У рамках економічного форуму інвесторів “Міні-Давос” у Національному комплексі “Експоцентр України” відбулася виставка досягнень національної науки і техніки. Понад півсотні інститутів та фірм демонстрували свої розробки.

Інститут колоїдної хімії та хімії води Національної академії наук, наприклад, має спеціальні установки очищення аква віти, котрими могли б скористатися дитячі садочки, школи, підприємства харчової промисловості. Ці агрегати можна також встановлювати на поїздах і теплоходах. Як розповів провідний науковий співробітник інституту Віктор Кочкодан, в Україні аналогів цієї “машини” нема. І, як пожартував вчений, вона здатна навіть воду з канави зробити питною, адже “відсіює” токсичні речовини, хлор, важкі метали, радіонукліди, нітрати, пестициди, гербіциди. До речі, у Києві уже встановлено з десяток таких установок.

Україні загрожує епідемія туберкульозу — про це чули всі. Проте, якщо в обласних чи районних центрах люди можуть обстежитися на флюорографі, то в селах із такою апаратурою проблема. Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з дослідним виробництвом Інституту фізики напівпровідників імені Лашкарьова спільно з однією київською фірмою створили рентген “на колесах”. Цифровим апаратом обладнали автомобіль ЗІЛ. Причому місце лаборанта, відведене у фургоні, оснащено сучасним комп’ютером.

Кілька років тому виставки такого типу займали величезні площі, бо кожен інститут чи конструкторське бюро намагалися, як-то кажуть, наочно продемонструвати свій доробок — показували машини, препарати. А нині більшість експозиції оформлено так: вивіска — назва фірми, стенди з переліком винаходів, за столом консультант із ноутбуком. Потенційному клієнту на екрані монітора покажуть, як відбувається процес виготовлення будівельних матеріалів, очищення води, створення ліків... Усю інформацію можна дістати не тільки українською чи російською мовами, а й англійською.

Поряд із павільйоном, де пропагували вітчизняні технології, розмістився зі своєю торговою яткою пан Степан з Тисмениці. Він продавав дерев’яні скрині, декоративні тарелі, сплетені з вовни шкарпетки, шкіряні капці, камізельки для дітей та дорослих. Як розповів чоловік, в основному їхня фірма працює на експорт, бо не кожен українець має фінансову можливість купити капці на овечому хутрі. Іноземці ж беруть вироби з екологічно-чистого матеріалу гуртом. У схожому становищі й наша наука — винаходи, зроблені українськими вченими, легше прокладають собі шлях за кордоном, ніж на вітчизняних виробництвах.