПМР або в складі України, або в Союзі Росії і Білорусі. Як розгортатимуться події навколо стосунків Тирасполя і Кишинева?

— На перший погляд, протистояння вигідне обом сторонам, що конфліктують. Однак якщо Придністров’я розігрує блокадну риторику під час виборчих кампаній, що є тактичним маневром, то Молдова демонструє політику сили у розв’язанні власних територіальних проблем. Нещодавно Кишинів надіслав до Гагаузії і Придністров’я проект закону про внесення змін до Конституції Молдови, які мають урегулювати національні питання. Але як не вчитувалися в законопроект Комрат і Тирасполь, там і згадки немає про автономію для них.

— Ми пам’ятаємо криваві події 92-го року в Дубосарах та Бендерах. Тоді загинуло понад триста чоловік, серед яких були й етнічні українці. Чи не повториться історія по спіралі?

— На мою думку, ні. Це не вигідно обом сторонам Дністра. Нині Молдова намагається загравати як із Заходом, так і Сходом, випрошуючи кредити від МВФ і зниження ціни на російський газ. До того ж вона вступила у Всесвітню торговельну організацію з достатньо жорсткими правилами гри на світових ринках. Придністров’я почергово оббиває пороги Кремля і Банкової, намагаючись заручитися підтримкою “проти Молдови”. Я вважаю, що стосунки між Кишиневом і Тирасполем мають будуватися на основі “м’якого формату”, де кожен рівень співпраці в політиці, економіці, освіті... повинен мати свої узгоджені механізми вирішення проблем.

— Економічна блокада, політичне невизнання керівництва... Як це відбилося на економіці країни?

— Мене вразило, що навіть за таких умов ПМР удалося зберегти промисловий потенціал країни. Усі підприємства працюють: і ті, що орієнтуються на зовнішній ринок, і ті, що на внутрішній. Нині в Україні можна купити високоякісну продукцію вино-коньячного заводу “Квінт”, дитяче взуття фабрики “Флоаре”, а вироби з текстилю “Тиротекса” носять і кримчани, і гуцули.

— Двадцять вісім відсотків мешканців Придністров’я — українці. Як їм там живеться?

— Я б сказав, добре. Українська мова поряд з російською та молдовською має статус державної. Є наші газети, радіохвиля, школи. У Тирасполі діє український ліцей, а в Придністровському державному університеті імені Тараса Шевченка є кафедра української мови. Навіть сам президент Смирнов вільно розмовляє українською, оскільки 29 років прожив на Херсонщині.