Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
18 березня 2003 року, вiвторок  №38 (2245) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
КУЛЬТУРА
images  
images
images
images
18/03/2003      надрукуватипрочитало 5059 человек  

images
Від “Украденого щастя” до “Молодої гвардії” Такий діапазон творів Юлія Мейтуса, століття якого нині відзначають в Україні
images

Сьогодні, 18 березня, в Національній музичній академії імені Чайковського розпочинається науково-теоретична конференція, присвячена 100-річчю від дня народження визначного українського композитора Юлія Мейтуса.

Віковий ювілей майстра широко відзначають по всій Україні. У рідному Кіровограді (колишньому Єлисаветграді), де минули дитинство і юність і де при музичній школі № 2 директор Наталія Бондаренко, майже два десятиліття працює меморіальний музей композитора. У Харкові, де Юлій Сергійович закінчив консерваторію, писав музику для театру “Березіль”, спілкувався з Лесем Курбасом та багатьма іншими видатними діячами української культури. В Одесі, де ставили його опери і де нині мешкає знавець спадщини Мейтуса і давній друг — теж Юлій, Малишев. І, звичайно ж, у Києві, де композитор прожив останні п’ятдесят років.

Юлій Мейтус був майже ровесником ХХ століття. Крокував з ним, як мовиться, в ногу мало не до кінця (помер у 1994 році). Перший публічний виступ вихованця знаної в усій Російській імперії музичної школи Густава Нейгауза (батька знаменитого піаніста Генріха Нейгауза) припав на початок Першої світової війни. Під час громадянської, коли влада в Єлисаветграді змінювалася по кілька разів на день, Юлій пристав до частин Першої кінної армії Будьонного — був піаністом при політвідділі, організовував концерти для червоноармійців. 1923—1931-й — щасливі роки навчання в Харківському “муздраміні” (музично-драматичному інституті — так тоді називали консерваторію), праця концертмейстером у оперному театрі, перші твори, активна участь у бурхливому житті харківських композиторів. До слова, саме Юлій відкрив Івана Козловського. Завдяки йому в Харківському театрі опери та балету відбувся дебют “золотого” тенора — невідомого тоді співака з Полтави, недавнього солдата.

У роки війни Мейтус перебував у Ашхабаді та Іркутську — допомагав створювати туркменську національну оперу (“Абадан”, “Лейлі і Меджнун”, “Махтумкулі”), за що удостоївся звання заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР. У Іркутську з киянами поставив власну оперу “Гайдамаки”. У 1944-му приїхав до столиці України. Тут став народним артистом СРСР, лауреатом Державної премії СРСР (за оперу “Молода гвардія”, 1951).

Юлій Мейтус дуже плодовитий композитор: у його доробку 17 опер, серед них “Украдене щастя” за п’єсою Івана Франка (лібрето Максима Рильського). До сьогодні її з успіхом виконують у Львові. Твори маестро звучали в усіх оперних театрах Радянського Союзу, а також у Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Польщі, Кореї...

Загалом спадщина нараховує понад 500 романсів, пісень, балад, монологів... Майже все “свіженьким” потрапляло до репертуарів провідних співаків — Лариси Остапенко, Гізели Циполи, Анатолія Мокренка, записувалося до фонду Українського радіо.

У молоді літа Юлій Мейтус був серед піонерів українського джазу, не уник експериментаторства (П’єр Коллар у “Історії сучасної музики”, виданій у Франції, назвав його сюїту “На Дніпрельстані” зразком “новітньої індустріальної музики”). Писав симфонічні, вокально-симфонічні, хорові твори, а також озвучував кінофільми, драматичні вистави... Є у нього й обробки українських народних пісень.

На жаль, в останні роки музика Юлія Мейтуса рідко звучить з естради. Тим цікавіше було послухати його твори на урочистому концерті з нагоди 100-річчя композитора в Колонному залі імені Лисенка Національної філармонії України, організованому Міністерством культури і мистецтв, Національною спілкою композиторів України та її Центром музичної інформації. Мусимо констатувати: доробку Мейтуса наші сучасники не знають. Щоправда, знайшлися ентузіасти: Симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України і його керівник В’ячеслав Блінов та кілька солістів (переважно з Національної опери України).

Два відділення концерту розгорнули перед слухачами широку й різноманітну палітру творчості композитора. Увертюру до знаменитої “Молодої гвардії” та аріозо Любки вперше проспівала в оперній студії консерваторії тоді ще студентка, а нині заслужена артистка України Людмила Семененко. Роздуми про долю поета та рідного краю з вокального циклу “Кобзареві” на вірші Андрія Малишка доніс до слухачів Олег Мельниченко (бас). “П’ять українських пісень у вільній обробці” блискуче виконали Людмила Войнаровська (сопрано) та Василь Бокоч (баритон). Вони повернули нас у пору експериментаторства, коли шукали шляхів переосмислення й відтворення українського фольклору. Дует Анни та Гурмана з опери “Украдене щастя” в яскравій інтерпретації Тамари Коваль (сопрано) та Дмитра Гришина (баритон) перенесли нас у трагічну атмосферу Франкових героїв. А вже згадувана сюїта “На Дніпрельстані” (1929) не здалася нині надто авангардною. Завершили концерт “Козачком” з фільму “Макар Нечай”. І хоча оркестр подеколи звучав вельми гучно, “перекриваючи” солістів, які іноді не встигали за ним (шкода, Шевченкові романси від цього дуже постраждали), всі присутні ще раз переконалися: музика Юлія Мейтуса аж ніяк не застаріла.

Ірина СІКОРСЬКА музикознавець (спеціально для “Хрещатика”)
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
18/03/2003 | Євгенія Лисицина: “З Женею Басалаєвою познайомилася в Домському соборі”.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |