Нечасто столична виконавча влада виносить на публіку, тобто на розширену апаратну нараду, проблеми київських пожежних. І дякувати Богові! Оскільки це свідчить, що, по-перше, у наших вогнеборців — справи не настільки кепські, щоб терміново знадобилося втручання найвищих міських посадовців, а по-друге, що, вочевидь, в столичного управління пожежної безпеки з владою добрі стосунки і нагальні проблеми вирішуються й без протокольних записів. Хоча, судячи з перших же фраз Анатолія Косаря, начальника управління пожежної охорони столичного міліцейського главку, його публічний виступ ду-у-же, м’яко кажучи, своєчасний. І не тому, що ось-ось професійне свято українських вогнеборців (нарада відбувалася буквально за кілька днів до того). Справді, є у київських пожежних вдосталь, так би мовити, інформації до роздумів саме для керівників міських і районних служб.

Так, спасибі Києву, що зі своїх бюджетів 2000 — 2001 викроїв аж п’ять мільйонів гривень на те, щоб пожежні придбали нову техніку, обладнання, щоб не сиділи без пального. І така солідна підмога, безперечно, дозволила всерйоз займатися профілактикою, що, в свою чергу, як-то кажуть, поліпшило статистику: протягом минулого року в столиці сталося на 15 відсотків менше пожеж, ніж у 2000-му. Для цікавих, будь ласка, цифри: 3911 проти 4529. Спасибі й місцевим владам Печерського, Голосіївського, Дніпровського, Святошинського: допомагали коштами, як могли. Зате, приміром, у найпередовішого, промислово найпотужнішого Оболонського району, виявляється, якось не... склалося бодай сотнею-тисячею гривень підсолодити далеко не солодке життя-буття тамтешнього підрозділу вогнеборців. Але, як відомо, скнара платить двічі. Саме на цей район припадає левова частина втрат від пожеж (усього по місту, до речі, за 2001-й збитки становлять близько 18 мільйонів гривень). Саме Оболонський у чорному списку тих районів, де зафіксована найбільша кількість пожеж у житловому секторі, на промислових об’єктах. А ще скупий район відомий тим, що протягом минулого року “розщедрився” на протипожежні заходи в лікувально-оздоровчих закладах аж...692 гривнями, за які придбали кілька вогнегасників. Для порівняння: лікарні та профілакторії Печерського району отримали від влади на ці ж заходи близько десяти тисяч гривень, так само як і лікувальні установи Дніпровського та Солом’янського районів.

Дісталося від пана Косаря Головному столичному управлінню житлового господарства (керує ним Михайло Харлим) і його районним підрозділам. Адже майже три тисячі пожеж (три чверті від усіх) виникло торік саме в житловому секторі. І людей найбільше гине теж там. А перевірили пожежні всіляку автоматику й так звані системи димовидалення у будинках і — жахнулися. 550 (майже 25 відсотків) таких систем взагалі ніяк не обслуговуються, а 366 (ще 14 відсотків) перебувають в абсолютно “розібраному” вигляді. І горища, де, до речі, виникло торік 43 пожежі, зазвичай вельми доступні для бомжів та інших “пожежонебезпечних” осіб, зате забуті ЖЕКами, не обробляються спеціальними вогнезахисними сумішами. Хоча пожежі на горищах — страшна річ! Вогонь поширюється надзвичайно швидко, а тому приборкують його, буває, одразу кілька підрозділів і не одну-дві години. Жителям же верхніх поверхів доводиться довго “зализувати рани” у своїх помешканнях, настільки вони залиті...

Не полишає столичних пожежних тривога за стан майже третини наших ринків, багатьох інших торговельних закладів (переважно приватних), об’єктів метробуду й метрополітену, Міністерства оборони (тут, до слова, виникло торік аж 42 загорання, а першого жовтня на складах по Саперно-Слобідському провулку сталася чи не найжахливіша пожежа, у якій 12 приборкувачів вогню отримали хімічні опіки і потрапили до лікарні).

Та все ж найбільше непокояться столичні пожежні ось чим. По-перше, тим, що такі великі житлові масиви як Позняки, Новобіличі, Троєщина практично “не охоплені” пожежними підрозділами — немає там депо. А найближчі — досить віддалені, максимум за 20 хвилин, як того вимагають міжнародні норми, від них не дістатися. По-друге, будинків у п’ятнадцять і більше поверхів у Києві вже далеко за тисячу, а драбин достатньої висоти — всього дві на все місто і ті придбані ще десять років тому. Отож терміново треба закупити як мінімум ще дві драбини — “іномарки” по 70 метрів заввишки.

Закінчити ж хочу, попри відоме прислів’я, за здравіє — все-таки у пожежних сьогодні свято. Нехай і надалі наші київські приборкувачі вогняної стихії так тримають! (А сьогодні саме вони визнані найкращим пожежним підрозділом в Україні). А ще нехай ті два з лишком мільйони, які пообіцяла на 2002-й нашим пожежним столична влада, обов’язково “перетечуть” з міської скарбнички у “засіки” вогнеборців.