Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
8 лютого 2005 року, вiвторок  №18 (2617) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ
images  
images
images
images
08/02/2005      надрукуватипрочитало 3254 человек  

images
Хто увійшов до нового уряду України
images

Прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна ТИМОШЕНКО

Народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську. 1984 року закінчила Дніпропетровський державний університет. За фахом економіст, кандидат економічних наук. У 1984—1988 — інженер-економіст Дніпропетровського машинобудівного заводу імені Леніна, 1989—1991 — комерційний директор молодіжного центру “Термінал”, Дніпропетровськ. 1991—1995 — генеральний директор корпорації “Український бензин”. 1995—1997 — президент корпорації “Єдині енергетичні системи України”. У 1996-му обрана депутатом Верховної ради України у Бобринецькому виборчому округу № 229 Кіровоградської області. 1998—1999 — депутат Верховної Ради України від об’єднання “Громада”. На посаді голови Бюджетного комітету ініціювала кардинальний перегляд бюджетної політики України, оптимізацію державних соціальних програм, а також була автором проектів Податкового, Соціального кодексів і проекту Пенсійної реформи. В 1999-му після того, як Верховна Рада дала згоду на притягнення лідера партії “Громада” Павла Лазаренка до кримінальної відповідальності, Тимошенко заснувала нову політичну партію — Об’єднання “Батьківщина”, ставши її головою і керівником однойменної фракції у Верховній Раді. В 1999—2001 роках — віце-прем’єр уряду України, коригувала питання паливно-енергетичного комплексу. Автор “Енергетичної концепції України”, програми “Чиста енергія”. У 1997-му за особливі заслуги нагороджена Православною церквою орденом Святої Варвари Великомучениці. Заміжня, має доньку.

Перший віце-прем’єр-міністр Анатолій Кирилович КІНАХ

Народився 4 серпня 1954 року в селі Братушанах у Молдові. У 1972 році навчався в Ленінграді в професійно-технічному училищі, за фахом суднобудівник. У 1978-му закінчив Ленінградський суднобудівний інститут, інженер-суднобудівник. Протягом 1978—1992-го працював на судноремонтному та суднобудівному заводах Таллінна і Миколаєва. Пройшов шлях від докмайстра до начальника виробництва заводу. У 1990-му обраний депутатом Верховної Ради України, член комісії з питань економічної реформи і управління народного господарства. 1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області, голова облдержадміністрації. 1994—1995 — голова Миколаївської облради народних депутатів. 1995—1996 — віце-прем’єр-міністр України з питань промислової політики. З 1996-го — радник Президента України з питань промислової політики; голова української частини українсько-японської комісії; президент Українського союзу промисловців і підприємців. З травня 1997 року представник Міжвідомчої ради з реалізації програм економічних реформ; член робочої групи з розробки пропозицій зі стимулювання інвестиційної діяльності в Україні; член оперативної міжвідомчої комісії з питань подолання кризи платежів; член Єдиної робочої групи з узгодження проектів законів України та інших законодавчих актів з питань реформування податкової системи. З червня 1997 року — перший заступник голови ради Міжнародного конгресу промисловців і підприємців. З липня 1997-го — член Вищої економічної ради Президента України, голова Міжвідомчої координаційної ради з приватизації стратегічно важливих промислових підприємств. З вересня 1997-го — член Національної ради України з питань якості. З березня 1998-го — депутат Верховної Ради України, голова Комітету з питань промислової політики. З серпня до грудня 1999 року — перший віце-прем’єр-міністр України. З лютого 2000 року — голова Партії промисловців та підприємців України. З травня 2001-го до листопада 2002 року — прем’єр-міністр України. 4 вересня 2003 року обраний головою Федерації роботодавців України. Одружений, виховує трьох дочок.

Віце-прем’єр-міністр з адміністративно-територіальної реформи Роман Петрович БЕЗСМЕРТНИЙ

Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижині Макарівського району Київської області. Освіта вища, в 1990-му закінчив Київський педагогічний інститут, історичний факультет, вчитель історії. Захистив кандидатську дисертацію “Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)”. У 1983—1985 — служба в армії. З серпня 1990-го — вчитель історії Бородянської СШ № 2 Київської області. З січня 1997 року до 2002-го — Постійний представник Президента України у парламенті. Народний депутат України другого скликання з 1994 до 1998-го Макарівського виборчого округу № 220 Київської області, висунутий Українською республіканською партією (УРП). Голова підкомітету з питань діяльності рад та самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Член групи “Конституційний центр” (до цього — секретар групи “Державність”). Народний депутат України третього скликання від Народно-демократичної партії (НДП). Народний депутат України четвертого скликання від блоку “Наша Україна”. Був членом УРП, НДП. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Кандидат політичних наук, член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування з 2002 року.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської інтеграції Олег Борисович РИБАЧУК

Народився 1958 року. Працював директором департаменту міжнародних зв’язків Нацбанку України. 1999—2001 — керівник служби прем’єр-міністра України. Народний депутат України четвертого скликання від блоку “Наша Україна”. На час виборів: віце-президент Чорноморського банку торгівлі та розвитку, безпартійний. Член фракції “Наша Україна” (з 2002-го). Уповноважений представник фракції “Наша Україна” (з 2002-го), голова підкомітету Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 2002-го); віце-президент Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Микола Володимирович ТОМЕНКО

Народився 11 грудня 1964 року в селі Малих Канівцях Чорнобаївського району Черкаської області. Освіта вища. У 1989 році закінчив Київський університет імені Шевченка, історичний факультет. Захистив кандидатську дисертацію “Проблема державності в програмних документах та діяльності сучасних партій України (історично-політичний аналіз)”. 1983—1985 — служба в армії (Афганістан). У 1989—1992 — аспірант Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1988—1989 — секретар комітету комсомолу, з 1989-го — секретар Асоціації молодіжних організацій Київського університету імені Шевченка. У 1989 — член оргкомітету з проведення установчого з’їзду Народного руху України. У 1992—1993 — голова центру суспільних досліджень Фундації імені Липинського. 1993—1994 — віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків. 1992—1995 — завідувач кафедри політичних наук Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України. У 1993—1994 — заступник начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства України у справах національностей і міграції. З 1994 до 1997-го — віце-президент Всеукраїнського фонду “Українська перспектива”. З 1996 до 1998-го — директор Інституту посткомуністичного суспільства. 1997—1998 — завідувач кафедри Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Директор Інституту посткомуністичного суспільства, член Партії “Реформи і порядок” (ПРП). З 2000 до 2001-го — голова комітету інформації (начальник Головного управління преси і інформації) Київської міської державної адміністрації. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: директор Інституту політики, член ПРП. Автор понад 100 наукових статей, співавтор підручника “Основи теорії політики”, книг “Історія української Конституції”, “Абетка української політики”, монографії “Самоозначення України: від історії до політики”.

Міністр внутрішніх справ Юрій Віталійович ЛУЦЕНКО

Народився 14 грудня 1964 року в Рівному. Освіта вища, в 1989-му закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки, за фахом інженер електронної техніки. 1984—1986 — служба в армії. 1989—1994 — майстер дільниці, начальник техбюро цеху, головний конструктор Рівненського заводу “Газотрон”. У 1994-му — заступник голови Рівненської облради народних депутатів. Голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації, заступник міністра Міністерства України у справах науки і технологій, помічник прем’єр-міністра України. З 1999 до 2002-го — помічник-консультант народного депутата України Олександра Мороза. Секретар Політради Соціалістичної партії України в 1996—1998 роках. З 2000 року — співголова акції “Україна без Кучми”. Член ради акцій протесту, представник Громадянського комітету захисту Конституції “Україна без Кучми” для ведення переговорів з представниками режиму. Народний депутат України 4-го скликання від СПУ.

Міністр економіки Сергій Анатолійович ТЕРЬОХІН

Народився 29 вересня 1963 року в Києві. Освіта вища, у 1986-му закінчив Київський університет імені Шевченка, факультет міжнародних відносин та міжнародного права, за фахом економіст-міжнародник та референт-перекладач англійської мови. 1986—1988 — служба в армії. З 1988 року — економіст соціально-економічного відділу Жовтневого райвиконкому Києва. Помічник голови правління, голова служби банківського маркетингу Українського республіканського банку Зовнішекономбанку СРСР. З 1991 до 1992-го — начальник валютно-фінансового відділу Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України.

З 1992 до 1993-го — заступник міністра економіки України, голова департаменту фінансової і зовнішньоекономічної діяльності. Директор Українського фонду підтримки реформ. Народний депутат України другого скликання, член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності та групи “Реформи”. 1995 рік — науковий дослідник Гарвардського університету (США). Навчання: Віденський економічний університет (1990), Аспен-Інститут (ФРН), Агентство міжнародного розвитку (США). Член групи “Незалежні”, член фракції ПРП “Реформи-Конгрес” (з грудня 1998 року). Представник комітету з питань фінансів і банківської діяльності, далі перший заступник голови комітету. Народний депутат України третього і четвертого скликань.

Автор понад 100 публікацій. Член правління ПРП, член фракції “Наша Україна”, заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності; співголова Українського інституту відкритого суспільства — Інститут “Борисфен”; голова Спілки платників податків України.

Міністр закордонних справ Борис Іванович ТАРАСЮК

Народився 1 січня 1949 року (Дзержинськ, Житомирська область). Освіта вища, закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права. 1975—1981 — аташе, 3-й секретар, 2-й секретар, 1-й секретар Міністерства закордонних справ УРСР. 1981—1986 — 2-й секретар, 1-й секретар Постійного Представництва України при ООН, Нью-Йорк. Потім 1-й секретар відділу міжнародних організацій МЗС УРСР, інструктор відділу зарубіжних зв’язків ЦК КПУ, радник, заступник начальника відділу головного радника МЗС України. 1991—1992-й — керівник секретаріату Міністерства закордонних справ України — начальник відділу політичного аналізу і координування МЗС України. З 1992-го — заступник Міністра закордонних справ України, Голова Національного комітету України з питань роззброєння, голова Державної міжвідомчої комісії з питань вступу України до Ради Європи. Перший заступник Міністра закордонних справ України, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, в Королівстві Нідерланди і Великому Герцогстві Люксембург; глава Місії України при НАТО. З 1998 до 2000-го — Міністр закордонних справ України. Член Українсько-американського консультативного комітету, Ради директорів Інституту досліджень Схід — Захід (Нью-Йорк), Ради національної безпеки і оборони України. У травні 2003 року обраний головою Народного руху України. Нагороджений орденами “За заслуги” III і II ступенів, Почесною відзнакою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків ЧАЕС.

Міністр культури та мистецтв Оксана Володимирівна БІЛОЗІР

Народилася 30 травня 1957 року в селі Смизі Дубнівського району Рівненської області. Освіта вища, закінчила Львівське музично-педагогічне училище імені Колеси, Львівську державну консерваторію імені Лисенка, Дипломатичну академію України при МЗС України, магістр зовнішньої політики та дипломатії. З 1979 року — солістка вокально-інструментального ансамблю “Ватра”, з 1994-го — групи “Оксана”. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: завідувач кафедри Київського національного університету культури і мистецтв, безпартійна. З квітня 2004-го голова Соціально-християнської партії України. Заслужена артистка України. Народний посол України. Лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів. Голова та член журі Міжнародного фестивалю автентичного фольклору “У галицькому колі”, Всеукраїнського фестивалю дітей-інвалідів “Повір у себе”, Всесвітнього фестивалю “Український спів у світі”, Всеукраїнського фестивалю “Мелодія” та інших. Учасник війни в Афганістані. Компакт-диски: “Ватра-1”, “Ватра-2”, “Многая літа” (Канада); “Україночка”, “Нові і найкращі пісні”, “Колядки і щедрівки”, “Для тебе”, “Чарівна бойківчанка” (Україна). Народна артистка України з 1994-го, доцент, естрадна співачка. Член Комітету у закордонних справах. Виконувач обов’язків завідувача кафедри естради факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв.

Міністр оборони Анатолій Степанович ГРИЦЕНКО

Народився 25 жовтня 1957 року на Черкащині. Закінчив Київське суворовське військове училище, Київське вище військове авіаційне інженерне училище, Інститут іноземних мов Міністерства оборони США, оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-Повітряних сил США, Академію Збройних сил України. Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць. 1979—1981 — начальник групи обслуговування військової частини 19109, місто Охтирка. 1981 — ад’юнкт, викладач Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Потім начальник проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генштабу Збройних сил України. 1996 рік — начальник управління проблем воєнної безпеки і військового будівництва Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України. 1997—1999 — керівник аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони України. Полковник запасу. Автор (співавтор) понад 100 наукових праць. З листопада 2000 року — член Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України.

Міністр освіти та науки Станіслав Миколайович НІКОЛАЄНКО

Народився 9 лютого 1956 року в селі Богданівка Знам’янського району Кіровоградської області. Освіта вища, в 1978 році закінчив Українську сільськогосподарську академію, у 1991-му — Одеський інститут політології та соціології, політолог. Кандидатська дисертація “Дидактичні основи підготовки спеціалістів для сільського господарства у вищих профтехучилищах з курсу “Основи ринкової економіки”. Далі — лаборант-викладач Кіровоградського технікуму сільського господарства, слухач педагогічного факультету Української сільськогосподарської академії, викладач, секретар комітету комсомолу Каховського радгоспу-технікуму, секретар Каховського МК ЛКСМУ. 1985—1987 — директор Красноперекопського сільського профтехучилища, інструктор відділу науки і навчальних закладів Херсонського обласного комітету Комуністичної партії України, 1-й секретар Нижньосірогозького районного комітету КПУ; голова Нижньосірогозької райради народних депутатів, заступник начальника управління освіти Херсонської облдержадміністрації; старший викладач, доцент Херсонського педагогічного інституту. Народний депутат України другого, третього і четвертого скликань. Автор, співавтор понад 20 науково-методичних праць, публікацій з педагогіки, економічного навчання учнів сільськогосподарських навчальних закладів, посібника з курсу “Основи господарювання”. Кандидат педагогічних наук, секретар політради Соціалістичної партії України, уповноважений представник фракції СПУ з 2002 року, голова Комітету з питань науки і освіти, президент Всеукраїнської асоціації працівників професійної освіти.

Міністр палива та енергетики Іван Васильович ПЛАЧКОВ

Народився 23 листопада 1957 року в селі Криничному Болградського району Одеської області. Трудову діяльність розпочав різноробочим тресту “Дунайводбуд”. У 1980 році здобув фах інженера-теплоенергетика на факультеті атомної енергетики Одеського політехнічного інституту. 1980 року направлений на роботу до Київської ТЕЦ-5. У подальшому працював на посадах обхідника, машиніста, начальника котлотурбінного цеху, головного інженера Київської ТЕЦ-5. У липні 1994 року переведений на роботу до виконавчої дирекції виробничого енергетичного об’єднання (ВЕО) “Київенерго” на посаду головного інженера. У липні 1995 року призначений на посаду виконувача обов’язків генерального директора “Київенерго”, а у квітні 1998 року обраний головою правління — генеральним директором Акціонерної компанії “Київенерго”. У лютому 1999-го Указом Президента України призначений на посаду Міністра енергетики України. У січні 2000 року поновив роботу на посаді Голови правління — генерального директора Київенерго, на якій працював до цього часу. Автор одинадцяти наукових праць. У 1999 році отримав Державну премію України в галузі науки і техніки. Заслужений енергетик України.

Міністр праці та соціальної політики В’ячеслав Анатолійович КИРИЛЕНКО

Народився 7 червня 1968 року у селищі міського типу Поліському на Київщині. Закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка, згодом аспірантуру там само. Кандидат філософських наук. З 1989 року — голова секретаріату Української студентської спілки (УСС), а в 1992—1993-му — голова УСС. 1993—2002 — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Молодий Рух”. 2001 — член Президії громадського комітету “За правду!”, співголова Коаліції молоді “Наша Україна”. З 1993-го — член Народного Руху України, член президії Центрального проводу НРУ, керівник відділу політичного аналізу секретаріату Руху. З 2002-го — заступник голови Української народної партії. 1998—2002 — народний депутат України третього скликання, секретар комітету ВР з питань соціальної політики та праці. 2002—2005 — народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”, перший заступник голови комітету ВР з питань соціальної політики та праці.

Міністр охорони здоров’я Микола Єфремович ПОЛІЩУК

Народився у 1944 році. Освіта вища. Народний депутат України четвертого скликання по виборчому округу № 214 Києва, висунутий виборчим блоком політичних партій “Наша Україна”. На час виборів: завідувач кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти імені Шупика, член ПРП. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Член фракції “Наша Україна”, голова Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства з 2002 року.

Міністр з питань агропромислового комплексу Олександр Петрович БАРАНІВСЬКИЙ

Народився 28 березня 1955 року. Освіта вища. Член фракції Соціалістичної партії України (з 2002 року), голова підкомітету Комітету з питань бюджету. Народний депутат України четвертого скликання від СПУ.

Міністр транспорту і зв’язку Євген Альфредович ЧЕРВОНЕНКО

Народився 20 грудня 1959 року в Дніпропетровську. Освіта вища, закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. У 1987 році створив першу в СРСР професійну гоночну команду “Перебудова”. У 1992-му створив СП “Львів Ван Пур”. З 1994 року — голова правління СП “Рогань Ван Пур”. З 1995-го — голова Промислової групи “Україна Ван Пур”, член Української Спілки промисловців і підприємців. З 1997 року — член правління УСПП, голова комісії з питань розвитку підприємництва, віце-президент товариства “Київ-Тайбей”, член ради роботодавців та товаровиробників при Президентові України. З 1997-го — президент концерну “Орлан”. З вересня 1997 до квітня 1998-го — голова Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України. З лютого 1998 року — член Експертної ради підприємців. З липня 1998-го — радник Президента України. З листопада 1998 року — президент Ліги вітчизняних виробників харчових продуктів “Гордість України”. 2000 — почесний президент концерну “Орлан”. З червня 2000 до серпня 2001-го — голова Державної агенції з управління державним матеріальним резервом. З квітня 2001-го — член Ради представників громадських організацій національних меншин України. З січня 2001-го — президент Федерації стрільби України. З квітня 2002 року — віце-президент Євро-Азійського єврейського конгресу. Народний депутат Верховної Ради четвертого скликання. Позапартійний. Чемпіон України та Спартакіади України, майстер спорту СРСР, член збірної СРСР, багаторазовий переможець і призер етапів чемпіонату Європи, чемпіон СРСР, чемпіон Спартакіади народів СРСР, майстер спорту СРСР міжнародного класу, чемпіон СРСР (1991). Нагороджений орденами: “За заслуги” І, III і ІІ ступенів, “Полярна зірка” від короля Швеції, “За заслуги” від президента Польщі Квасьнєвського, “За визначні досягнення”, Святого Станіслава III ступеня, золотою медаллю Міжнародної кадрової академії “За ефективне управління”. Кавалер ордена Лицарської доблесті II ступеня, почесний граф Лицарського ордена архістратига Михаїла, переможець акції “Людина року” в номінації “Підприємець року”(1999). Лауреат Всеукраїнської програми “Лідери регіонів”, 2002 рік.

Міністр у справах сім’ї, дітей та молоді Юрій Олексійович ПАВЛЕНКО

Народився 20 березня 1975 року в Києві. Освіта вища, у 1997 році закінчив Київський університет імені Шевченка, історичний факультет, історик, викладач історії, у 1999-му — Українську академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління, у 1998-му — Університет Північного Лондона, спеціаліст державного управління. 1991—1992 — голова молодіжного об’єднання “ГМП”. 1993—1994 — заступник голови Київської міської організації Студентської української спілки. 1994 рік — депутат Харківської райради народних депутатів Києва. Головний адміністратор фестивалю “Україна. Весна. Славутич”, фестивалю “Зінтеко”. Завідувач відділу у зв’язках з громадськістю мистецького центру “Терен”, журналіст, коментатор, ведучий студії “TV-Табачук”, керівник відділу проектів СП “Ай Пі Київ”. 1998—1999 — директор ТОВ “Євро віжн плюс”. 1999—2002 — спеціаліст зі зв’язків з громадськістю ВАТ “ПБК “Славутич”. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів — голова Молодіжної партії України. Віце-президент Міжнародної асоціації зовнішньої політики. Голова Спілки християнсько-демократичної молоді України з 1995 до 1999 року.

Міністр фінансів Віктор Михайлович ПИНЗЕНИК

Народився 15 квітня 1954 року в селі Смологовиці Іршавського району Закарпатської області. Освіта вища, закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, економічний факультет, економіст, у 1979-му аспірантуру там само, у 1989-му — докторантуру Московського державного університету імені Ломоносова. Кандидатська дисертація “Економічні проблеми стимулювання підвищення рівня якості продукції (на матеріалах підприємств машинобудівної промисловості)” (Львівський політехнічний інститут, 1980 рік), докторська дисертація “Ціни у механізмі управління якістю машинобудівної продукції виробничо-технічного призначення” (Московський державний університет, 1989 рік). 1975—1981 — асистент, 1990-го — доцент, у 1987—1989 — старший науковий працівник, з 1990 — професор, у 1991—1992 роки — завідувач кафедри економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету імені Франка. Народний депутат України дванадцятого (першого) скликання. З березня до жовтня 1992 року — заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України. З жовтня 1992 до серпня 1993 року — Міністр економіки України, віце-прем’єр-міністр України з економіки. З вересня 1993 року — голова Українського фонду підтримки реформ. Народний депутат України другого скликання. З 1994 до 1995-го — перший віце-прем’єр України з питань економічної реформи. Далі — віце-прем’єр-міністр України з питань економічної реформи, віце-прем’єр-міністр України. Був головою Ради з питань економічної реформи при Президентові України, головою Національної ради з питань статистики при Президентові України.

Народний депутат України третього скликання. Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, позаштатний радник Президента України з питань економічної політики з вересня 1994 до січня 2000 року. Почесний доктор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Тернопільської академії народного господарства. Заслужений економіст України. Автор понад 400 статей, книг “Матеріальне стимулювання підвищення рівня якості праці” (1985), “Ціни і якість продукції виробничо-технічного призначення” (1988), “Азбука повного госпрозрахунку” (1991), “Коні не винні, або Реформи чи їх імітація”.

Міністр з питань промислової політики Володимир Миколайович ШАНДРА

Народився у 1963 році. Освіта вища. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів голова правління ВАТ “Славутський руберойдовий завод”, безпартійний. Член фракції “Наша Україна” з 2002 року, заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва.

Міністр з питань охорони навколишнього середовища Павло Миколайович ІГНАТЕНКО

Народився 1973 року. Освіта вища. Член фракції “Наша Україна”, представник Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: керуючий проектами ЗАТ “Альфа-Банк”, безпартійний.

Міністр з питань надзвичайних ситуацій Давид Важайович ЖВАНІЯ

Народився у 1967 році, освіта вища. Член фракції “Наша Україна”, Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 2002-го). Народний депутат України четвертого скликання від блоку Ющенка “Наша Україна”. На час виборів: президент ЗАТ “Бринкфорд”, безпартійний.

Міністр юстиції Роман Михайлович ЗВАРИЧ

Народився 20 листопада 1953 року у Нью-Йорку, США. Освіта вища, у 1981 закінчив Колумбійський університет (Нью-Йорк), філософський факультет. Кандидатська дисертація “Онтологічні основи етики Платона”. У 1981—1983 роках асистент професора філософії у Колумбійському університеті. 1983—1991 — професор Нью-Йоркського університету. З 1991-го — в Україні. У жовтні 1993 року відмовився від громадянства США. В січні 1995-го надано українське громадянство. У 1992 році — один з організаторів Конгресу українських націоналістів. З грудня 1995-го — член Центрального Проводу Народного руху України. З 1999 року — член ПРП. Народний депутат України третього скликання від НРУ. На час виборів директор інформаційно-аналітичної служби Центру демократичних реформ. Член Комітету з питань правової реформи з 1998 до 2000 року, член Комітету у закордонних справах з 2000-го. Член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України з 1999-го. Народний депутат України четвертого скликання від блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. Автор близько 30 наукових праць, зокрема монографії “Або/або” (1991), брошур “Воля до справедливості” (1993), “Азбука демократії” (1995), “Україна і НАТО” (1995), “Наш основний закон” (1997). Магістр філософії. Член фракції “Наша Україна” з травня 2002-го, голова підкомітету Комітету з питань європейської інтеграції з червня 2002 року, член Постійної делегації ВР України в ПАРЕ з червня 2002-го, директор Центру демократичних реформ з 1994-го, член правління Міжнародного фонду “Відродження”.

images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
08/02/2005 | Леді прем’єр-міністр. “Суспільство очікує на диво від нового уряду — і ми його зробимо”,— пообіцяла Юлія Тимошенко, вступаючи на пост глави Кабінету Міністрів
images
images
08/02/2005 | “Я хочу засвідчити, що прозорість і публічність буде однією з характеристик роботи мого уряду...”. Так заявив Віктор Ющенко, виступаючи у Верховній Раді перед голосуванням за затвердження Юлії Тимошенко на посаді прем’єр-міністра
images
images
08/02/2005 | Губернаторський корпус України.
images
images
08/02/2005 | Протидія. Помаранчеву революцію захищали не тільки співробітники СБУ, а й агенти ЦРУ
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |