Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
2 вересня 2003 року, вiвторок  №127 (2334) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ
images  
images
images
images
02/09/2003      надрукуватипрочитало 6473 человек  

images
Космічний туризм Першим гідом подорожі по міжзоряному простору може стати киянин Ярослав Пустовий
images
Піонером космічного туризму залишиться каліфорнійський бізнесмен Деніс Тіто, який виклав за таку надто нетрадиційну забаганку двадцять мільйонів доларів. Вдала подорож, яка завершилася 6 травня 2001 року, продемонструвала світу цілком реальну можливість здійснювати такі польоти не лише професійним астронавтам. Але ж не тільки мультимільйонери прагнуть побувати у космосі. До того ж мало приємного — витримувати міжпланетну бовтанку, щоб потім тебе, як Тіто, ледь живого за руки витягували з капсули на Землі. Проте останнім часом стали з’являтися повідомлення про так звані суборбітальні польоти за “якихось” десять-двадцять тисяч доларів. Кілька хвилин у космосі — і назад. Нещодавно я дізнався, що командиром такого польоту вже готується стати киянин — дублер першого українського космонавта Леоніда Каденюка Ярослав Пустовий.

— Ярославе Ігоревичу, яким чином ви стали причетним до космічного туризму?

— Це не дуже вдалий термін, хоча вже й загальноприйнятий. Мені більше до вподоби інший — приватна космонавтика. Адже справа не в туризмі. Багато років космонавтика розвивалася на державному рівні. Принаймні великі корпорації мали вихід у міжзоряний простір, але й вони працювали на державу. А щодо запуску людей на орбіту, то такий досвід мають лише колишній Союз (а нині — Росія) і Сполучені Штати. Китай буде третьою подібною країною. Однак намітилася тенденція: на ринок запуску космічних апаратів з людьми прийде приватний капітал. Чому? Спеціальні дослідження в США показали, що велика кількість людей зацікавлена вкласти гроші у власний космічний політ. А є попит, буде й пропозиція.

Загалом, якщо брати до уваги історію розвитку космонавтики, то гроші відіграють тут ключову роль. Згадаймо: авіація починалася з окремих конструкторів. Як відомо, два американських велосипедних механіки з Дейтона (штат Огайо), брати Райт без будь-якої освіти побудували перший у світі літак. І в подальшому авіація розвивалася саме тому, що в цьому були зацікавлені комерційні структури: вони використовували повітряні судна для перевезень. Бізнесова сторона авіації визначає і сьогодні її обличчя. Найбільших пасажирських лайнерів не створили б, якби за цим не було певної матеріальної вигоди для підприємців. Тепер і подальший розвиток космонавтики на державному рівні неможливий без залучення інвестицій зі сторони. Принаймні у неї туманні перспективи.

Бізнесмени Деніс Тіто і Марк Шаттлуорт, які вже побували на орбіті, є самофінансованими астронавтами-дослідниками і до космічного туризму мають лише символічний стосунок. З технологічного погляду, нічого нового не було. У російських космічних кораблях просто звільнили місця, і підприємці, як пасажири, заплатили за польоти. І добре, що вклали гроші не у вілли чи інші задоволення, а в космонавтику. Крім того, що здійснили, напевно, мрію дитинства, вони ще й показали іншим, що отакий нетрадиційний вид туризму можливий. Однак він розвиватиметься тільки завдяки приватній космонавтиці. Зокрема проекту X-Prize. Моє перше знайомство з ним було через Інтернет.

— Що таке X-Prize?

— Він народився 18 травня 1996 року в Сент-Луїському науковому центрі, де зібралися великі бізнесмени й такі знаменитості, причетні до космосу, як Едвін “Базз” Олдрін (друга людина, яка висадилася на Місяць). Організатори міжнародного призу задумували його за аналогом одного з призів, що існував у авіації на початку ХХ століття, — Orteig Prize. Його запропонував власник готелів із Нью-Йорка французького походження, бізнесмен на прізвище Ортег. Нагорода дорівнювала 25 тисячам доларів (на той час це була велика сума), і її могли отримати приватна особа чи організація, котра насмілилася на переліт через Атлантику без посадки і дозаправки. 1927 року вперше це вдалося Чарльзу Ліндбергу, тоді ще зовсім молодому. Він на одномоторному літаку, побудованому на спонсорські гроші, перелетів із Нью-Йорка до Парижа. У повітрі перебував понад тридцять годин! Саме після здобуття цього призу виник масовий інтерес до авіації. Зросли капіталовкладення у нову сферу економіки. І авіація пішла різко вгору.

Отже, 1996 року група американських бізнесменів запропонувала новий приз, Orteig космічної ери. Назвали його X-Prize. Він покликаний сприяти появі та розвитку приватної космонавтики, яка має бути повністю самоокупна, економічно виправдана і доступна великій кількості охочих опинитися у безповітряному просторі. Вирішили почати з найпростішого варіанта космічного польоту, по так званій суборбітальній траєкторії.

— Чим він відрізняється від орбітального?

— Для того, щоб космічний корабель здійснив орбітальний політ, його слід за допомогою транспортних засобів, скажімо, ракети, розігнати принаймні до першої космічної швидкості (приблизно 8 кілометрів за секунду), і тоді він залишається на навколоземній орбіті. Суборбітальний політ простіший. Не треба залишатися на орбіті, перебувати тривалий час у космосі. Головне — його досягти.

— А що таке космос?

— У всьому світі офіційно він починається з висоти понад сто кілометрів. Так вважає відомий австро-угорський вчений фон Карман, який визначив таку відстань наприкінці 50-х — на початку 60-х років ХХ століття. Було створено комісію з провідних аерокосмічних вчених усього світу. До неї входили сам фон Карман, відомі інженери, такі, наприклад, як фон Браун, деякі радянські вчені. Домовились: космосом можна вважати простір за стокілометровою висотою, бо там атмосфери практично не існує, і це дає змогу тримати орбітальний супутник. Атмосфера взагалі є скрізь, але там вона майже не гальмує супутник.

Суборбітальний політ — це досягнення космосу. Космічний апарат виходить у міжзоряний простір як снаряд, котрий випустили вертикально вгору, і повертається назад в атмосферу, а після того здійснює посадку. На все це піде хвилин п’ятнадцять. До слова, перших два космічних польоти американських астронавтів Алана Шепарда, а потім Вірджила Гріссома, тривали лише п’ятнадцять хвилин якраз по такій суборбітальній, або балістичній траєкторії. Це був 1961 рік. Менше, ніж через місяць після польоту Юрія Гагаріна. Втілити задум американцям допомагав космічний корабель із серії “Мерк’юрі”. Ракетоносієм обрали “Редстоун”, перероблену однойменну балістичну ракету. Вони так і називали той політ — “Мерк’юрі-Редстоун”. Це був найпростіший космічний корабель з одномісною капсулою. Перші два польоти — суборбітальні, а інші чотири за цією ж програмою — вже орбітальні.

У проекту X-Prize чіткі правила, згідно з якими корабель з екіпажем мінімум три особи має піднятися на висоту сто кілометрів і спуститися на Землю таким чином, щоб усі залишилися живими й здоровими. А оскільки програма спрямована саме на розвиток бізнес-сторони цієї справи, то наголос зроблено на тому, щоб створена система польотів була багаторазовою. Згідно з умовами конкурсу, повторний політ має відбутися на тому ж кораблі не пізніше, як через два тижні. Тобто цілком реальні умови. Все ж таки на вулиці не п’ятдесяті-шістдесяті роки минулого століття. Багато з того, що тоді було під силу лише державним організаціям, тепер може виконати будь-який дослідницький колектив справжніх професіоналів.

— Апарат проекту X-Prize має досягти стокілометрової висоти. А нинішні космічні кораблі як далеко піднімають космонавтів?

— Залежно від орбіти.

— А яка найменша?

— Починаючи приблизно зі ста п’ятдесяти кілометрів. Коли ж ми говоримо про стокілометрову висоту, то зазначаємо, що це космос й атмосфера там настільки розріджена, що можна вважати, буцімто її взагалі нема. Однак, якщо запустимо на таку відстань якийсь орбітальний апарат, він у космосі довго не виживе. Все одно є в такій безповітряній атмосфері гальмування, й чим нижча висота, тим її опір більший. Саме тому космічні станції розміщують якомога вище від Землі. Скажімо, міжнародна космічна станція віддалена від нас на кілометрів триста. Але й вона сама по собі поступово знижується, і час від часу її треба виводити на більшу висоту. Ці маневри — для астронавтів. Тому орбітальні кораблі намагаються відправляти якнайвище, але щоб не вийти за радіаційний пояс Землі, бо там велике опромінення, і люди не змогли б перебувати тривалий час.

— Ви виборюєте приз у конкурсі X-Prize як учасник проекту канадської приватної космічної компанії “Canadian Arrow”. А багато таких компаній змагаються між собою?

— На заклик однойменної організації “X-Prize”, яка оголосила конкурс, уже відгукнулися понад двадцять команд з усього світу. Більшість з них, звичайно ж, із США. Дві фірми з Канади, є з Великобританії, Росії, Румунії — загалом сім країн. Державні структури не беруть участі в X-Prize — лише окремі конструкторські колективи.

“Канадська стріла” вважається одним з лідерів змагання, розробляє свою версію цього ракетоносія та космічного корабля. Вона просунулася настільки далеко, що вже постало питання про набір космонавтів, як це передбачено державними програмами. І тому в листопаді минулого року оголосила конкурс. Цього літа фахівці компанії відібрали з-понад двохсот кандидатів шестеро для свого загону астронавтів.

Хочу одразу зауважити, що X-Prize, безперечно, захопливий конкурс, і приз переможцеві змагання (10 мільйонів доларів) — це прекрасно. Але для “Канадської стріли” перемога — не головне. X-Prize — це лише привід займатися приватною космонавтикою. Конкурс привертає увагу бізнес-структур, разом з якими “Канадська стріла” має намір у майбутньому закріпитися на ринку приватної космонавтики.

— Як визначатиметься переможець X-Prize?

— Ним стане та команда, яка першою вирушить у кваліфікаційний політ, а точніше — два, згідно з умовами змагань. Лідери вже є. Але хто стартуватиме першим — поки що невідомо.

— Деякі мас-медіа повідомили, що політ буде вже наступного року.

— Я теж на це сподіваюся, але час розсудить. Відповідно до умов спонсорства, “Призу” виділена сума в десять мільйонів доларів, але вона існуватиме лише до 1 січня 2005 року. Це пов’язано із страхуванням, різноманітними організаційно-фінансовими процедурами. Гарантовано переможець отримає свої гроші, якщо відбудеться серія з двох кваліфікаційних польотів протягом 2004 року. Не пізніше. Якщо ні — конкурс все одно триватиме далі, з грошима чи без. Оті 10 мільйонів не надто важлива сума і для команд, які ставлять перед собою мету завоювання ринку суборбітальних космічних польотів. Усі розуміють, що переможець буде лише один, але й інші не програють, бо працюють на майбутнє. Навіть якби приз становив один долар, все одно змагання мало б сенс.

— А як ідуть справи у росіян, учасників X-Prize?

— Про них дуже мало доступної інформації. Останні новини датовані серединою минулого року.

— Як ви потрапили до команди?

— Умови конкурсу були такі, що будь-хто міг подати заяву. Всього було, як я вже сказав, близько двохсот заяв на шість місць у майбутньому проекті. І всі бажаючі, зокрема і я, дізналися про нього через Інтернет.

— Хто вони, інші переможці?

— Четверо з них за професією льотчики, а один — аерокосмічний інженер, який працює в космічному агентстві Канади. Це високопрофесійні фахівці, й мені приємно бути в цій компанії.

— Як ви готуєтеся до польоту? Існує якась програма?

— Усе набагато складніше. Ми всі є частиною команди розробників космічного корабля, системи польоту в цілому. Створюємо і вперше випробовуватимемо спеціальну програму підготовки астронавтів до суборбітального польоту. Це складний, багатофункціональний процес, який безпосередньо пов’язаний зі створенням космольоту. Ми постійно “варимося” в цьому: листуємося, беремо участь у нарадах... Без перебільшення, підготовка до польоту відбувається щохвилини. Докладаємо максимум зусиль, щоб побудувати наш апарат. Насамперед звертаємо увагу на безпеку. Може, навіть більше, ніж у державних космічних програмах. Бо всі чудово розуміють: розвиток туристичної космонавтики залежить від того, наскільки вдалими будуть уже перші спроби. Їх можна відкласти — це не страшно. Головне — безпека. Найдорожчим є людське життя. Тому ми працюємо дуже напружено.

— Під “ми” мається на увазі не лише команда “Стріли”, а й Національне космічне агентство України? Тим паче, що ви в ньому працюєте.

— Агентство не бере участі у цьому проекті. Я співробітничаю з канадською компанією як приватна особа. І, звичайно ж, як громадянин України. Космічне агентство морально підтримує мене, цей проект, але воно не може мати в ньому свої безпосередні інтереси. Так само, як і агентства Канади чи США.

— Космічний апарат уже виготовлено? Ви його бачили?

— У завершеному вигляді його ще не існує. Це й зрозуміло: триває етап активного розроблення. Це ж не автомобіль. Космічна система складається з багатьох компонентів — ракети-носія, самого корабля... Є також стартовий комплекс, центр управління польотом. Тобто багато такого, що вирішується водночас. Зокрема й питання, пов’язані з державним дозволом на запуск корабля.

— Гаразд, але зовні він буде схожий, наприклад, на “Дискавері” чи це капсула?

— Одна з особливостей нашого проекту полягає у тому, що використовуємо вже відпрацьовані технології. Знову ж таки, з огляду на питання безпеки. Як технологічний прототип — перевірений ракетоносій, з якого починалася вся світова космонавтика. Це ракета Вернера фон Брауна “Фау-2”, яку він став розробляти ще в Німеччині. Апарат проходив під шифром “А-4”. Наш знаменитий конструктор Сергій Корольов почав саме з того, що збирав корабель із розрізнених частин “Фау-2”, які відшукали радянські війська після Другої світової війни, складав носії “А-4” і запускав їх. А фон Браун із соратниками опинився у США, де у Хантсвілі (штат Алабама) заснував космічний центр (тепер — Центр космічних польотів НАСА імені Маршалла). Там німецький конструктор став прицілюватися до космосу, запускаючи свої “Фау-2”. І вже на їхній основі будував сучасніші ракетоносії. Так з’явилася “Редстоун”, яка винесла на орбіту перших американських астронавтів. До речі, багато технічних вирішень, котрі застосував фон Браун, працюють й досі. Корольовська “Р-7”, елементи її силової установки принципово не відрізняються від двигуна, який створив німецький конструктор.

— Можна сказати, що він його “передер”?

— Ні. Якщо в космічній галузі є якісь принципові конструктивні вирішення, то всі дослідники йдуть одним шляхом. А вже справа конструкторів — бажане реалізувати на практиці. Скажімо, є “Шатл”, є “Буран” — вони дуже подібні, але тонкощів і нюансів, що відрізняють їх, теж багато. Що стосується проекту “Канадська стріла”, то в ньому важливу роль відіграє створення саме двигуна ракети. Вона, звичайно, буде не така, як “Фау-2”, а дещо більша й схожа скоріше на радянську “Р-2” — ще одну з модифікацій німецького прототипу, запозичену Корольовим. Схема старту вертикальна, посадка також. На парашуті. Тобто йдеться про капсулу, а не про ракету-літак.

Чим хороший X-Prize, так це тим, що не має жодних обмежень у застосуванні різноманітних технологій, отже, буде випробувано багато концепцій суборбітального польоту. Ті, які себе виправдають, можливо, дадуть поштовх до розвитку космонавтики в цілому.

— Скільки посадочних місць у капсулі?

— Поки що згідно з умовами змагань X-Prize ракету роблять тримісною. У будь-якому разі, для дотримання безпеки, хоч би якою буде схема польоту — з пасажирами-туристами чи без,— завжди командуватиме кораблем кадровий астронавт. Натомість перший, дослідницький політ проекту X-Prize, спланований так, що екіпаж складатиметься не з трьох, а з двох осіб. Обоє — і командир, і пілот — штатні астронавти “Канадської стріли”.

— Скільки екіпаж корабля перебуватиме в космічному просторі?

— Увесь політ триватиме близько п’ятнадцяти хвилин. Як два перших американських польоти 1961 року. Сказати точно, як довго корабель перебуватиме на висоті понад сто кілометрів, поки що складно. Але період з моменту відключення двигунів до входження знову в атмосферу дорівнюватиме чотирьом-п’яти хвилинам. Це час, коли астронавти будуть у стані невагомості.

— Тобто відчують усе те, що й традиційні космонавти? І переконаються, що Земля кругла?

— Звичайно. Цікавинка суборбітального польоту якраз у тому, що всі етапи орбітального стиснуті до п’ятнадцяти хвилин. У цьому його інтерес, але водночас і складність. Це велика відповідальність. У членів екіпажу не буде додаткового часу, щоб дозволити собі роздумувати над прийняттям якихось рішень. Вони відчують супернавантаження, їм ніколи буде відпочивати на орбіті. Тому величезну роль відіграє саме передпольотна підготовка, щоб на Землі відпрацювати все до дрібниць.

З іншого боку, орбітальний політ складніший від суборбітального тим, що при вході в щільні шари атмосфери треба гасити першу космічну швидкість. Апарат розігрівається, і є потреба захищати його спеціальною теплоізоляцією. Треба також зважати на коридор входу: якщо апарат спускається надто круто, то може згоріти, а якщо надто полого, то відскочить від атмосфери, як камінчик від води. Є і певний діапазон кутів, під якими можна повертатися на Землю. Складність орбітального польоту саме в спуску. Суборбітальний у цьому плані простіший: нема великих швидкостей, розігріву, не так важливо, під яким кутом входити в атмосферу, можна навіть вертикально. Але й у такому разі не повинно бути проблем з тепловим “панциром”. Зате всі інші складності й небезпеки космічного польоту будуть. Причому в концентрованій формі.

— Зважаючи на особливості польоту, чи буде посилено фізичну підготовку астронавтів? А може, навпаки, оскільки йдеться також про звичайних туристів?

— Треба розрізняти підготовку космічних пасажирів і професійних астронавтів, які відповідають за безпеку корабля та людей на його борту. Для туристів підготовка має бути доступною, щоб не відлякувати потенційних клієнтів. Вимоги до здоров’я теж мусять бути не завищеними. Натомість астронавти-професіонали проходять вишкіл дуже серйозний. Якщо порівнювати підготовку, яка здійснюється у Зоряному містечку, та підготовку в НАСА і тут, то вони мають відмінність. У Зоряному і в Центрі імені Джонсона основна увага приділяється тому, як підготувати тривалий політ. Багато роблять для відбору кандидатів, котрі могли б до півроку перебувати разом у замкнутому просторі: це й психологічна сумісність, добрий стан здоров’я. А в “Канадській стрілі” інші критерії. Адже йдеться про короткий політ.

— Ви були дублером першого космонавта України Леоніда Каденюка і досі залишаєтеся серед претендентів на нормальний, традиційний космічний політ. Які тут перспективи?

— Я б не казав, що є якийсь нормальний чи ненормальний космічний політ.

— Це так, як не можна сказати “трохи вагітний”.

— Справді. Інакше треба по-різному називати суборбітальний, орбітальний і політ на Місяць. Будь-яка космічна подорож — це дуже серйозно, і принаймні я для себе не розрізняю політ у рамках “Канадської стріли” і за державною програмою. Обидва відповідальні. Тільки й того, що різні можливості й різні цілі. Тому сказав би так: свій перший космічний політ мені доведеться виконати (в усякому разі, хотілось би) за програмою “Канадської стріли”. Він не менш престижний і цікавий, ніж орбітальний. А що буде з нашою державною програмою — побачимо. Я залишаюсь космонавтом Національного космічного агентства України і сподіваюся, що незабаром у нього з’явиться можливість відправляти на орбіту наших вітчизняних дослідників.

Валерій НОВОСВІТНІЙ “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
02/09/2003 | Тіто не перший дилетант на орбіті.
images
images
02/09/2003 | Слово у справі Бейліса бере Олександр Муратов. За документами “про кривавий наклеп” і газетами того часу відомий режисер написав сценарій восьмисерійного фільму “Господа присяжные заседатели”
images
images
02/09/2003 | Вечорниці на УТ-1. Завдяки Івану Поповичу Луганщина заговорила українською
images
images
02/09/2003 | “К-577 — це я”.... Під такою назвою у світ вийшла автобіографічна повість політичного в’язня Леоніда Невідомського
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |



Fatal error: Class 'SAPE_client' not found in /spacenew/www/kreschatic.kiev.ua/index.php on line 211