21 вересня 2005 року, середа  №138 (2737) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
12:54 |  У Києві судитимуть нападника на Dzidzio
images images images
10:55 |  До початку опалювального сезону на київських ТЕЦ відремонтовано понад 1,5 тисячі одиниць обладнання
images images images
09:38 |  Контррозвідка #СБУ блокувала контрабанду військових засобів ураження в Україну
images images images
09:35 |  2020 рік - найбільше Київ витратить на транспорт та медицину
images images images
09:17 |  На вул. Малевича обмежать рух із 18:00 23 жовтня до 8:00 24 жовтня
images images images
19:47 |  Цього тижня у столиці тривають сезонні ярмарки
images images images
17:15 |  НЕ СТАЛО ВОЛОДИМИРА СТРУМКОВСЬКОГО
images images images
17:01 |  Запитай у лікаря про алергію!
images images images
16:51 |  У Києва забирають 4 млрд грн, які місто планувало спрямувати на розвиток інфраструктури
images images images
16:48 |  Уряд технократів підвів підсумки 50 днів роботи або 50 днів на посту міністра
images images images
16:43 |  За кілька днів до відкриття: якою є оновлена станція «Святошин»
images images images
16:36 |  Понад 62 кг золота вилучено у організаторів схеми ухилення від сплати податків
images images images
16:18 |  Незабаром відбудеться безкоштовний освітній проект «Школа успіху»
images images images
16:13 |  Як змінилася поведінка українців після національної антитютюнової інформаційної кампанії
images images images
16:10 |  У Києві відбулася IX спартакіада працівників телебачення, радіо та зв’язку «Медіа Ігри 2019»
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
НЕВІДОМЕ ПРО ВІДОМИХ
images  
images
images
images
21/09/2005      надрукуватипрочитало 484 человек  

images
Бунтар Анархіст, бандит і вбивця. Так писали про Нестора Махна у підручниках, але сучасники запам’ятали його зовсім іншою людиною — воїном і поетом
images

Коли Нестора хрестили, на священикові загорілася риза

Цей худий невисокий чоловік щонайменше схожий на грізного анархіста, перед яким тремтіли і червоні, і білі командири. Колись Махно був утіленням народного бунту — тієї самої третьої сили, що не хотіла ні повернення царського уряду, ні встановлення влади більшовиків. Але в Парижі, де Нестор жив після того, як його армію розгромили, він здавався одним з тисяч звичайних російських емігрантів, які ледве зводили кінці з кінцями. Кульгавий і кволий Махно, з величезним шрамом на щоці, ходив у поношеному костюмі й перебивався випадковими заробітками. Та й здоров’я отамана почало підводити. Сімнадцять разів його ранило, тричі, хворіючи на тиф, був у стані клінічної смерті. В молодості він вісім років просидів у Бутирці в буквальному значенні слова на ланцюгу, і лікареві довелося видалити Несторові одну легеню, коли той захворів на туберкульоз. Здавалося, смерть давно махнула на нього рукою — вождя анархістів ніби заговорили. Але так і лишилося незрозумілим, задля чого берегла його доля — хіба що заради того, аби він подарував людям надію на свободу. Або заради всіх тих жінок, у яких Нестор встигав закохуватися навіть у розпал найстрашніших боїв.

Народження Нестора Махна було позначене недобрими провісниками. Тоді, восени 1888 року, в небі над українським селом Гуляйполе було чітко видно червоний зловісний диск Марса. А в церкві, куди селянка Євдокія Махно понесла хрестити молодшого сина, на священикові загорілася риза від полум’я свічки. “А немовля розбійником буде, душогубом, точний знак...” — перешіптувалися люди. Євдокія Матвіївна не звернула на ці пересуди уваги, бо і без того мала багато клопоту. Коли Несторові не виповнилося й року, помер, спившися, батько. Сім’я і раніше жила убого, а тепер головним для Махнової вдови було поставити на ноги п’ятьох своїх синів. Найбільше проблем завдавав саме найменшенький — він справно прогулював школу тільки тому, що мати товкмачила дітям про те, як важливо знати грамоту. Нестор усе робив на злість, дістаючи від цього чимало задоволення. Закінчивши початкову школу, дванадцятирічний Нестор подався на заробітки. Але варто було Махнові влаштуватися десь на роботу, як невдовзі його витурювали зі скандалом. Він то підливав начальникові рицинової олії в чай, то зрізав усі гудзі з його штанів, то обливав окропом, нібито, ненароком. Мати стомилася оббивати пороги, благаючи, щоб синові пробачили чергову витівку. Коли Нестор пішов працювати на чавунно-ливарний завод Кернера, Євдокія, котра дедалі частіше згадувала пророцтво про “душогуба”, нарешті трохи заспокоїлася. Син працював старанно, хоча іноді й розважав душу — напивався, гуляв з компанією хвацьких хлопців, бився з чужаками, які заходили на їхню територію. Але хто без гріха?

Євдокія не знала, що всі біди ще попереду. У 1906 році Нестор став членом таємної терористичної організації під назвою “Спілка бідних хліборобів”. “Хлібороби” промишляли пограбуваннями, а на дозвіллі вивчали праці анархістів і вели політичні дискусії. Приймати Махна до своїх лав вони не хотіли — невідомо, чого можна було чекати від цього молодого робітника з недобрим, якимось гіпнотичним поглядом. Та й у бою від нього, здавалося, пуття мало — Нестор був кволим і невисоким на зріст. Однак Махно виявився впертим. Він довго стежив за членами організації, і одного разу, коли ті йшли на діло, став у них на шляху і заявив: “Або вбийте мене тут, або візьміть із собою. Від вас не відчеплюся”. Тієї ж ночі новачок разом з усіма пішов грабувати заможного торговця Йосипа Брука. Нападники ввічливо пояснили своїй жертві, що всі цінності вони експропріюють на користь бідного народу.

Невдовзі Махно спробував себе і в амплуа найманого вбивці. Приятель, чия наречена зрадила його, дав Несторові гроші й попросив знищити суперника. Махно з радістю погодився. Хотілося випробувати тільки-но видану “хліборобами” зброю. Спроба виявилася невдалою — Нестор не влучив, його заарештували. Відпустили тільки завдяки слізним проханням матері, яка запевняла, що її хлопчика просто збили з доброї дороги. Але через кілька років Махно однак потрапив до в’язниці. Опинившися за гратами, він постійно був на межі істерики. Тим, хто його оточував, навіть здавалося, що бідолаха хворий на клаустрофобію. Але недуги це мало стосувалося — просто він ніколи не витримував диктату, замків і неволі. Через багато років Махно, беручи зі своїми людьми місто чи село, насамперед наказував підірвати місцеву тюрму.

Із в’язниці повернувся сформованим революціонером і створив Чорну гвардію із 60 колишніх кримінальників

У березні 1910 року Нестора засудили до повішення за вбивство чиновника й участь у кількох пограбуваннях. Рівно 52 дні провів він у очікуванні страти. Але через не точно вказану дату народження молодого терориста визнали неповнолітнім, і смертну кару замінили на довічне ув’язнення. Ці 52 дні повністю змінили Махна. Він вирішив, що не дозволить тримати себе за гратами і вийде на волю будь-якою ціною. Ніхто більше не зможе відібрати в нього найдорожче — свободу.

Нестора перевели до Москви в Бутирську буцегарню, де він одразу ж почав грубіянити охороні й начальству. Вже через кілька тижнів у тюремному журналі в графі “Поведінка” напроти прізвища Махна з’явився запис: “Препогана”. Аж до звільнення він ходив закутий по руках і ногах. Махно частіше за інших потрапляв до карцеру, де в нього почався туберкульоз. Молодий в’язень слабшав на очах, і лікар вирішив видалити одну легеню, уражену хворобою. Як на ті часи, операція була доволі складною, і Нестор мав небагато шансів вижити. Проте щуплявий і хворобливий анархіст невдовзі став на ноги.

Арештанти ставилися до нього з повагою. Все ж таки політичний в’язень, борець із царським режимом. Махно поповнював свої знання у тюремній бібліотеці й годинами слухав у камері лекції анархіста-теоретика Аршинова-Маріна. До тих бесід юний бандит і не здогадувався, що страждає за таку велику ідею.

Звільнила Махна Лютнева революція. І якщо до Бутирки привезли неосвіченого хлопчиська, то на волю він вийшов уже сформованим революціонером-анархістом, сповненим щонайсміливіших задумів. У Гуляйполі його зустрічали як героя, навіть з далеких сіл люди приходили подивитися на сина Євдокії Махно, що постраждав за справу революції. Після в’язничної сутіні Нестор був змушений носити темні окуляри, бо денне світло різало очі. Селом поповзли чутки: погляд колишнього невільника до того лякає, що ніхто не може його витримати. Нестор не поспішав змінювати цих переконань.

У селі думки Махна дослухались, і невдовзі він став заступником голови повітового земства. Напевне, саме тоді уперше виголосив промову перед юрмою. Сталося диво — скутий, незграбний Нестор ніби перевтілився. Здавалося, він читав думки тих, хто зібрався, і ніби гіпнотизував їх, допомагаючи собі енергійними жестами. Якось узимку на виступі Махна кілька людей обморозили собі ноги, але помітили це тільки тоді, коли він зійшов з трибуни — таким заворожливим був голос. Виступав Махно дуже емоційно, часом його нерви не витримували, і він непритомнів.

Махно зосередив у своїх руках усю владу в Гуляйполі — його обрали майже на всі ключові посади. За кілька днів створив свою Чорну гвардію — загін із 60 колишніх кримінальників, з голови до ніг обвішаних зброєю. Вони були готові йти за своїм ватажком у вогонь і в воду. А та меншість, що не погоджувалася зі словами чи діями Махна, зникала безслідно. “Гвардійці” тримали у страхові всіх районних поміщиків. У маєтку одного з них Махно влаштував для своїх “хлопців, що не сіють і не жнуть”, анархістську комуну. Сюди вони звозили награбоване, тут гуляли після вдалих нальотів. На околицях з настанням сутінків люди ховалися по хатах і замикали двері. Приструнчити гвардійців інколи не міг навіть сам Махно. Вони “експропріювали” все, що погано лежало. Коли ж у вересні до Гуляйполя прибув чиновник з особливим дорученням для розслідування цих зловживань, Махно ввічливо попросив його за двадцять хвилин покинути село. Приїжджий одразу зрозумів, хто в Гуляйполі хазяїн, і поспішив на станцію.

Але невдовзі “гвардійці” почали тривожитися за Нестора — вважали, що він надто захопився сім’єю, домашніми справами. Повернувшися до Гуляйполя, Махно одружився з Настею Васецькою — з нею листувався всі ті роки, поки сидів у в’язниці. У селі подейкували, що спілкування з покірливою дружиною гамувало запал у борця за народне щастя. Махно, здавалося, навіть втратив на якийсь час свою звичну суворість. Настя називала Нестора Сонечком і піклувалася про нього, мов про дитину. Односельців вона вмовляла не турбувати Махна — йому це шкідливо. А його фотографію почепила просто під іконою. Дружина допомогла чоловікові реалізувати його акторські амбіції. На клубній сцені вона влаштовувала самодіяльні вистави, в яких брав участь і Нестор. “Гвардійці” вирішили позбутися Васецької, і невдовзі почалися погрози. “Якщо не підеш, і тебе, і його уб’ємо. І не подумай поскаржитися йому”,— товкмачили вони. У Нестора й Насті народився син, але, коли дитяткові сповнилося одинадцять місяців, його знайшли мертвим у колисці. Найімовірніше, маля задушили “дружки” Махна, але самі вони поквапилися звинуватити в усьому Настю — не догляділа. А потім поширили чутки, буцімто дружина отамана його зраджує. Закінчилося все тим, що якось уночі, тремтячи від страху, дружина Нестора зібрала у клунок свої нехитрі пожитки і виїхала із села. Махно більше ніколи не бачив її. Ще довго він почувався покинутим. Але все своє життя згадував Настю тільки добром.

Друга дружина Нестора Соня також не затрималася надовго в Гуляйполі — далася взнаки різниця у походженні. Дівчина була із заможної єврейської сім’ї, але заради Махна навіть прийняла православ’я. Вона мала якусь незрозумілу владу над різким і гарячковим Махном — одним словом могла, наприклад, зупинити розправу над білими офіцерами. Але невдовзі Соня так само загадково зникла з Гуляйполя, як і Настя.

Знаменита анархістка Маруся Никифорова з’явилась у загоні Махна ще в ті часи, коли він був одружений з Настею Васецькою. Як і Нестора, Марусю засудили на смерть, замінену потім безстроковою каторгою. Махно серед ясного дня налетів на в’язницю і звільнив Никифорову — тоді вони ще не були знайомі. Але Нестор давно захоплювався цією жінкою. Маруся не церемонилася з дружиною Махна: називала її “пузатою кішкою” і приходила на вистави у сільський клуб, щоб зірвати їх. Рудоволоса красуня у шкіряній куртці вилітала на сцену, стусаном, з ноги збивала грамофон і паском шмагала Настю, яка намагалася врятувати реквізит, а Несторові наказувала: “Щоб я тебе поруч з нею не бачила!”

Хоч як це парадоксально, Махно був для Марусі надто м’яким. “Баба-козак” Никифорова чудово їздила верхи, блискуче володіла шаблею, влучно стріляла й вирізнялася немотивованою жорстокістю. Махна вона вважала боягузом і заздрила його авторитетові, хоча тривалий час воювала зі своїм загоном у складі Повстанської армії Батька. Захоплення Махна Марусею згасало і поступово поступилося страхові. Це й не дивно — шалену отаманшу боялися всі. Зрештою анархістку стратили у Сімферополі за наказом білого генерала Слащова. Марусю Никифорову схопили, коли та їхала до Ростова, щоб зірвати ставку Денікіна.

Його Галина була народжена для того, щоб стати отаманшею

Тим часом у Гуляйполе надійшла звістка про повалення більшовиками Тимчасового уряду. У лічені дні Україна розкололася на два великі табори — націоналістів на чолі з Центральною Радою та більшовиків, які проголосили в Україні радянську владу. Обидві сторони, обмінявшись ультиматумами, готувалися до війни. Нестор Махно без вагань зробив ставку на більшовиків: їхні ідеї тоді здавалися йому правильними, а вчинки — справедливими. Дізнавшися, що білий отаман Каледін збирає на Дону військо, Махно оголосив про початок зарахування добровольців у свій революційний загін. Проте його краяли сумніви — проголошувати промови і складати звернення він уміє, а ось чи вийде у нього керувати?

Непевність гризла й усю Чорну гвардію Махна. У найбільш непідхожий час, коли стала розгоратися Громадянська війна, їхній командир знову закохався. Але, придивившися до обраниці Батька, “гвардійці” схвалили його вибір. Сільську вчительку Галину Кузьменко вони стали шанобливо називати “матінкою”. Махно вперше побачив Галину влітку 1917 року. Її батьки були селянами з Піщаного Броду Херсонської губернії. Однак батько зумів вийти в люди — він служив у лейб-гвардії Ізмайловського полку, аж поки через пристрасть до горілки його не звільнили в запас. Щоб прогодувати родину, він став жандармським офіцером у Києві. Доньку пестив і наполягав на тому, щоб та дістала хорошу освіту, стала “панночкою”. Але доля розпорядилась інакше. Галина закінчила тільки шість класів жіночої гімназії, коли сім’ї довелося повернутись у Піщаний Брід. Тата Галини знову звільнили за пияцтво. Дівчина, потрапивши з велелюдного міста у глушину, засумувала. Вона вирішила стати черницею. Батько на прохання доньки відвіз її на Полтавщину, в Красногорський монастир. Але там вона прожила лише чотири місяці, після чого втекла з обителі з молодим бароном Юрієм Корфом. Закоханий спадкоємець аристократичного роду привіз дівчину до маєтку батьків, а ті одразу вказали їй на двері — селянці, та ще й черниці-втікачці не місце у їхньому домі. Галина кинулася назад, затамувавши злість на всю аристократію.

В обителі її зустріла ігуменя, яка зробила те саме, що й Корфи, — вигнала Галину геть. Їй довелося повернутися додому, зате батьки не могли нарадітися за доньку. Поневіряння пом’якшили норовливу Галину. Вона подорослішала, стала поміркованішою. Закінчивши із золотою медаллю жіночу семінарію, дівчина поїхала в Гуляйполе, щоб викладати в сільській школі.

Їй було 23 роки, й, опинившись серед українських анархістів, Галина одразу захопилась їхнім ученням. Часто приходила в штаб, допомагала переглядати пошту і літературу. Про історію знайомства Махна з майбутньою дружиною розповідають легенди, багато з яких суперечать одна одній. Але найчастіше згадують, як одного разу Нестор зі своїми “гвардійцями” увійшов до кімнати, де працювала Галина. Дівчина випадково впустила зі столу стос листівок. Махно закричав на неї: “Підніміть негайно!” Його крик розлютив Галину: “Не підніму!” Люди Махна принишкли. “Підніми, це написано кров’ю”,— отаман вихопив пістолет з кобури й націлив його на Галину. “Нізащо!” — була відповідь. Дещо заспокоївшись, Махно вибачився і вийшов надвір. Смуглява норовливиця припала йому до душі. Все Гуляйполе боїться його, а вона навіть не сполохнулася!

Галина й Нестор як справжні анархісти не визнавали шлюбу, але повінчалися, щоб заспокоїти батьків отаманової обраниці. Дорогу, котрою молодята мали йти до церкви, люди Махна вистелили дорогими килимами. У Галини не було до Нестора глибоких почуттів. Просто в ній жила романтична гімназистка. Грізний хазяїн Гуляйполя з демонічним поглядом. Кожне його слово ловлять віддані хлопці. Куди вже романтичніше! Честолюбна, вольова Галина наче була народжена для того, щоб стати отаманшею: не те, що боязка Настя Васецька.

Махно забороняв своїм шаленим хлопцям під загрозою розправи чіпати вчителів, пам’ятаючи, що до зустрічі з ним дружина викладала в школі. Галина ж звернула увагу чоловіка на тотальну безграмотність його армії. Махно наказав бійцям сісти за парти і суворо карав прогульників. “Переводь до наступного класу, а то розправимося”,— страхали вчителів бородаті учні, обвішані зброєю. Але “матінка” вирізнялася міцними нервами, й ці погрози її не лякали. Вона байдуже споглядала розстріли і пограбування, але гвалтівників не терпіла. А якось навіть застрелила кількох махновців, котрі намагалися поглумитися над селянками. У поході Галина одягалася по-чоловічому, та коли загін зупинявся на відпочинок, красувалась у світлих черевичках і дорогих шубках. У захоплене махновцями село чи місто подружжя в’їжджало з помпою у знаменитому ландо, оббитому голубим сукном, запряжному трійкою сірих рисаків.

(Далі буде)

З російської переклала Раїса КАШНИКОВА, “Хрещатик”

Наталія КЛЕВАЛІНА журнал “Биография”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |