28 ciчня 2004 року, середа  №11 (2414) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
громадський бюджет kyiv smart city
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
13:06 |  Київрада звернулася до парламенту та уряду щодо фінансового забезпечення потреб територіальної громади міста Києва
images images images
12:43 |  Кличко звернувся до голови СБУ взяти під контроль прозорість і об'єктивність розслідувань щодо порушень столичних чиновників
images images images
11:56 |  Водій Lexus збив пішоходів на проспекті Бажана
images images images
11:45 |  Цього тижня у місті триватимуть сезонні ярмарки
images images images
11:35 |  На Троєщині «дитячі» поліцейські завітали до школярів на виховну годину
images images images
11:29 |  Минулого тижня патрульна поліція зафіксувала на столичних дорогах 961 ДТП
images images images
11:24 |  Київський досвід реформування шкільного харчування вивчатимуть всі регіони України
images images images
11:22 |  Віталій Кличко: «Сьогодні велику частину бюджету України фінансує столиця»
images images images
10:42 |  Молодики жорстоко побили подружжя, їм оголошено про підозру
images images images
10:12 |  Маленькі пасажири піднімуть вартість поїздки у столиці на таксі
images images images
09:55 |  Сьогодні київським старшокласникам допомагатимуть із вибором професії
images images images
08:47 |  У Голосіївському парку імені М. Рильського облаштують зону активних розваг та мотузковий парк
images images images
08:16 |  Департамент молоді та спорту паралельно із правоохоронцями провів розслідування
images images images
20:51 |  Рішення АМКУ щодо КП «Муніципальна охорона» є упередженим та буде оскаржене у судовому порядку
images images images
20:48 |  У Києві 12 листопада вночі та вранці очікується туман, видимість 200-500 м
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ЦІЛКОМ НЕТАЄМНО
images  
images
images
images
28/01/2004      надрукуватипрочитало 1754 человек  

images
А ля Мата Харі Віру Холодну завербували чекісти, а вбили, можливо, білогвардійці
images

Як уже повідомляли, Вірі Холодній встановлено пам’ятник в Одесі, поряд з будинком, де вона мешкала й померла в 26-літньому віці під час епідемії грипу. На прохання наших читачів розповідаємо про маловідомі сторінки життя видатної актриси німого кіно.

18 лютого 1919 року одеські газети писали: “Учора о четвертій годині ночі при величезному напливі публіки переносили тіло Віри Холодної з будинку Попудова (Соборна площа) в Кафедральний собор... Тіло її набальзамоване”. Ці повідомлення нічого не пояснювали про обставини раптової смерті актриси, а навпаки, ще більше підливали масла в багаття версій та домислів...

Коротке творче життя Віри Холодної, її рання трагічна кончина вилилися в легенди, подібні до тих романтичних картин, в яких на початку ХХ сторіччя перебувала в усьому блиску російська кінозірка. Які тільки чутки не ходили про неї! Подейкували, що актрису через ревнощі задушив денікінський генерал Гришин-Алмазов. Що її буцімто вбили революційні одеські матроси на крейсері “Алмаз”. Що вона була шпигункою “червоних”, такою собі російською Мата Харі, й розстріляна в білогвардійській контррозвідці. Що задихнулася від запаху білих лілій, присланих їй пристрасним шанувальником — французьким (а яким же ще!) консулом Енно. Що померла від позаматкової вагітності... Побутувала ще одна версія — “східна”, котру оприлюднила в тому ж таки 1919-му газета “Грузія”, давши публікації сенсаційний заголовок “Викрадення Віри Холодної”. Хвацький репортер писав: “У понеділок, близько сьомої години вечора, невідомі виманили зі своєї квартири акторку театру-казино Віру Холодну за допомогою обманного запрошення на весілля, що його приніс їй додому якийсь мусульманин. Перед від’їздом вона наділа коштовностей на суму понад 100 тисяч рублів, назад не поверталася. Як заявила її квартирна хазяйка, пані Холодну було відвезено на Другу Паралельну вулицю, 69 до якогось Андора Баби-огли. При обшуку в його оселі знайдено дві дамські підв’язки, дві шпильки-невидимки, які упізнала мати артистки. Під час дізнання повідомили, що Віру Холодну відправили в село Моштагу, але там її не виявилося. У цій справі затримано кількох людей. Нині ще все остаточно не з’ясовано, але з наявних свідчень випливає, що кінозірку вбили, а коштовності передали невідомій особі”.

Продовження цієї таємничої історії опубліковано в газеті “Азербайджан”. “31 липня поширилися чутки,— йшлося в ній,— що Холодну знайшли за 35 верст від Баку, біля дороги з відтятою головою і кількома колотими ранами. При перевірці чутки ці виявилися правдивими. На думку тих, хто знав покійну та її життя, кривава розправа над нею викликана ревнощами...”

* * *

Чутки — відгомін феноменальної популярності актриси. Адже кожен її фільм був приречений на успіх. Їй обіцяли казкові гонорари західні продюсери. На честь Примадонни складали вірші. Молодий Вертинський присвятив кінозірці свої пісні “Лиловый негр”, “Где вы теперь?”, “В этом городе шумном”. Її любили всі — чоловіки, жінки, діти. Любили й обожнювали...

Віра Холодна — ровесниця кінематографа. Вона народилася 1893 року в Полтаві, в сім’ї вчителя місцевої гімназії Василя Андрійовича Левченка. За якийсь час родина переїжджає до Москви. Вірочка ще в дитинстві вражала всіх серйозністю і начитаністю, чуйністю й добротою. Батько прищеплював донькам ці дорогоцінні людські якості. Він невдовзі помирає ще зовсім молодим. Вірина мати постійно хворіє, і дівчинка змушена брати піклування про молодших сестер на свої тендітні плечі. Жвавість розуму і сила характеру не дозволяють їй впасти у відчай. На гімназійних вечорах вона натхненно читає вірші, грає в любительських виставах, співає, музичить...

Кохання прийшло до сімнадцятирічної Віри Левченко на випускному балу в гімназії — познайомилася і незабаром вийшла заміж за молодого юриста Володимира Холодного. Про нього варто сказати кілька слів. Був людиною вельми освіченою, доброю і мав надзвичайне почуття гумору. Талановитий адвокат, спортсмен. Пристрасний прихильник автоспорту, він видавав і редагував першу в Росії автомобільну газету “Авто”. Під час Першої світової війни йде на фронт, де за особисту мужність удостоївся іменної золотої зброї.

А що ж Віра? Ім’я актриси Холодної тоді гриміло на всю країну. Кожен новий фільм з її участю (за різними даними, кількість фільмів, у яких вона знялася за три роки і чотири місяці своєї кінокар’єри, — від тридцяти семи до вісімдесяти) викликав надзвичайне захоплення в публіки. І, мабуть, найближче до розгадки таємниці успіху Віри Холодної наблизився кінодраматург Олексій Каплер, який бачив його в особистості актриси, в її щирості. Це підтверджує й кінорежисер Петро Чардинін: “Віра Василівна не взяла нічого ходульного і фальшивого від театру. З нею залишилися її простота, грація, чарівність. У неї немає пози... Найшаблонніші образи, передані актрисою, є такими одухотвореними, такими зворушливими і ніжними, що змушують забути про всю їхню фальш і вульгарність”.

* * *

Уперше Віра Холодна з’явилася на кіноекрані у 1915 році. Вона знімалася невтомно і безперервно. Все затьмарив кінематограф. Актрису запрошує на работу до МХАТу великий Станіславський, але вона залишається вірною своїй полум’яній пристрасті — кіно... Режисерами її картин були такі метри кінематографа, як Аркатов, Бауер, Азагаров і, звичайно ж, Чардинін. Саме з ним і вирушила Холодна влітку 1918 року в кіноекспедицію до Одеси, щоб завершити натурні зйомки стрічки. Отут і починається загадка. Загадка останніх місяців життя та смерті королеви екрану.

Уже та обставина, що Луначарський і командувач Московського військового округу Муралов надають кіногрупі Чардиніна дозвіл на виїзд до Одеси, викликає здивування. Не забувайте: триває громадянська війна, починається воєнна інтервенція країн Антанти, плетуться змови навколо “Совдепії”, активно діють “білі” і “червоні” шпигуни. Ледь що — до стінки... Чи була у цій поїздці така потреба? А якщо так, то для кого? Запитання, запитання... Та хоч як би там було, в червні-липні група акторів і режисер добираються до “перлини біля моря”.

“Три з лишком роки Одесу оточувала лінія фронту,— писав у своїй знаменитій повісті “Зелений фургон” Козачинський.— Фронт став географічним поняттям. Здавалося законним і природним, що десь на північ від Одеси є степ, ліси Поділля, південно-західна залізниця, станція Роздільна і станція Перехрестове, річка Дністер, річка Буг і — фронт. Фронт міг стояти на північ від Роздільної чи на південь від неї, під Берзулою чи за Берзулою, але він був завжди. Іноді відходив на північ, іноді наближався до самого міста і розтинав його навпіл... Так три з лишком роки жила Одеса. Поки більшовики перебували за лінією фронту, поки вони пробивалися до Одеси, містом володіли армії центральних країн, армії держав Антанти, білі армії Денікіна, жовто-блакитна армія Петлюри, Скоропадського, зелена армія Григор’єва, злодійська армія Мишка Япончика”.

На той час у місті діяли французьке друге Бюро (контррозвідка) під орудою майора Порталя, контррозвідка Денікіна, петлюрівська розвідка князя Кочубея, контррозвідка Скоропадського, очолювана генералом Біскупським, агентура англійців, німців, австрійців, а також партійна контррозвідка підпільного Одеського ревкому під керівництвом Южного-Горенюка...

Після появи кінознімальної групи Петра Чардиніна місцеві газети зарябіли повідомленнями на кшталт: “Цікаве явище спостерігається на центральних вулицях Одеси. За елегантною молодою жінкою бігають підлітки, озираються й оглядають її з ніг до голови і дорослі... То йде королева екрану Віра Холодна!”

По приїзді актриса занурилася у звичний ритм життя — зйомки, зйомки, зйомки... Чардинін домагався дозволу в градоначальника на проведення їх у місті, орендував для цього яхту. На Французькому бульварі почалося спорудження кіностудії. Віра Холодна невтомно, як у юні роки, дає концерти в театрах “Гротеск”, “Танго”, в будинку “Гуртка артистів”, бере участь у благодійних концертах. У Москві, очевидно, розраховували на таку творчу активність артистки, здатної зацікавити своїм неординарним хистом офіцерів із середовища окупаційних військ. І це давало простір для розвідувальної роботи. Не випадково чекісти обрали своєю штаб-квартирою кінофабрику “Мірограф”, а один з партнерів Віри Холодної по сцені, актор Інсаров (псевдонім — Апостол) був резидентом ВНК в Одесі.

* * *

Чекісти досить щільно оточували Віру Холодну, маючи її за своєрідну принаду, використовуючи актрису, за термінологією розвідників, “усліпу”. Але невдовзі, volens nolens, королева екрана безпосередньо втягується в шпигунську діяльність.

До Одеси з Москви прибуває агент Дзержинського, француз за національністю Георгій (Жорж) Лафар із завданням з’ясувати обстановку на півдні Росії, а якщо буде змога, сприяти мирному відходу інтервентів з Одеси. Про Лафара варто розповісти окремо. Народився Жорж у Сестрорецьку в родині інженера-зброяра. До початку Першої світової війни навчався в Парижі, потім працював у Петрограді в експедиційній конторі, яка відправляла й одержувала військове майно для російської армії з союзницької Франції. Після революції був завербований чекістами і посланий для підпільної роботи в Одесу під іменем графа Делафара (кодове псевдо — Шарль). Тут дуже легко пройшов перевірку у французькій контррозвідці, влаштувався у штабі французьких військ перекладачем.

На новому місці, як писав журналіст Пазін, котрий досліджував одеський період життя Віри Холодної, вигаданий граф заходився вивчати й аналізувати розстановку сил у командуванні французького контингенту військ. І незабаром з’ясував: головну роль тут відіграють не головнокомандуючий військами Антанти на Близькому Сході генерал д’Еспере чи командир дивізії генерал д’Ансельм, а начальник штабу експедиційного корпусу полковник Фрейденберг. До речі, колишній підданий Російської імперії. Це підтверджує у своїй книзі “Білі проти червоних” колишній офіцер армій Денікіна та Врангеля історик Лехович: “У політичних питаннях д’Ансельм дотримувався порад свого начальника штабу полковника Фрейденберга”. Саме на нього задумав зробити ставку “граф Делафар”. І діяти вирішив через Віру Холодну. В донесенні Дзержинському він зазначає: “На тому ж поверсі є кабінет знайомої Апостола (Віри Холодної.— Авт.), пов’язаної з ним справами фірми... Я мав з нею розмову... Дама трохи інфантильна, але чуйна і мила... вплив її на Фрейденберга безмірний”. Як вважає Пазін, чекісти таки досягли свого — завербували актрису, а та, в свою чергу, завдання виконала. Забігаючи наперед, скажемо, що 3 квітня 1919 року французький полковник розпорядився негайно евакуювати експедиційний корпус з Одеси. За це й поплатився жорстоко. 19 квітня прем’єр-міністр Франції Клемансо віддав полковника Фрейденберга до польового суду. Що ж до Віри Холодної, то її доля була незавидною. Чергове донесення Делафара перехопила денікінська контррозвідка, і в середині лютого актриси не стало... Сам Шарль і далі виконував свою роботу, однак скоро, як пише у своїх спогадах начальник одеської контррозвідки Добровольчої армії Орлов, “у Одесі заарештували й віддали під суд комерсанта Делафара, котрий одержував фальшиві британські банкноти від радянських державних органів та вимінював їх на французькі франки” (між іншим, Георгій Лафар — граф Лафаре-Шарль став прототипом графа Шамборена в повісті Олексія Толстого “Ібікус, або Пригоди Невзорова”). Як вважав місцевий письменник-краєзнавець Бригін, арешт Лафара пояснюється підступними діями британського шпигуна, уродженця Одеси Сіднея Рейлі (Зигмунда Розенблюма), який тут мав широкі зв’язки та численних родичів і саме перебував у цьому місті. Хоч як дивно, але в нашій історії багато її учасників “замикаються” на вже згаданому Володимирові Орлову. І ліквідація Віри Холодної, якщо це насправді так було, мала статися під його контролем.

Орлов, дійсний статський радник, особа легендарна. Коли був судовим слідчим у Варшаві, займався справою Дзержинського. Під час Першої світової війни — слідчий в особливо важливих справах при штабі Західного фронту. Вів розслідування нашумілих справ про зрадництво військового міністра Сухомлинова і про шпигунство жандармського полковника М’ясоєдова. Тому й мав багато недоброзичливців. Після революції за завданням генерала Алексєєва під іменем Болеслава Орлинського працював у комісії з кримінальних справ петроградського НК. І хоч як це парадоксально, глава карального органу Фелікс Дзержинський не тільки не видав Володимира Орлова, а й сприяв зростанню його кар’єри, доручав відповідальні завдання! Наприкінці 1918 року тут, у Петрограді, Орлов-Орлинський знайомиться з нелегалом СІС Сіднеєм Рейлі та підтримує з ним дружні стосунки аж до 1925-го — року офіційно оголошеної смерті британського суперагента. Тоді ж на зв’язку з Орловим перебував такий собі Борис Ржевський (Ржевський—Раєвський), ще один герой “невидимого фронту”. “Серед... інформаторів у мене, наприклад, був Борис Ржевський,— наголошував Володимир Орлов,— франтуватий молодий альфонс, що носив золотий браслет, робив манікюр і завжди одягався за останньою модою. Він був гомосексуалістом, нюхав кокаїн, проте виявився гарним і надійним джерелом. Ржевський трохи займався журналістикою і писав не так уже й погано. Раніше був зразковим агентом на службі останнього царського міністра внутрішніх справ (Сухомлинова. Чи не звідси знайомство? — Авт.). Тепер він працював на НК... Вважався далекоглядним хлопцем і допомагав нам, оскільки не дуже вірив у довге “царювання” Рад... Саме ця людина, як запевняє журналіст Воронков, мала виняткове довір’я у глави ВНК. Він також брав активну участь у створенні “червоної” агентурної мережі. На зв’язку з ним перебував ще один чекіст — Зіновій Дубинський. В Одесі Борис Ржевський працював чиновником для особливих доручень при канцелярії градоначальника, старшим агентом кримінального розшуку. Якраз тоді він і вийшов на Віру Холодну (в Москві знали, яким потенціалом володіла знаменита актриса в розумінні корисних для чекістів знайомств). Несподівано для себе Ржевський закохується в Холодну, а та, за спогадами очевидців, відповідає йому взаємністю. І що найбільше важливо для особистого резидента Дзержинського, постачає безцінну інформацію. Про співпрацю актриси з комуністичним підпіллям свідчить його учасниця в період інтервенції 1918—1919 років Ярошевська: “Я була зв’язковою підпільного Одеського обкому, часто виконувала завдання товаришів Ласточкіна, Соколовської, Котовського (є свідчення, що Холодна нібито якось врятувала легендарного бессарабського месника від неминучого арешту, однак саме його перебування в Одесі оповите таємницею і рясніє “білими плямами”.— Авт.) та інших, і добре пам’ятаю (хоч мала тоді лише 16 літ), що ім’я Віри Холодної часто траплялося мені у зв’язку з діяльністю підпільників, і вона допомагала нашій організації... “. А отже, й особовому відділу ВНК.

* * *

Актриса якийсь час була знайома і з Володимиром Орловим. 6 лютого 1919 року, за десять днів до кончини королеви екрану, командуючий військами одеського району Добровольчої армії генерал Санников призначив його начальником відділення контррозвідки свого штабу. І Орлов узявся ретельно виконувати свої обов’язки: його агенти проникли в підпільну організацію “Моревінт” (“Молодіжний революційний інтернаціонал”), “Об’єднану Раду Південно-Російської комуни анархістів”, у підпільний обласний комітет більшовиків і в друкарню нелегальної газети “Комуніст”. Було заарештовано секретаря підпільного обкому Смирнова-Ласточкіна та французьку комуністку Жанну Лябурб. Одного разу, якщо вірити свідченням, які дійшли до наших днів, Віра Холодна зустрілася з начальником контррозвідки і розповіла йому про махінації безтямно закоханого в неї Ісаака Енмкова, колишнього червоного комісара в Ялті. Відкривши 1918 року в Севастополі “Лембанк”, той пограбував його і втік з капіталами під крило білих та французів у Одесу. Після милої розмови за бокалом шампанського Орлов заарештував усіх пройдисвітів на ниві банківської справи. Є показання, що Холодна підтримувала теплі стосунки як з командуванням французького експедиційного корпусу (полковник Фрейденберг), так і з контррозвідкою французів. Після таких контактів нібито й почалися арешти в середовищі закинутих у місто чекістів.

Як ми вже згадували, зі спеціальною військовою місією побував у Одесі лейтенант англійської спецслужби Сідней Рейлі, котрий (звичайно ж!) негайно зустрівся зі своїм ангелом-охоронцем зразка 1919 року Володимиром Орловим — товаришем Орлинським. Була ще одна зустріч. Фатальна для двох її учасників — Бориса Ржевського та Віри Холодної. 16 лютого від “іспанки” (така офіційна версія) помирає кіноакторка, а через чотири дні біля входу до будинку “Гуртка артистів” невідомі застрелили агента Фелікса Дзержинського. Яку таємницю забрали вони з собою в могилу? Про це можуть повідати лише луб’янські архіви...

* * *

Прощалися з королевою екрану Вірою Холодною 20 лютого на 1-му Християнському кладовищі при величезному напливі людей. “Похорон був грандіозний,— згадує театральний адміністратор Млинарис.— Незважаючи на дощ, народ заповнив усі вулиці, якими рухалася траурна процесія. Поховали Віру Холодну в тій самій сукні, в якій вона знімалася у кінокартині “Біля каміна”. Цинкову труну з тілом було встановлено в склепі-каплиці, й перебувала вона там до 1931-го чи 1932 року, доки в час загальної вакханалії цвинтар не перетворили на парк імені Ілліча. Сестра Холодної Софія казала: “Я надсилала запит до міського відділу комунального господарства та відділу управління кладовищами, щоб мені дозволили перенести Віру Василівну на інший цвинтар, де поховано нашу бабусю. Але одержала відповідь, що останки Віри Василівни, комуніста Красного й артистки Стасіної перевезуть до Москви. Чи сталося так, простежити за цим було неможливо. Отож могилки Віри Василівни не залишилося”. Ще одна таємниця...

А потім настав час забуття, її оголосили символом буржуазної культури та несмаку. І тільки на початку 50-х зусиллями письменника Юрія Смолича (роман “Світанок над морем”) ім’я актриси повернулося з небуття.

То хто ж вона, Віра Холодна? Чи тільки геніальна актриса? Чи, може, не менш геніальна шпигунка — подвійний агент а ля Мата Харі?

Юрій Смолич наголошував: “Віра Холодна аж ніяк не була більшовичкою, і можна з упевненістю припустити, що не відзначалася особливою пристрастю до незрозумілих їй тоді соціалістичних перетворень життя”.

Просто вона була жінкою з властивими їй слабкостями.

Сергій КУЛІДА “Досьє секретних служб” спеціально для “Хрещатика”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |