Оскільки вести зовсім непитуще життя під силу не кожному, наш народ потроху звикає обирати менше “лихо” — приміром, випити дві чи й три пляшечки доброго пива, а не вгатити півлітра горілки. Минулої суботи на відкритті вже традиційного всеукраїнського свята пива у Національному виставковому центрі якраз про це і йшлося: звісно, до пивних країн, як-от Німеччина та Чехія, нам далеко, та за останні кілька років літраж спожитого за рік пива на українську душу зріс удвічі і нині в середньому “підскочив” до цифри 30. На цьогорічному фестивалі представляли близько 350 найменувань пива. За словами керівників “Укрпива”, окрім традиційно активних учасників акції, тобто виробників-монстрів (“Оболонь”, “Сармат”, “Славутич”, “Янтар”), свою продукцію привезли й невеличкі пивзаводики з Микулинців, Радомишля, Новограда-Волинського...

Тож, незважаючи на те, що погода була, м’яко кажучи, “непивна” — і холодно, й мжичка сіялася, люд усе-таки не оминув увагою це свято. Аякже, де ж іще можна спробувати таке пиво, яке у столичних магазинах не віднайдеш! Ми натрапили на компанію, яка виставила на столику 80 пляшок напою різних назв — та ще й з усілякими рибками, канапками й іншою всячиною. Виявилося, що тут “засідає”... керівництво заводу “Більшовик”. Точніше, бенкетує. Та ще й не просто так, а, так би мовити, не без моралі. Власну “незалежну експертизу” проводить — яке ж пиво найкраще. Чоловіки пояснили, що така акція — щорічний ритуал. І продемонстрували ретельно розкреслений аркуш, де кожному виду виставлялася оцінка. Найкращими, на їхні смаки, були “Донецьке світле”, “Кримське світле”, “Микулинське” й “Одеське”.

— До речі, добре пиво у пластмасові пляшки не розливають,— зауважив один із “більшовицьких” гурманів, упіймавши мій зачудований погляд на шерегу пляшок.— А взагалі, хотілося б, щоб такі фестивалі проводили частіше...

Напевно, так мислили не тільки дорослі дядьки, а й... 12-річні хлопчиська. Уявіть, за столиком чинно розсілася компанія дітей, перед кожним — по кухлику пива, посеред стола купка сушеної риби. Гуляють собі, як дорослі! Питаю, чи без проблем їм “відпустили” напій — дістала у відповідь іронічний хлоп’ячий погляд. Діти мали рацію — адже пиво вважається ду-у-же слабоалкогольним напоєм.

Хмільний трунок полюбляють не лише люди, а й тварини! На власні очі бачила, як гнідий коник хлебтав із тарілки пивце. Господарі — дівчата з Музею народного побуту та архітектури в Пироговому пояснили, що зараз для їхніх підопічних, так би мовити, обідня перерва. Бо тут вони працюють, а не прохолоджуються — возять народ за п’ять гривень...

Не бракувало на виставці й харчу. В усякому разі такі “рибні ряди”, як на фестивалі, побачиш нечасто: лососина за 20—30 гривень, скумбрія по 10—20, лящі за дев’ять, оселедці за сім... Торгували й дешевшою рибкою — кількою, мойвою. Вибирай! “Таке ж буває раз на рік!” — пояснила господарка ящиків із сушеною рибою.

Щоправда, якість інших страв, як-от шашличків, всіляких піц, “сосисок у млинцях” та гамбургерів, чомусь викликала сумнів. Споживши по холодному млинцю із сирою сосискою, ми подумали: якої ж свіжості продукт нам дістався?..

Зате громадський порядок на святі пива був на висоті. Згодьтеся, приємно через кожних 20 метрів бачити міліціонера, а то й двійко, які пантрують, аби з тобою, бува, чого не сталося... Та й з туалетами цього разу все було гаразд — їх діяло аж два десятки, тож особливих проблем після споживання пива у народу не виникло...

Ще одна цікава деталь, яку довелося спостерегти, — вже з царини психології. Це — роздавання “чогось безплатного”. Наприклад, повітряних кульок. Люди так дбають про те дармове добро — страх! От лежить з десяток кульок на траві, діти побачили — мовляв, можна взяти дві? Аж тут дідок за сусіднім столиком: “То моє! Не чіпайте! У мене теж є діти!” Еге ж, приватна власність, нехай і на дармову дрібничку, — то велике діло...