images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
13:10 |  У Києві вшанували пам’ять Героїв Чорнобиля
images images images
11:25 |  На Південному мостовому переході завершуються роботи з капітального ремонту
images images images
11:00 |  Оголошено конкурси на проведення мистецьких проектів за рахунок бюджетних коштів
images images images
17:52 |  У Києві відбувся другий відкритий кубок Мацушими з Карате Кіокушинкайкан
images images images
17:33 |  Київ увійшов у ТОП-10 смарт-міст за економічною ефективністю
images images images
17:32 |  Валентин Мондриївський про харчування у школах: «Київські учні отримали право вибору»
images images images
15:08 |  Потужності фільтраційної станції на сміттєвому полігоні у Підгірцях збільшать майже втричі
images images images
15:03 |  Українці перемогли у престижному XII міжнародному конкурсі молодих піаністів
images images images
14:58 |  Ефективна партиципація в столиці: можливості, ресурси, інструменти соціальної участі та діалогу
images images images
14:09 |  Президент підпише Закон про мову, щойно він надійде з Верховної Ради
images images images
13:58 |  Покарання за сміття: Київрада підтримує штраф у розмірі $63
images images images
11:31 |  Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної»
images images images
10:40 |  Реновація промислової території Печерська та будівництва школи на 990 місць
images images images
17:22 |  До Великодня окремі категорії соціально незахищених киян отримають матеріальну допомогу - Марина Хонда
images images images
17:10 |  Київ ділиться з українськими містами досвідом впровадження інноваційних сервісів
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить щодня                                 images 5 квiтня 2002 року, п'ятниця  № 51 (2062) images
images
полоса
images
images
МЕЛЬПОМЕНА
images  
images
images
images
05/04/2002      надрукуватипрочитало 7035 человек  

images
Вікторія СПЕСИВЦЕВА: “Серед акторів немає психічно здорових людей”
images
Молода актриса театру імені Івана Франка Вікторія Спесивцева має усі шанси стати примадонною. Зігравши лише кілька ролей у антрепризах Андрія Жолдака, вона стала вельми помітною виконавицею столичної сцени. А запрошення працювати у провідному українському театрі стимулювало її творчі здобутки у колективі із власною естетикою та славними традиціями національного лицедійства. Отже, у товаристві визнаних артистів Вікторія не загубилася, а одразу посіла чільне місце у трупі, де призначалася лише на головні ролі. Останній спектакль “Кармен” виніс актрису на нову хвилю популярності. Наша розмова з Вікторією відбулася одразу після репетицій вистави для малої франківської сцени.

— Щось нове готуєте?

— Репетируємо п’єсу Стрінберга “Батько”. У ній ідеться про життя сім’ї. Робота дуже складна, бо усі характери неоднозначні. Моя героїня взагалі жахлива жінка. Постановку здійснює Петро Панчук, він також виконує головну роль. Прем’єру заплановано на 14 квітня.

— Щойно ви знову зіграли Кармен у відновленому спектаклі Андрія Жолдака. А вперше у цій ролі вийшли на сцену ще 5 років тому. Чи змінилося за цей час ваше розуміння характеру цієї жінки?

— Так, бо я росту, змінююся. Думаю, що саме тепер маю право виконувати роль Кармен. Для того, аби правдиво зіграти, потрібно самій стати такою. Андрій навіть каже, що в реальному житті у цей час я змінююся. Бо інтелігентна жінка ніколи не поводитиметься як Кармен. Існують певні умовності. Але моя героїня відчуває, що страшенно подобається чоловікам, зваблює їх до нестями. І користується цим без жодних упереджень. Тепер такий характер я розумію набагато краще, ніж в юності, бо уже й сама доросла жінка, і звикла подобатися.

— Ваш артистичний злет дехто пов’язує з вдалим шлюбом із режисером Андрієм Жолдаком. А як ви розцінюєте його вплив на вашу кар’єру?

— Андрій мені допоміг насамперед тим, що я потрапила у середовище дуже талановитих акторів, режисерів, художників. Ми багато їздили й багато бачили. Наш творчий тандем допоміг професійному вдосконаленню. Але вчитель з’являється тоді, коли є гідний учень. Андрій завжди відчуває, чи готова я до ролі. Та у зв’язку з народженням дітей чотири спектаклі — “Одруження”, “Тараса Бульбу”, “Чайку” і “Отелло”— він випустив без мене. Трохи шкода, бо це найкращі його постановки, після яких він став одним з лідерів у східноєропейській режисурі. Через “Інтернет” інформація про його творчість поширюється на весь світ. Відомий французький критик Жорж Баню, побачивши “Тараса Бульбу”, половину статті “Театр ризику” присвятив Жолдаку, адже це свіжа кров зі Сходу. А румунський продюсер Констянтин Кирияк, котрий має у Сібіо власний театр і фестиваль, заохочує його до нових постановок. І Андрій уже там поставив “Ідіота” й “Отелло”. А тепер ми разом працюватимемо над “Гамлетом” у Харківському театрі імені Шевченка. Але й без Андрія я теж не сиджу склавши руки. В театрі імені Франка маю ролі — графиня у “Коханні в стилі бароко” і Ірина в “Трьох сестрах”.

— Ви нормально сприймаєте традиційне для Жолдака переінакшення класики чи просто вірите йому як актриса режисерові?

— Від творчої манери Андрія я отримую колосальну насолоду, бо й сама мислю у цьому напрямку. Але є й довіра. Адже актор — інструмент творчого бачення режисера. А такому ставленню до класики Жолдака навчив його педагог Анатолій Васильєв, який наказував ніколи не працювати з поганими п’єсами та нездібними акторами. Усе інше — дозволяється, аби тільки режисер не боявся експериментувати. І відтоді визначні твори стали для Андрія поштовхом для втілення власних переживань. Його театр — авторський. Він ніколи не переймається тим, чи зрозуміє його глядач. Головне — його бачення твору. Але після вистави не полишає відчуття, що подивився щось надзвичайне.

— А як ви познайомилися з Андрієм Жолдаком?

— Ну, тоді він знаменитим ще не був. Викладав у нас у театральному інституті. І між нами спалахнуло божевільне кохання. Уявіть, яку увагу ми привернули, скандал розлетівся на весь учбовий заклад. Андрія вигнали з роботи. А мені ще три роки довелося навчатися. Жити не було де. Він покинув сім’ю, я пішла з дому. У нас не було ні копійки, голодували. Від виснаження втрачала свідомість. Потім ненадовго нас прихистили друзі, але їм це скоро набридло. Ми перейшли до інших, аж поки не винайняли крихітну кімнату з вузеньким ліжком. А потім сталася поїздка у Париж, яка повністю перевернула наше життя. Чотири місяці ми працювали у театрі, де грали експериментальну виставу за східними легендами. Там Андрій вперше використав ірраціональність мислення, уповільнення часу, які нині ми бачимо в “Кармен”, “Ідіоті” та “Отелло”. Тоді в Парижі ми зрозуміли, що потрібно їхати додому і працювати, створювати вистави. І першою ластівкою став спектакль “Не боюся сірого вовка”.

— Пам’ятаю, тоді усі були вкрай здивовані, що найбільші метри вітчизняної сцени Богдан Ступка і Ада Роговцева погодилися грати у постановці початківця.

— І не випадково. Бо Андрій зумів їх переконати. Ступка грав жінку, Роговцева — чоловіка. Роздягалися на сцені, Богдан Сильвестрович танцював у жіночій білизні. Це був повний епатаж, сенсація! Вистава була сильною ще й своєю енергетикою, адже це трагедія двох самотніх божевільних людей, які досі шалено кохають одне одного, але не можуть порозумітися. Жолдак знайшов єдиних в Україні акторів, котрі змогли це зіграти, і саме в його режисурі. Після прем’єри він прокинувся знаменитим.

— Спектакль був комерційним проектом?

— Тільки з фінансового боку. Бо квитки були дуже дорогі й дефіцитні. Але за своєю суттю вистава була експериментальною, адже практично не використовувалися декорації, усе трималося на грі акторів.

— А що це за історія, коли на спектакль не пропустили журі “Київської пекторалі”?

— Жолдак сказав: “Купуйте квитки”, бо усі місця ретельно прораховували, щоб вистачило коштів на оренду театру, акторські гонорари, зарплату технічним працівникам. Але то був хибний погляд. Тепер Андрій розуміє, що спектаклі мають бачити критики й колеги.

— У виставі “Ідіот” ви грали Настасью Філіповну на межі божевілля, навіть ходили чутки, що потім “виходили” з ролі з допомогою психотерапевта. Чи справді так було?

— Знаєте, у нашій країні усі потребують допомоги психіатрів, бо психічно здорових людей практично немає, особливо серед акторів. А Настасья Філіповна — жінка вельми фантастична, з напівбожевільним світоглядом. І саме це мені треба було передати. Якби ця вистава жила, то можна було б і далі шукати цікаві нюанси образів. Там є куди акторові рости. Коли ми працювали над “Ідіотом”, то перебували в якомусь ненормальному стані, адже автор (Достоєвський) і його герої — до якоїсь міри “крейзануті”. Режисер під час репетицій створив магнетичну атмосферу. Між нами палахкотіли пристрасті, ми наче потроху психічно зрушили. Але це усе спонукало творчі пошуки.

— А як потрапили до театру імені Івана Франка?

— Художній керівник Сергій Данченко запросив мене у трупу після спектаклю “Кармен”. Була тоді на четвертому місяці вагітності, і він про це знав. Взяв, бо, мабуть, вирішив, що я тут потрібна. Адже відбувається зміна поколінь, і є ролі, які потребують саме молодих актрис. Але я завжди знала, що колись таки потраплю до цього театру, бо він для мене рідний ще зі студентських років.

— Актриси, зазвичай, одну дитину народжувати бояться, аби це не завадило їхній кар’єрі, а ви зважилися на двох...

— Я в житті мало чого боюся. Тому жодних вагань — народжувати чи ні, у мене не було, навіть коли поспіль завагітніла вдруге. Бо то Бог дав! І тепер я багата мати — маю двох синів Янека і Адама. Старшому три роки, молодшому — один. Доглядати за хлопчиками мені допомагають моя і Андрієва мати. Іноді я дозволяю собі десь поїхати, але не більше, ніж на два тижні.

— Навіть зуміли знятися в російській стрічці?

— Так, у “Дачних історіях”, де Дмитро Харатьян виступив продюсером і головним виконавцем. Я граю його дружину-художницю. Фільм розповідає про життя сучасної богеми.

— Москвичі вас самі знайшли?

— Харатьян грав у Жолдака в “Чайці”. Коли я приїхала до Москви і прийшла в театр, мене побачив режисер Павловський, який саме зустрічався з Харатьяном, і вони запросили мене на проби. “Дачні історії” — мій дебют у кіно. А тепер ще гратиму в новому фільмі Олеся Саніна “Мамай”.

— Як тепер у вас із житлом?

— З дітьми, котом і собакою живемо в невеликій двокімнатній квартирі, що дісталася нам у спадок від Андрієвого діда. Жили разом до самої його смерті. Він був надзвичайною людиною — правнук Карпенка-Карого, інтелігент старої шляхетної культури, мій найкращий консультант з української літератури та мистецтва. Після його смерті не захотілося міняти житло, бо ми такі божевільні, що звикаємо до побуту і перестаємо його помічати.

— А що це за історія з румунським запрошенням на постійне проживання?

— Андрій — містифікатор. Я нині читаю книгу про Федеріко Фелліні і бачу свого чоловіка. Він з усього вміє зробити подію. Історія в тому, що мер Сібіо присвоїв йому звання почесного громадянина міста. Це надає право будь-коли поїхати туди усією сім’єю. І Андрій уже починає фантазувати, як ми купимо там віллу, заживемо, як буржуї. Але все це несерйозно, бо наш дім тут.

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100



: 0.5801 sec