25 липня 2003 року, п'ятниця  №107 (2314) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
15:26 |  Триває пошук земельних ділянок для будівництва житла постраждалим від афери «Еліта-Центр» (Оновлено)
images images images
14:55 |  Віталій Кличко ініціював службове розслідування щодо керівництва Святошинського дитячого будинку-інтернату
images images images
13:05 |  Киян запрошують долучитися до толоки «Чисто субота» у Гідропарку та на інших локаціях Дніпровського району
images images images
12:16 |  Київська влада працює над запровадженням механізму зміни місця голосування онлайн
images images images
10:38 |  Оновлений парк «Веселка» відкрився на Нивках
images images images
10:11 |  У столиці на рік припадає понад 2 тисячі знімальних днів у межах різноманітних проектів
images images images
09:19 |  Містобудівна рада підтримала проект детального плану території для мікрорайону на Троєщині
images images images
09:08 |  Міська влада постійно підтримує дитячі будинки сімейного типу – Марина Хонда
images images images
17:26 |  Департамент культури дає Гідропарку нове життя
images images images
17:25 |  Віталій Кличко показав, як триває реконструкція легкоатлетичного манежу на Березняках
images images images
17:24 |  е-пенсія вже в Україні
images images images
16:34 |  У I півріччі 2019 року підприємствам міста Києва відшкодовано 6,5 млрд. грн. ПДВ
images images images
15:48 |  Усі дільничні виборчі комісії столиці готові до проведення позачергових виборів народних депутатів України
images images images
15:14 |  Триває локалізація аварійної ситуації на Мостицькому колекторі
images images images
13:31 |  Чорнобильцям столиці потрібно змінити посвідчення
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
МЕЛЬПОМЕНА
images  
images
images
images
25/07/2003      надрукуватипрочитало 3855 человек  

images
Любов Куб’юк: “Чудово, що ми зібралися грати саме комедію”
images

Завтра на сцені Театру імені Лесі Українки відбудеться прем’єра антрепризної вистави “Сеньйор з вищого світу”, створеної компанією “Бенюк і Хостікоєв”, де всі виконавці належать до великої акторської родини Сумських-Хостікоєвих. Анатолій Георгійович зібрав на підмостках навіть колишніх благовірних своїх родичів. Серед провідних виконавців його “перша дружина, мати Георгія Хостікоєва” заслужена артистка України Любов Куб’юк. Актриса багато років працює в Театрі імені Івана Франка, де грає провідні ролі у найрезонансніших спектаклях “Майстер і Маргарита”, “Кін IV”, “Тартюф”. Любов Іванівна — лауреат цьогорічної театральної премії “Київська пектораль”.

— Як ви сприйняли ідею Анатолія Хостікоєва зібратися такою несподіваною командою для постановки “Сеньйора з вищого світу”?

— Почувши таке, я набрала повні груди повітря й на хвильку завмерла. Тільки й встигла глянути на Богдана Бенюка, який стояв поруч, і побачити його лукаві очі та посмішку до вух. “Любцю, це ж класно!” І знаєте, я дуже швидко звикла до цієї думки, а тепер бачу ситуацію як вельми здорову, бо це чудово, що ми зібралися грати саме комедію. Адже життя іноді підкидає сюжети, яких і у драмах не знайдеш. Та минає час, ставлення до подій минулого змінюється, і врешті розумієш, що не можна сприймати все надто серйозно. А наші партнерські стосунки на сцені я вважаю екологічно чистими. Репетиції відбуваються в доброзичливій атмосфері. Адже нам уже немає чого ділити ні в житті, ні в спектаклях. Деякі люди мені натякали, мовляв, таке партнерство трохи дивне, але я відповідала: ми стільки років працюємо в одному театрі, що вже не раз брали участь у тих чи тих виставах разом з Наталею Сумською (теперішня дружина Анатолія Хостікоєва.— Авт.) І для мене це позитивно, бо я давно позбулася тих гризот — насамперед заради себе самої. І вважаю, що це може бути прикладом для родин, які потрапили у подібну ситуацію.

До того ж Анатолій випередив усіх пліткарів, які потім у газетах писали б, що грають разом колишня і нинішня дружини, бо все це можна прочитати в програмці. З цього приводу пригадую рецензії на “Кіна IV”, коли журналіст розписав, що Хостікоєв одразу з обома жінками, не знаючи, що розподіл ролей здійснив Данченко, і Толя тут ні до чого.

— А кого ви граєте в спектаклі?

— Графиню Ілону Чибор. Це її сина переховують у родині Леонідо Папагатто, щоб витягувати з неї гроші. Але завдяки такому повороту подій юний Ніколетто знайомиться з донькою Папагатто Фйореллою і закохується. Усе закінчується весіллям. Взагалі у цій п’єсі немає жодного негативного персонажа. Усі герої чарівні. Це комедія положень, де звучить щемлива тема збереження дому, порятунку рідних. Адже Леонідо Папагатто втягнутий у калейдоскоп найнеймовірніших подій лише тому, що прагне забезпечити свою сім’ю. А задля того він створює міфічний фонд порятунку бідних, краде їжу на званих обідах і вечерях, куди з’являється як невідомий друг родини. Гадаю, спектакль буде дуже веселий і повчальний. Завдяки меценатській підтримці фармацевтичної фірми “Дарниця” ми змогли зробити прекрасні декорації, пошити яскраві дорогі костюми. Отже, цей спектакль не виглядатиме бідно, як більшість антрепризних проектів.

— Ви проводите репетиції на сцені Театру імені Лесі Українки, де колись пережили шалений успіх як виконавиця головної ролі в легендарній “Казці про Моніку”. Мучить ностальгія за тодішньою славою?

— Славою це назвати не можу, але як акторів нас із Хостікоєвим узнали саме після прем’єри цієї вистави Віталія Малахова. На “Казку” глядачі приходили по десять разів. Тоді то була театральна подія першої величини.

Учора через багато років я знову вийшла на Лесину сцену і послухала своє серце. Пригадала, як важко було йти з цього театру. Кілька років навіть цією вулицею не могла ходити, бо до горла підступав клубок.

— Чому ж пішли?

— Мабуть, настав час, бо саме так склалися обставини. Мене запросив у Театр імені Івана Франка Сергій Данченко, Анатолій пішов до нього ще раніше, а тут з Лесиного театру розрахувалася наш педагог Ірина Молостова. Отже, у мене не стало свого режисера, а там чекали. Данченко саме переїхав до Києва і почав збирати своїх акторів. Зі Львова за ним рушили Ступка і Розстальний. І я вирішила прийняти пропозицію Сергія Володимировича, адже це відкривало нові перспективи в кар’єрі.

— Але ж тоді франківська сцена вважалася другорядною порівняно з Лесиною.

— Мене переконала думка, що чоловік уже в іншому театрі. Хотілося працювати разом.

— І таке рішення стало щасливим, адже Данченко дуже багато з вами працював.

— Так, але першою була робота з Ігорем Афанасьєвим на малій сцені в спектаклі “Дім, у якому переночував Бог”. А згодом і на великій у постановці Сергія Володимировича про життя Шевченка, де я грала Рєпніну.

— Втім, найпомітнішою стала роль у спектаклі “Мерлін, або Спустошена країна”, де ви мали чудовий вигляд у королівському вбранні. Любите костюмовані ролі?

— Так, бо в пишних сукнях почуваюся вельми ошатно. Але люблю й характерні ролі. Особливе задоволення отримала від роботи над Доріною в “Тартюфі”, за яку здобула “Пектораль”. Коли я вперше дізналася про призначення на роль сексуально стурбованої служниці, то просто перелякалася. Пригадую, навіть сказала режисерові Козьменко-Делінде: “Валю, ви з глузду з’їхали”. І не тому, що я проти характерних ролей, просто вважала, що це не моє амплуа. Але Валентин мене переконав, що події “Тартюфа” розгортаються у Франції, отже, все має виглядати галантно, тому саме мене він бачить у такій ролі. Спочатку робота йшла непросто, я постійно перебувала у невдоволенні й зневірі в собі, але десь за місяць стався прорив, я перестала комплексувати, почала хвацько задирати догори ноги і закидати спідницю на голову. Тепер вдячна режисерові, що він у мене вірив, не взяв іншу виконавицю. Дуже люблю цю роль. У день спектаклю почуваюся піднесено. У мене мов крила виростають: так сподобалося пустувати на сцені. Я наче молодшаю на десять років.

— А в ролі Маргарити з булгаковського “Майстра” не страшно перевтілюватися у відьму?

— Я намагаюся про це не думати. Коли ми з режисером Іриною Молостовою готували роль, старалися цей аспект не педалювати. Цікаво, що спектакль живе вже шістнадцять років, а я досі відчуваю в образі Маргарити нові нюанси. Внутрішньо до якихось моментів я тепер ближча, ніж в молодості. Тільки нині я повною мірою зрозуміла всю велич справжнього співпереживання моєї героїні, коли вона на пропозицію Воланда: “Проси чого хочеш” заступилася за жінку, яка вбила свою дитину. І це тоді, коли вирішувалося, чи бути їй з Майстром. Яка істинна міра співчуття, коли людина вже не судить нікого!

Але оскільки момент перевтілення Маргарити у відьму оминути не можна, я просто прагнула не почуватися винною, що граю чорну силу. Завжди думала, що Господь добрий, і якщо він мене створив актрисою, то простить таке лицедійство, адже це моя професія. Але після п’яти років роботи над виставою стала опускати деякі фрази. Не знаю, чи правильно чиню, але як людина просто не можу випускати у світ такі слова.

— Булгаковщина була і на сцені, і вдома, адже Хостікоєв саме репетирував Воланда. Ви обговорювали вдома ролі?

— Ні, бо Анатолію запропонували цю роботу набагато пізніше, коли репетиції йшли повним ходом. Толя усе придумував сам, мовчки. Він міг сісти в кутку просто на підлогу і дивитися в одну точку. Його фантазія бурхала, як вир. Він швидко трансформував себе в образ, і на сцені все було дуже органічно. Дивовижно, як це йому вдавалося, адже матеріал вельми складний. Анатолій навіть зі священиком говорив з приводу роботи над роллю сатани...

— Ви виховали чудового актора Георгія Хостікоєва, який успішно зіграв у виставі “Кармен”, де замінив батька...

— Це відбулося не тому, що Анатолій механічно передав йому роль. Син дістав у спадок батьківський дар. Принаймні я дозволяю собі так думати.

— Чи виявлялися в нього в дитинстві задатки актора?

— Ні, не було нічого такого. Ми навіть сподівалися, що він обере інший шлях. Хоча в дитинстві був дуже кумедним. Пам’ятаю, йдемо додому, поспішаємо, у мене в одній руці авоська, другою тримаю дитину, а Георгій раптом присідає біля калюжі й щось довго роздивляється. Я дивуюся, що він там знайшов, а малюк пояснює: “Листочок п’є водичку”. Взагалі, був дуже вразливий. Коли ми приводили синочка в театр, то всі події на сцені він сприймав як реальні. В “Енеїді” є епізод, коли Дідона спалює себе після того, як Еней її покинув. Ролі грали Поліна Лазова й Анатолій. Побачивши цю сцену, малий розплакався: “Чому тато тьотю Полю покинув?” Якось його захотіли ввести в “Майстра і Маргариту” на роль хлопчика, але він так перехвилювався, що всю ніч не міг заснути. І ми вирішили не залучати дитину до театру, щоб не розхитати нервову систему. Але він виріс і вирішив стати актором, хоч і я, й Анатолій були проти.

— Нещодавно ваш син одружився. Як сприйняли цю звістку?

— Плакала. До такого повороту долі була не готова. Адже він ще такий юний. І це не тільки материнський егоїзм. Якби хоч розмови про це велися, а так молоді прийшли і поставили мене перед фактом. Але мої сльози згодом стали світлими. Мій син любить, і це найголовніше.

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |


: 7.601 sec