Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
15 лютого 2006 року, середа  №22 (2817) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
15/02/2006      надрукуватипрочитало 835 человек  

images
Випробування Антарктикою Виповнилося десять років відтоді, як на південному краю Землі запрацювала українська науково-дослідницька станція “Академік Вернадський”
images

6 лютого виповнилося десять років науково-дослідницькій діяльності України в Антарктиці. Ця дата пов’язана з початком роботи в районі південного полюсу нашої планети вітчизняної станції “Вернадський”, яку згодом перейменували на “Академік Вернадський”.

Хоча незалежна Україна стала асоційованим членом Міжнародного наукового комітету досліджень в Антарктиці ще у вересні 1994-го, тоді вона ще не могла споряджати туди самостійні експедиції. Тож у травні 1995-го в Києві відбулися переговори наших урядовців з представниками Британської антарктичної служби, Міністерства іноземних справ Великої Британії, а в липні Посол України у Великобританії Сергій Комісаренко підписав міжурядовий договір про передачу Україні англійської антарктичної станції “Фарадей”. А наприкінці того ж таки року на станцію прибула перша група наших полярників, які 6 лютого 1996-го підняли там національний прапор.

Власні дослідження в Антарктиці Україна розпочала завдяки президентові Національної академії наук Борису Патону, пригадав перший директор вітчизняного Антарктичного центру, член-кореспондент НАНУ Петро Гожик. Саме Петро Федосійович у Лондоні ставив підпис під меморандумом про передачу британської полярної станції українцям. За його словами, Борис Євгенович ще на початку 90-х звернувся з листом до керівництва країни, навівши в ньому аргументи на користь освоєння південного полюсу Землі. Та потрібно було кілька років, щоб сподівання Патона справдилися з дуже великими труднощами: досить сказати, що першу експедицію проводжали за спонсорські кошти.

Україна активно працювала в Антарктиді ще за часів СРСР. Приблизно тридцять відсотків технічного забезпечення експериментів у цьому районі — кілька кораблів, літаків та інша техніка — належали нам. Не кажучи про внесок вітчизняних учених у дослідження південного регіону. Однак після розпаду Радянського Союзу всі п’ять стаціонарних станцій взяла під свою юрисдикцію Росія. Через якийсь час українські дипломати звернулися до російських з пропозицією віддати хоча б одну станцію. А дістали таку відповідь: виходячи з інфраструктури, що склалася, ми не можемо передати жодної станції, але якщо хочете використовувати існуючі на правах оренди, то ми готові обговорити це питання...

— Будувати нову станцію в Антарктиці дорого. Для цього треба мати мінімум десять—п’ятнадцять мільйонів доларів. Хоча були плани закріпитися в районі затоки Прюдз,— зауважив директор Національного антарктичного центру Валерій Литвинов. — Нам пощастило, що британці вирішили облаштувати нову науково-дослідницьку станцію. В іншому, зручнішому місці, а нам безплатно передали свою, яка існувала з 1953 року. Це був безпрецедентний крок. Поставили єдину вимогу: протягом десяти років здійснювати деякі вимірювання — щодо припливів, клімату, метеорології, магнітного поля, зондування іоносфери, змін у озоновому шарі планети. Ми з цим справилися, і хоча дія меморандуму закінчилася, продовжуємо роботи в цих напрямках, адже деякі розпочалися тут ще наприкінці 40-х років.

— Антарктида — унікальне місце на Землі, — розповів заступник директора з наукової роботи Національного антарктичного центру Геннадій Міліневський. — Там вивчають вплив електромагнітного забруднення на здоров’я людини, бо полюс вважається еталоном чистоти. Це своєрідний індикатор процесів, що відбуваються на планеті. Швидкість зміни температури (ми говоримо про глобальне потепління) у п’ять разів більша, ніж загалом на земній кулі. За інтенсивністю виділення газу радону можна навіть передбачати землетруси. Київські вчені виділили на полюсі продуценти протиракових і противиразкових речовин, які за своїми властивостями не мають аналогів у світі. Озонову дірку вперше відкрили в Антарктиці, й тільки там вона існує. Неприємна річ. Коли з’являється, то Землю бомбардує такий сильний потік ультрафіолетових променів, що вже через п’ятнадцять хвилин перебування на вулиці шкіра стає геть червоною. Можна дістати дуже сильні опіки. Обгорають навіть нижні ділянки вух, носа, підборіддя, адже промені відбиваються від снігу. Недаремно полярники носять бороди. Нині в Антарктиді не можна добувати корисні копалини, але в майбутньому, якщо цю заборону знімуть, Україна матиме там свою квоту.

Геннадій Міліневський був начальником першої української антарктичної експедиції і 6 лютого 1996-го опускав над станцією “Фарадей” британський прапор і піднімав над “Вернадським” наш — синьо-жовтий.

— Технічно станція продумана дуже добре,— зауважив Геннадій Петрович.— Разом із чотирма—п’ятьма спеціалістами, які підтримують її життєдіяльність, там цілий рік працюють до десяти учених. Для порівняння: поряд у поляків зимують лише два-три дослідники й десять техніків. У одно- та двоповерхових корпусах — спальні на дві особи. Це кімнати розміром, як три купе залізничного вагона. Є там їдальня, кухня, кают-компанія, невеликий тренажерний зал, душова, сауна. Замість телевізора — відеоапаратура, радіо. Коли показують рекламу “Нескафе” із засніженою хижкою, стає смішно: полярники живуть так само, як і всі, з комфортом. Тільки за вікном майже постійно хурделить і вітер такий (до 150 метрів за секунду), що сніг стелеться паралельно до землі, а до рідного дому — п’ятнадцять тисяч кілометрів. Від Аргентинських островів, де розташований “Академік Вернадський”, до берега Антарктичного півострова, тобто власне до Антарктиди,— лише сім.

Літо у тих краях коротке — від середини січня, коли починають танути сніги й температура повітря вдень сягає нуля, до середини березня. Потім знову панують морози до 20—25 градусів за Цельсієм. За три й сім кілометрів — дві великі колонії пінгвінів. Деякі приходять до будиночків у розвідку, і їх можна навіть крадькома погладити, адже існує правило: триматися від пернатих на відстані не менше п’яти метрів. Треба поводитися так, щоб природа не відчувала присутності людини. Навіть сміття звідти везуть на континент, розсортувавши метал, плівку, папір по окремих бочках. Іноземці примудряються заробляти на цьому, продаючи мотлох на “великій землі”.

Єдиний високопосадовець, який побував на нашій полярній станції,— перший заступник міністра освіти й науки Андрій Гуржій. Коли він ділиться своїми враженнями про ту подорож, то спалахують очі і розповіді немає кінця.

— Заходиш у приміщення, знімаєш верхній одяг, натягуєш домашні капці — ну все як у звичайній столичній квартирі,— пригадав Андрій Миколайович.— Але на стіні висить невелика дошка і кожен, хто виходить на вулицю, мусить написати, наприклад, таке: “Я, Гуржій, пішов на метеостанцію о 14.10. Повернуся о 15.00”. Якщо чоловіка немає хоча б хвилин десять — починається його пошук.

Ніколи не забуду невеликі надувні човни — “зодіаки”. Коли потрапляєш на них у тороси і крига починає човгати об гуму, а до берега кілометрів зо два і температура води не перевищує півградуса, і ти одягнений, як капуста (в три спортивних костюми), — одразу промайне думка: на дно піду каменем. Або ж раптом кинеться на тебе морський леопард. Це така тварюка, котра реагує на все, що рухається. Голова велика, а мізків — як у колібрі. Пропливаєш поруч, де воно лежить. А на льоду краплі крові (вже з’їв когось). І дивиться на тебе криваво-каламутним поглядом. Морські котики приємніші. Живуть сім’ями: шість-сім самочок і один агресивний котяра. Коли проходиш повз нього, стає на диби, розчеріплює пащеку й реве щосили. А за цю триметрову махіну поспішають сховатися його “дівчата”. Як у тому кіно “Біле сонце пустелі”, коли за червоноармійцем ховалася Гюльчатай з подругами...

— А я був на полярній станції два роки тому. На жаль, тільки кілька днів,— розповів мені ректор Національного авіаційного університету, депутат Київради Віталій Бабак.— Зробив сходження на льодовик, побував у крижаній печері, зробив сотні фотографій. Не тільки для родинного альбому. Треба було порівняти характеристики різних атмосферних явищ, щоб уточнити технічне завдання для розробки безпілотних літальних апаратів, які ми плануємо використовувати в Антарктиді. Традиційно для вивчення атмосфери використовують зонди, хоча, коли дмуть сильні вітри, це досить проблематично. Наші ж “безпілотники” на погоду не зважають і можуть перебувати на будь-яких висотах. Беруть проби повітря, проводять аерофотозйомку місцевості.

Ще один напрямок, який ми освоюємо разом із Національним антарктичним центром, — медико-біологічні дослідження в складних кліматичних умовах. Адже у нас є досвід роботи з льотчиками, космонавтами, а полярники теж екстремали...

Валерій НОВОСВІТНІЙ “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |



Fatal error: Class 'SAPE_client' not found in /spacenew/www/kreschatic.kiev.ua/index.php on line 211