Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
9 листопада 2001 року, п'ятниця  №153 (1983) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
МИ
images  
images
images
images
09/11/2001      надрукуватипрочитало 5724 человек  

images
Діти вулиці Столичні волонтери шукають спільну мову з малими волоцюжками
images
Підлітки, що збирають пляшки та риються в смітниках, зазвичай викликають співчуття. Хоча дехто, бачачи їх, не може стримати роздратування, а то й злість. Мовляв, за день нажебрають більше, ніж чиясь місячна зарплатня. Та ще й порядних дітей зманюють на хистку стежку... Втім, увечері ці хлопчики й дівчатка повертаються не в теплі оселі, де на них чекає мамина вечеря, а в каналізаційні люки, де ділять банку паштету на десятьох.

...У кожної групи хлопчаків є своя територія. На ній вони живуть і “чужих” туди не пускають. Та працівників соціальної служби для молоді, котрі приїжджають сюди раз на три дні, впізнають по жовтих куртках: волонтери розповідають малим, куди можна звернутися, щоб безплатно отримати якусь одежину чи їжу. Фахівець соціальної служби для молоді Андрій Радулов, котрий чи не кожного волоцюжку знає в обличчя, переконаний: лише три відсотки з них сироти, котрим немає куди подітися. Отож вулиця стає рідним домом. У більшості ж є сім’ї. Приміром, у Дмитра. Приїхав він “на перекладних” із Сумської області. Батько сидить у в’язниці, сліди матері загубилися в якомусь райцентрі. Ватажок Микола, найстарший серед приятелів, розповів, що його ненька мешкає в Києві, неподалік від їхньої “схованки”. Але так і не захотів пояснити, чому не хоче жити разом із нею. А Руслан приєднався до компанії рік тому.

— Тут мені добре, а з предками нецікаво,— каже він.

Утім, за словами волонтерки Лесі Шевчук, чого тільки не робила матуся, аби повернути сина додому. Навіть замикала на кілька днів у квартирі, та все одно утікав (ну геть, як Том Сойєр, котрому не подобалося жити у жалісливої тітоньки).

— О, і в мене колись був такий рюкзак, — дивлячись на мій, каже один із волоцюжок.— Я його поцупив на базарі. Але нині не краду. Набридло.

“Зароблені” гроші (50—100 гривень на день) діти витрачають на їжу, пиво, цигарки. Купують усе, що заманеться. А ще постійно нюхають клей — задля кайфу...

Місцина, де бомженята облаштували зимове “житло”, нагадує сміттєзвалище, посеред якого відкриті каналізаційні люки. Невеличка “кімнатка” під землею закидана мотлохом, залишками їжі, коробками... Уздовж обвуглених стін — труба. Там гріються. А коли міліціонери намагаються викурити втікачів із “апартаментів” (щоб відвезти у розподільник), по ній утікають до таємної схованки на теплотрасі. Взагалі ж від стражів порядку дітям вулиці добряче перепадає.

— Мене сьогодні в метро побили. Гляньте, як рука напухла,— показує Дмитро.— І на спині синці. Величезні...

— А за що? — запитую.

— Заснув у вагоні. А вони (міліціонери. — Авт.) підійшли й почали лупцювати. Знаєте, як боляче?

До мобільного центру соціальної служби для молоді постраждалий зазирнути погодився. Підліток був одягнений у тоненьку курточку без коміра. Коли ж запитала, чи не холодно, почав хизуватися гарним светром, подарованим у центрі на Новодарницькій, 26. (Центр соціальної педагогічної опіки для дітей, позбавлених батьківського піклування.— Авт.) Як з’ясувалося, Дмитро там буває часто: аби переодягнутися, поїсти, погратися чи позайматися на тренажерах. Ясна річ, безплатно. Цього разу з волонтерами поїхали всі семеро малих бродяжок. Навіть пообіцяли, що не нюхатимуть клею в автобусі.

Центр денного перебування, куди можуть звернутися волоцюжки,— дітище голови благодійного фонду “Асперн” Віри Кошель. Як розповіла пані Віра, там кожного відвідувача реєструють, потім його оглядає медик. І, за потреби, направляє в лікарню. У кімнаті гігієни бездомні можуть помитися. Брудний одяг їм допоможуть полагодити й випрасувати. А ще навчають чистити зуби, доглядати за нігтями.

У центрі опікуються не тільки безпритульними. Приміром, того дня тут гостювали четверо дітей Валентини та Ігоря Гувелякіних. Як розказав соціальний педагог Леонід Крісов, їхні батьки пиячать. Квартиру продали, щоб розрахуватися за борги. А про дітей згадують лише в рідкісні хвилини тверезості. Тож Яну, Миколу, Сергія і Дмитра виховує бабуся. Вільний час вони проводять із волонтерами: грають у шахи, читають книжки, вчаться куховарити. Ось, скажімо, до новорічних свят збираються виготовити подарунки для малечі з дитбудинків.

— Бо тим, у кого немає ні батьків, ні бабусі, мабуть, гірше, ніж нам,— каже Яна Гувелякіна.

Олена Кузьменко журналіст, Валерій Скиба (фото) “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |