Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
9 червня 2006 року, п'ятниця  №82 (2877) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
ПАРАЛЕЛІ І МЕРИДІАНИ
images  
images
images
images
09/06/2006      надрукуватипрочитало 4726 человек  

images
Козацькою чайкою — через Атлантику П’ятнадцять років тому засновники товариства “КІШ” збудували судно “Пресвята Покрова”, яке обійшло всю Європу від Чорного моря до Ла-Маншу, а на новому кораблі “Спас” вони планують перетнути океан
images

Відомо, що найближча вода, якою можуть ходити кораблі, від Львова за шістсот кілометрів. Та я наполягаю: місто Лева — центр історичного суднобудування. Й ніхто не зможе заперечити. 27 травня в піщаному кар’єрі поблизу столиці Галичини на воду спущено вже другу чайку, споруджену тамтешніми майстрами, яку назвали “Спас”. Першою була “Пресвята Покрова”, що пройшла двадцять тисяч морських миль, побувавши мало не в усіх морях і річках Европи. А новий корабель першим серед суден такого типу стартуватиме з України в похід через Атлантичний океан. Найближчим часом козаки товариства “КІш” планують спорядити човен на Дніпрі в Києві. За однієї умови: якщо знайдуть кошти на транспортування його до столиці. Коли ж ні, то чайку доправлять на причепі відразу до Чорного моря й виходитимуть у трансатлантичну подорож звідти. Про світ мандрівок і пригод історичних козацьких човнів та “Пресвятої Покрови” зокрема вперше повідали “Хрещатику” отаман Львівського козацького товариства “КІШ” Юрко Волощак, керівник проекту “Козацька Атлантика” Роман Рось та відповідальний за організацію походу “Baltik — Seel-2006” Мирослав Шваб. Маршрутом, за їхніми розповідями, можуть скористатися й інші романтики...

Коли з’явилася ідея збудувати “пташку”, ніхто не думав, що на ній можна буде виходити в море

Відомо, що українці майстрували човни з прадавніх часів у добу трипільців, скитів. Перші були плетені з лози і обтягнені шкурами, далі йшли довбанки, короби, ще пізніше, в позаминулому тисячолітті, вже морські дуби — насади, в яких борти надставлялися подекуди лозою, обтягненою шкурами, подекуди — дошками, а ще пізніше українськими водами ходили чайки, галери, скампавеї, шебеки, байдаки, шхуни, бригантини. Недаремно найкращими моряками на чорноморському флоті вважалися гуцули і вихідці з Підкарпаття, бо дуже непросто було сплавляти плоти-дараби по Тисі, Черемошу, Бистриці, Дністру.

Задумали спорудити чайку (таку саму, як ті, на котрих запорожці здійснювали звитяжні походи) влітку 1988 року при багатті на річці Тясмин, недалеко від Холодного Яру, біля Суботова. Були там тоді Андрій Винницький, Гриць Козій, Остап Патик і автор ідеї коваль Василь Качмар, котрі 1990-го заснували товариство “КІШ”. Хлопці шили козацький одяг, виготовляли зброю, влаштовували вертепи, брали участь у багатьох суспільно-політичних акціях, приміром у голодуванні студентів 1990-го в Києві. Скажімо, “прославилася” зроблена ними гармата “Василь Стус”, від сальвів якої в день підняття жовто-блакитного прапора у Львові в міській ратуші повилітали вікна.

Чайка — славний корабель, про який мовиться в переказах і легендах. Але не відомо, який же вигляд він мав і як його будували. Три роки шукали матеріали в архівах і музеях, а в 1991—1992 за проектом Качмара (він зробив маленький макет майбутнього човна) збудували чайку. До речі, є відомості, що за часів Запорозької Січі корабель майстрували за два тижні, причому саме ті, хто споруджував, і вирушали на ньому в похід.

14 жовтня посвятили ще незавершену чайку та дали їй назву “Пресвята Покрова”. Нарешті, навесні її було виставлено у Львові перед Оперним театром. На озері Глинна Наварія, що поблизу столиці Галичини, чайка вперше торкнулася води. Там виявилося, що всі зроблені весла закороткі. Декілька тижнів переробляли весла та перевезли чайку на причепі до столиці. На щоглі прикріпили образ Покрови роботи козака-іконописця Богдана Русина.

Коли прийшла ідея побудови чайки, ніхто не думав, що на ній можна буде виходити в море, хотілося просто пройтися Дніпром, але чим ближче було до завершення роботи, тим сильніше вабили великі водні простори. А як вирішили пройти Чорне і Середземне моря, а потім дістатися до Великої Британії, присуд фахівців був одностайним: потонете. Замість супутникової системи, якими тепер оснащують і найменші яхти, було “навігаційне обладнання” — дерев’яне “пуделко” з магнітною стрілкою, яке правило їм за компас.

Якраз трапилася добра нагода вийти в море: в іспанському Картахені проводився фестиваль історичних кораблів. 7 липня, відсалютувавши всіма вісьмома гарматами (на сучасній чайці все так само, як і на справжній) на свято Івана Купала з київського Гідропарку, судно вирушило у свій перший похід — до Іспанії. Залога налічувала сорок п’ять чоловік: козацькі строї, поголені на оселедець голови. На вершечку щогли — військово-морський прапор України, який, до речі, вперше був піднятий на чайці “Пресвята Покрова”. Важкі весла занурились у воду, чайка зрушила та й полинула вниз по Дніпру. До кінця дня руки вкрилися мозолями, тож узяти знову весло було непросто. День за днем, змінюючись кожні дві години, працювали на веслах. За три дні вони вже не здавалися такими важкими. Ті, хто відпочивав, спали в ногах веслярів. Часом вдавалося підняти вітрило, й тоді чайка просто летіла.

Чорне море зустріло штормом, довелося скористатися допомогою яхти супроводу “Батьківщина”, котра взяла човен на буксир. Через три дні шаленої хитавиці добралися до Стамбула. Як не дивно, турки впізнали чайку, у місцевій газеті надрукували досить доброзичливу статтю під назвою “Козаки знову обстрілюють Стамбул”.

Відтоді корабель побував у Греції, Італії, Монако та Франції. Мальовничі острови, надзвичайно прозора вода Середземного моря, гарна погода та незабутні зустрічі. Разом з гостинними греками на острові Кефалінія співали українських і грецьких пісень, танцювали гопака та сіртакі. В Імперії, італійському містечку, де в цей час відбувалося морське свято, чайку зустріли ревом корабельних сирен, а козаки відповідали гарматними залпами. Мер Монако зробив запис у бортовому журналі

“Дякуємо шторму, котрий пригнав до нас цей дивний корабель”.

У Сан-Тропе познайомилися з бізнесвумен Сесіль Жакобс, котра запропонувала оформити інтер’єр її ресторану в українському стилі. А через кілька років члени товариства “КІШ” зробили в її офісі мозаїки на українську тематику. Після знайомства з нашими козаками пані Сесіль не одного разу приїздила до Львова. А з ініціативи журналіста Клода Оме в Парижі засновано клуб шанувальників українського козацтва.

На жаль, того року “Пресвятій Покрові” так і не вдалося добратися до Іспанії. Закінчувалося літо, надходив час штормів, довелося шукати місце для зимівлі. До речі, цікавий факт — кілька століть тому козаки на зиму топили човни під водою.

Наступного року вирішили піти в Саутгемптон на старт довколосвітньої регати, де вперше в такому класі брала участь українська яхта “Гетьман Сагайдачний”. Цього разу поставили на чайку мотор, що дало змогу зменшити кількість людей і відмовитися від яхти супроводу. Часом удавалося обганяти деякі сучасні яхти, але не на кожен вітер чайка була добра. До речі, ставало зрозуміло, чому в описах козацьких походів інколи згадувалося, що судно викидало на берег. У конструкції цього човна було передбачено, що спочатку козакам доводилося проходити Дніпрові пороги, а після того виходити в море. Тому чайки не мали глибокої осадки, не можна було використовувати кіль, який утримує корабель під різким вітром і не дає зносити його з курсу.

Кожен козак, вирушаючи в похід, мусив мати два мушкети, два пістолі та шаблю. Поки частина команди гребла, решта ладувала мушкети та подавала стрільцям, а ті вже вели безперервний вогонь, щоб не дати туркам отямитися та застосувати корабельні гармати. Вдень, побачивши ворожі кораблі, опускали щогли і на відстані, з якої неможливо побачити чайку, на веслах переслідували ворога до темноти. Тоді, користуючись перевагою у швидкості над важкими галерами, наближалися й відкривали вогонь.

В описах чайок згадується про обв’язку з очерету, яка прикріплювалась до борту і не давала кораблю затонути, коли в нього влучало ядро. Наші мандрівники теж виготовили таку обв’язку, та певно, прикріпили трошки не там. Під час шторму в Чорному морі вона мало не розбила борти, тож довелося відрізати.

Некеровану красуню понесло на скелі, об які з ревом розбивалися хвилі

Отже, в 1993 році завдяки допомозі Сесіль Жакобс, котра подарувала чайці мотор, вирушили із залогою сімнадцять чоловік в похід до Англії. Але далеко від Сан-Тропе відійти не вдалося. Між двома островами налетіла хвиля, яка скинула з завіс стерно. Некеровану чайку понесло на скелі, об які з ревом розбивалися хвилі. Довелося кидати якір та викликати допомогу. Витягти якоря назад не змогли. Наступного дня, коли вщух шторм, почали пірнати в тому місці. За декілька годин його таки вдалося знайти. Він засів у щілині одного-єдиного каменя, а все дно вкривала дрібна галька, за яку не зачепилися б. Як довідалися пізніше, та брила мала навіть свою назву — “Святий камінь”. Певно, не одному кораблеві врятував життя.

Зрештою, добралися до Марселя, потім до Ліона, за Діжоном увійшли в канал де Бургонь, де через кожних півкілометра — шлюз. Працівники спочатку підходили, розпитували про чайку, тоді неквапливо крутили корбу. Спочатку відкривали одну стулку воріт, тоді другу. Попереду чекало ще двісті дев’яносто шлюзів, а вся процедура була такою повільною, що вчасно до Саутгемптона не дістатися. Козаки знайшли вихід із ситуації. Зібрали із запчастин, знайдених на смітниках, два ровери, і вперед. Спочатку до шлюзу під’їжджали двоє чубатих хлопців на дитячих велосипедах і відразу починали крутити корби. Після чого з ревом сурм і гарматними пострілами виринав невідомої конструкції корабель. У працівників шлюзів мало очі на лоба не вилазили. До речі, де б не були наші козаки, ніхто не вірив, що човен побудовано власними руками. Зрештою, у такий спосіб за вісімнадцять днів пройшли майже триста шлюзів. Французи казали, що, певно, то є рекорд.

Увійшли в Сену і нарешті дісталися Парижа. Та пристати до берега й погуляти хоч би день у столиці Франції не мали часу. Біля Нотр Дам де Парі зустрілися з “Івлією” — копією грецької диреми з українським прапором на борту. З’ясувалося, хлопці теж самі її збудували. На жаль, через три роки побачили її залишки в Атлантиці біля порту Ля-Рошель — судно розломила біскайська хвиля. Хвала Богові, ніхто з команди не постраждав.

У Саутгемптоні “Покрова” без попередження салютувала з гармат англійській королеві

Не встигли відійти від Парижа, як зламалася хрестовина в моторі. І де, скажіть, дістати у Франції запчастину від радянської військової машини, котру поставили, щоб дешевше і водночас надійніше? На звалищі старих автомобілів знайшли схожу деталь від кадилака. Цілу ніч її приладжували, зрештою вже на ранок були готові в дорогу.

У Саутгемптоні “Пресвята Покрова” стала першим в історії іноземним кораблем, що без попереднього узгодження з відповідними службами салютував з гармат англійській королеві. В Лондоні зупинилися перед “Тауер брідж” і поставили судно в доці “Святої Катерини”. Уже почався сезон штормів, а час безплатної стоянки в доці “Сан Катрін” завершувався. Дочекалися більш-менш спокійної погоди (шторм чотири бали) та й вирушили далі. Уже в морі виникла підозра, що шторм трохи сильніший, ніж чотири бали. Але ж хто вертатиметься? Хвилі так високо підіймали чайку, що та ніби злітала до неба, а тоді падала в безодню. Часом накривало всіх з головою, ледь встигали черпати відрами воду. На стерні мусили стояти двоє, аби хоч якось тримати корабель на курсі. Щоб легше втримувати стерно, вирішили прив’язати румпель. Десь за півгодини його зламало. Судно лишилося некерованим. Рації не працювали. До слова, на чайці відчутно бракує засобів безпеки. У походах сучасні козаки, як і їхні предки, покладаються лише на себе й Господа Бога.

Ще коли вперше виходили з Києва, на чайці були два великих стернових весла: такі, як зображали в давнину на гравюрах. З ними дійшли тільки до Черкас і вирішили переробити. Знайшли борт від кузова старої вантажівки й з нього зробили нове стерно. Там лишилися два металевих кільця з обох боків. Вони й стали в пригоді. Треба було пропхати шнури в кільця. Але як? Залізяки під водою, а хвиля кидає стерно з одного боку в другий. Тримали один одного за ноги й так пробували дістати. Зрештою, за дві години боротьби зі стихією таки досягли мети. Були й травми — під час різкого повороту стерна румпель бив по ребрах і скидав за борт, як норовливий бик, або блоком затискало пальці так, що нігті злазили.

Коли нарешті дісталися Дюнкерка, французи відмовлялися вірити, що козаки прийшли з Лондона. Як виявилося, чайка витримала свій перший восьмибальний шторм.

У 2001 році “Пресвята Покрова”, подолавши дванадцять тисяч морських миль, повернулася додому. Піднявшись по Дніпру, деякий час провели в Києві, катаючи на історичному кораблі всіх охочих, потім перевезли “мандрівницю” до Львова для ремонту. Через три роки екіпаж судна запросили до Польщі в місто Сандомир на третій фестиваль водницької пісні “Сандомєж-2004”. Поляки не пошкодували тридцять п’ять тисяч злотих на той похід. “Пресвяту Покрову” встановили на головному майдані міста. Після того свята пройшли по Віслі до Варшави, де знялися в документальному фільмі Єжи Гофмана “Україна”. А під час Помаранчевої революції чайка йшла Віслою до Гданська, кажуть, уся Польща зустрічала її тоді жовтогарячими кольорами.

Нині “Пресвята Покрова” стоїть у порту Гданська на запрошення екс-президента Польщі Леха Валенси. На 2006 рік товариство “КІШ” отримало низку запрошень до участі в морських регатах зі Швеції, Литви, Польщі, Данії, Німеччини, Франції та Ірландії. Та, на жаль, після мілин Вісли й торішнього походу по Балтиці човен до мандрів не готовий: потребують заміни вітрила, такелаж, двигун, рятувальні засоби, навігаційне обладнання.

За ці роки чайка пройшла близько двадцяти тисяч морських миль водами багатьох морів і Атлантичного океану, брала участь у парадах, на які збираються кораблі з цілого світу. Такі святкування відвідують близько п’яти мільйонів глядачів і тисячі кораблів. “Пресвяту Покрову” внесено до світових каталогів історичних кораблів, і її постійно запрошують на престижні фестивалі.

Та найголовнішим серед несамовитих задумів козаків товариства “КІШ” є задум перейти Атлантичний океан. Спершу хотіли на “Пресвятій Покрові”. Та оскільки вона зайнята участю в регатах і з’їздах історичних вітрильників на Балтійському та Північному морях, вирішили споруджувати нову чайку, пристосованішу до океанських хвиль, трохи осучаснену, швидшу й місткішу. Знайшли місце поблизу Львова в селі Раковець, де навпроти пилорами в занедбаному костелі побачили єдину вцілілу фреску — перехрещені хрест і якір, що і підтвердило той вибір. Так, у сухопутному Львові побудовано вже другий корабель, який перетне Атлантичний океан і доведе всьому світові, що козаки могли здійснювати масштабніші походи. Незабаром “Спас” візьме участь у святкуванні п’ятнадцятої річниці Військово-Морських сил України, як один із човнів майбутньої козацької флотилії. Адже в планах товариства “КІШ” проект побудови ще п’ятьох кораблів типу “чайка”. Їх виготовлятимуть не тільки в сухопутному Львові, а й в інших містах України. До слова, трансатлантичний перехід стане першим для таких ось човнів, отже, поза сумнівом, екіпаж “Спаса” прославить Україну на весь світ. Зрозуміло, цей масштабний проект потребує підтримки на найвищому державному рівні. Одначе, як відомо, все велике починається з малого, тож долучитися до співпраці, а можливо й до мандрівки, може будь-хто охочий.

Анна ПОЛЕГЕНЬКО “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |