19 вересня 2003 року, п'ятниця  №138 (2345) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
21:12 |  Рух по проспекту Перемоги біля Шулявки відновлено
images images images
17:03 |  У Дніпрі відбулися змагання з мехатроніки, управління верстатами з ЧПУ та STEM-турнір серед дівчат
images images images
12:55 |  Віталій Кличко: «Прогін нового Шулявського мосту вже над проспектом Перемоги. Рух транспорту відкриють ввечері»
images images images
11:42 |  Триметрові трансформери, літаючі діжки та машина Голдберга
images images images
11:39 |  Викрали та вбивли жінку у Києві - затримано двох осіб
images images images
11:34 |  Дарницька площа - рух транспорту вже відновлено
images images images
10:33 |  Кличко показав, як вночі асфальтували Дарницьку площу
images images images
08:33 |  Продовжується зведення Шулявського мосту
images images images
07:43 |  Як запобігти смертельно небезпечному захворюванню
images images images
00:04 |  Рух проспектом Перемоги обмежать зранку 20 жовтня
images images images
19:04 |  В Києві пройшло більше 20 толок, учасники висадили понад 1300 дерев та 1375 кущів
images images images
18:57 |  Схема об’їзду під час перекриття руху на Дарницькій площі у ніч проти 20 жовтня
images images images
16:55 |  Віталій Кличко: «Сьогодні до вечора демонтують незаконну надбудову на вулиці Софіївській»
images images images
11:19 |  Як зростає кількість вакцинованих дітей в Україні
images images images
09:46 |  Кличко показав квіткове сузір'я на Співочому полі
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
19/09/2003      надрукуватипрочитало 2416 человек  

images
Свято княжого міста Васильків, який увійшов у історію як південний форпост Київської Русі, як батьківщина літописця Нестора, а також як духовна колиска подвижників монахів Антонія та Феодосія Печерських, відзначив свій 1010-й день народження
images

Це було вражаюче свято. З ранковою урочистою міддю духового оркестру на головній вулиці. З вечірнім шоу за участю чарівної скрипальки Асії Ахат. З нічним феєрверком над оборонними Змійовими Валами, котрі знають крутий норов половців та печенігів. І, звичайно ж, із запашним короваєм для званих гостей. Один із них, заступник глави державної адміністрації підмосковного міста Фрязіно Олександр Щербаков, зізнався:

— Давно мріяв побувати у Василькові. За населеністю він дорівнює Фрязіно. Ми за двадцять сім кілометрів від Москви, васильківці — приблизно на такій самій відстані від Києва. Фрязіно, як і Васильків, місто обласного значення. Ось-ось маємо набути за президентським указом статусу наукограда. Звідси по всьому СРСР пішов розвиток електроніки, без якої космічні кораблі та літаки, можна сказати, сліпі й глухі. Ну а те, що фрязінці в шістдесяті роки задавали переможний тон у всесоюзному русі КВН, це як ліричний штрих до портрета фізиків... Нашим побратимським стосункам уже тридцять років. Настав час скріпити їх договором про співробітництво...

— І нам час,— прилучилася до розмови начальник управління адміністративно-територіальних органів та суспільно-політичних зв’язків Східного округу Москви Раїса Шеремет.—Чого тільки вартий родовід Василькова. Сам великий князь Володимир Святославич заснував його. Мале містечко, та дороге. І в Руському літописі, і в “Слові о полку Ігоревім” про нього згадується...

У розпал свята на центральній площі, куди “впадає” широка вулиця Грушевського, концертну сцену заповнили гості з Москви та Фрязіно. До них приєднався примар Унген (Молдова) Віталій Врабі. Щоб разом з Раїсою Шеремет й Олександром Щербаковим сісти за один стіл із мером Василькова Валерієм Поповичем для підписання двосторонніх договорів про економічне, культурне та освітянське співробітництво міст-побратимів. А згодом не завадило б відлагодити і туристичний “конвеєр”. У стародавньому мальовничому Василькові, куди двічі приїжджав Тарас Шевченко, де жили декабристи і звідки доносилося відлуння імперської боротьби за приєднання Правобережної України до Росії, є три церкви, одну з яких — пам’яті святих Антонія і Феодосія — було зведено ченцями після того, як 1159 року онук Володимира Мономаха Андрій Юрійович передав Васильків Лаврі. Є для приїжджого люду затишний готель “Ярославна”, та знову ж таки поруч Київ. Його Валерій Попович шанобливо називає “старшим братом”. Схвальним гулом й оплесками зустріла велелюдна площа ось яку телеграму, що прозвучала в унісон зі святковим дійством: “Шановна громадо! Від 433 населених пунктів, які об’єдналися в Асоціацію міст України, уклінно вітаємо з днем народження Василькова. Бажаємо, щоб він досягнув вагомих зрушень в економічній, соціальній і культурній сферах. Щоб територіальна громада була плідним ревнителем інтересів славного міста, невтомним діячем на його користь. Нехай здійсняться ваші надії на краще життя в рідній Україні! З повагою, президент Асоціації міст України Олександр Омельченко та віце-президент цієї організації Мирослав Пітцик”.

Почалися урочистості, як водиться, з покладання живих квітів до святинь — до пам’ятника Великому Кобзареві й Меморіалу Слави. А потім хвилини церемоніального мовчання змінилися хвилею запальних танців та пісень. Хореографічний ансамбль “Веселка” (керівник Євгенія Монарх) і народний аматорський колектив “Журавка” (керівник Наталя Прилипко) мовби змагалися один з одним в артистизмі, й хтось із московської делегації захоплено мовив: “Ось вона, душа українська...” А у відповідь — задушевні пісні від юних талантів: володарки першої премії конкурсу “Калиновий дзвін-2003” Аліни Гончаренко і вихованця вокально-естрадної студії “Сузір’я надії” Сашка Котова...

Вінки мелодій і мелодії квітів. Ця метафора виникла одразу, як тільки господарі свята відкрили перед його гостями виставку осінніх букетів і прикладного мистецтва. Звісно, тут панував дух популярного в тутешньому краї Центру дитячої та юнацької творчості. Ті, хто займається там після шкільних уроків, приурочили до 1010-ї річниці Василькова плоди своїх рук — бісерні колекції метеликів, кольє і браслетів та колоритні композиції з колосків і калини, червоно-білі весільні рушники. Можливо, і на них, любовно розшитих десятикласниками середньої школи № 6 за умілого наставництва Наталії Шубіної, ставали десять новонароджених сімейних пар: Михайло Любарський і Катерина Циреленко, Владислав Прокопенко і Тетяна Бортницька, Олександр Запоріжський і Галина Яременко, Олександр Шевчук і Наталія Козачок, Сергій Симоненко і Анна Кіркора, Олександр Максименко і Марина Вашуленко, Сергій Черниш і Інна Семенчик, Андрій Недільний і Наталія Курська, Юрій Бич і Антоніна Кобиш, Сергій Сидорчук і Юлія Григоренко. Їм — квіти та подарунки від Васильківського голови, напуття від Тамари Яківни та Михайла Васильовича Пушкарьових, котрі відзначили золотий подружній ювілей, а також добрий наснажливий привіт від Пелагеї Степанівни Гнідак — найстарішої жительки Василькова, яка справила напередодні свята княжого міста свій 98-й день народження.

...Три журавлі, що відстали від зграї. Над ними — хрест, спрямований у небо. Пам’ятник воїнам-афганцям. Здається, їхніми голосами ось-ось заговорять, стаючи великими, дерева в міському доглянутому сквері. Навпроти — школа мистецтв. Її учні розгорнули просто на тінистій алеї виставку акварельних робіт: нехитрі натюрморти, рідні краєвиди, різдвяні канікули... А семикласниця Юлія Мусаєва наважилася відтворити класичний лик Тараса Шевченка. Біля цієї портретної “проби пензля” хотілося затриматися довше. І неодмінно зафіксувати на фотознімку. Так само, як і переможницю неординарного прем’єрного конкурсу “Довга коса — дівоча краса” шестикласницю сьомої школи Тетяну Бойко. Ніяковіючи, сказала, що років десять, не менше, відпускала волосся завдовжки 103 сантиметри. Прихильники давньої моди ахнули від захвату.

Коли настала мить першого святкового тосту, Валерій Попович підніс бокал шампанського за щасливе тринадцяте вересня.

— Цю дату не позначено червоним кольором у календарі,— сказав Валерій Федорович,— але в символічному літочисленні вона відіграє особливу роль. Від дня народження до дня народження нашого Василькова. У нього древні корені й молода крона. Вічнозелене древо життя. Вона немислима без прогресу, руху вперед. Тому, не зраджуючи традиції, що склалася у нас за роки української незалежності, готуємо до кожного свята міста, як сказали б у часи СРСР, трудові подарунки. Цього разу — нові об’єкти соціального призначення: завод “Арсенал” з виробництва металочерепиці, магазини подарунків і домотехніки, а також дитяче кафе “Веселий гномик”. Мені випадало бувати в багатьох країнах, і їхній досвід переконав, що влада тим авторитетніша, чим більше різноманітних послуг та гідного сервісу вона спроможна забезпечити народові. У цій, здавалось би, обивательській формулі суть справжньої демократії.

А вже під склепінням заводського цеху, де ще в травні гуляли коні та свистів вітер у порожньому каркасі, засновник васильківського “Арсеналу” Віктор Федоров так прокоментував роль свого дітища в місцевій і всеукраїнській економіці:

— Оцю автоматизовану лінію, яка штампує металочерепицю, обслуговує лише одна людина. Є двадцять філіалів у регіонах і відлагоджене виробництво (зокрема водостічних систем, утеплювачів та профнастилу) на столичних площах. Щоправда, у Києві тіснувато. А тут, у Василькові, простір: дві з половиною тисячі квадратних метрів. Експортуємо свою продукцію в Болгарію, Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову. Пробуємо вийти на Росію. Познайомився з її представниками на цьому чудовому святі...

А свято гуло, як новгородське віче. Чепурно вбрані люди веселилися і на вулиці Грушевського, і на центральній площі, і в переповненому ресторані “Дана”... І моє бліц-інтерв’ю у перехожих на тему “Васильків у вашому житті” виявилося не стільки репортерською необхідністю, скільки природною потребою васильківців освідчитися в любові до княжого міста.

Катерина Білик:

— О, я дуже люблю це місто. Ще з воєнної пори сподобалося воно мені. Я — фронтовичка. Була командиром обслуги зенітно-кулеметного полку. Орденом Червоної Зірки нагороджена за збиті ворожі літаки. Охороняла небо і під Києвом. Пригадую, стояли в столиці на залізничному мосту, а в години затишшя бували у Василькові. Після війни мої подруги оселилися там. А я поїхала за сімейними обставинами у Владивосток, потім — у Північну Корею. Повернулася в Україну 1948-го. У Києві не дали прописки — осіла у Василькові, що був тоді великим селом. А тепер місто-красень. Нам мер Валерій Федорович Попович багато робить для літніх людей, для ради ветеранів, яку я очолюю.

Лариса Бойко:

— Я домогосподарка, але живу не тільки домашніми клопотами, люблю сімейні прогулянки Васильковом. Є у нас куди піти: центр творчості, ресторан “Дана”, кафе “Ласунка”. Я вже не кажу про Будинок культури — там мої діти займаються бальними танцями.

Альбіна Коломієць:

— Я ровесниця незалежної України. А найулюбленіше місто в ній — Васильків. Тому що він рідний.

* * *

Відшуміло свято. І як добре відлуння його, звучить пісня місцевого композитора Віктора Лук’янчука на слова Олега Горбача “Мій Васильків”:

Моє місто над Стугною,

Наче перлина у морі,

Загубилась в безкраїм просторі.

Таких міст ви знайдете

Немало по всій Україні,

Про які добра слава іде і понині.

Приспів:

Мій Васильків —

Ти ранковою вмився росою.

Мій Васильків —

Я милуюсь твоєю красою.

Мій Васильків —

Тобі років не двісті, не триста,Ря}

Мій Васильків —

Ти святе Володимира місто.

Через тебе котилась

хана Батия навала,

Скільки раз татарва

і Литва у тобі лютувала.

Але крізь лихоліття,

Пожежі, біду і тривоги

Відбудуєшся знов

І стаєш на міцні свої ноги.

Приспів

Вже за лісом-дібровою

Сонце рожеве сідає...

Понад річкою Стугною

Пісня дівоча лунає.

І вінки по воді попливли...

Де ти, щастя дівоче?

І горять в них вогні, наче

В небі зірки серед ночі.

Геннадій КИРИНДЯСОВ “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
19/09/2003 | Провидець. Про батька вітчизняної кібернетики Віктора Глушкова згадували вчені на ювілейній сесії загальних зборів Національної академії наук України
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |