Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
24 червня 2008 року, вiвторок  №110 (3326) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Соціальна політика
images  
images
images
images
24/06/2008      надрукуватипрочитало 7491 человек  

images
Ринок праці чи базар?
images

Особливості трудової сфери столиці


Проблема пошуку роботи вічна, як сам світ. Від вирішення цієї проблеми багато в чому залежить доля людини. Мудреці стверджували, стверджують і стверджуватимуть: “Знайдеш роботу до душі — знайдеш щастя”. Якщо є потреба у пошуку професії, то і є фахівці, які допомагають у цьому. Кожна цивілізована держава має в своїй структурі відповідну організацію. У нас — це Державна служба зайнятості України.

У столиці безпосередньо цими питаннями опікується Київський міський центр зайнятості. Тому, ідучи на інтерв’ю до директора КМЦЗ Олександра Мельника, налаштовував себе, так би мовити, на стандартний “цифровий” діалог зверхньо аналітичної спрямованості. Проте керівник столичного центру не став ховатися за досягнення і демонструвати різні графіки, а окреслив коло проблем, які дуже турбують ринок праці міста. І не тільки окреслив, а й визначив шляхи вирішення деяких з них.

— Існують різні, часто навіть полярні погляди на проблему безробіття і безробітних, — каже Олександр Володимирович. — Самодостатні люди, які мають роботу, вважають безробіття — надуманим, а безробітних — ледарями, які не хочуть працювати. В той же час інші, більш слабкі особистості, які залишилися без місця роботи, скаржаться на недостатню увагу з боку держави.

— На що ж їм скаржитися, адже, на перший погляд, у загальноміській базі вакансій — понад 50 тисяч пропозицій? Здається, яке ж безробіття може бути в такій ситуації?
— Час від часу мені доводиться чути таке питання. Справа в тому, що необхідно чітко розрізняти поняття “безробіття” і “безробітний”. Ці слова, хоча і схожі, проте мають абсолютно різне соціальне значення. Безробіття — це явище, яке ми ПОВИННІ контролювати з метою недопущення соціально і політично загрозливої ситуації в місті. А безробітний — наш з вами громадянин, який за певних обставин втратив роботу, а отже — потребує державної підтримки. До цієї категорії потрапляють і чиновники високого рангу, і громадяни, які тривалий час не працюють, і ті, кваліфікаційний рівень яких не задовольняє роботодавців, або які, навпаки, мають високу самооцінку, і пропозиції роботи та рівень оплати їх не задовольняють.


Приміром, електромонтера працевлаштувати нескладно, однак якщо його попередня заробітна плата відповідно до його кваліфікації перевищувала шість тисяч гривень, то з пошуком адекватної вакансії виникають складнощі. Чи як знайти робоче місце для водія, що все життя працював за фахом, однак у якого ДАІ вилучила посвідчення? А закон вимагає пропонувати їм роботу із рівноцінною зарплатою та обов’язково — виходячи з їхнього досвіду, кваліфікації. Закон не дозволяє зняти їх з обліку, і такі громадяни можуть бути офіційними безробітними впродовж невизначеного часу. Ми мали таку людину, яка перебувала на обліку з 1986 року, від усіх пропозицій роботи відмовлялася, а їх було понад 100, при цьому закидав усі можливі інстанції своїми листами та скаргами.

Також людину не можна примусово направити на підприємство для працевлаштування, на перепідготовку або на громадські роботи. Маємо враховувати і те, що серед безробітних дві третини — жінки. А більшість роботодавців бажають бачити на посадах саме чоловіків, хоча не завжди про це говорять відкрито.

Є серед громадян і такі, що “де-юре” вважаються незайнятими трудовою діяльність або безробітними, однак “де-факто” працювати не хочуть і не збираються — або живуть за рахунок родичів, або здають в оренду житло, або працюють на “чорному” ринку, або знаходять інші джерела для існування.


Потрібні вчора, сьогодні, завтра


— Часто доводиться чути про “актуальні” та “неактуальні” професії. Наскільки важлива така постановка питання для сучасного ринку праці Києва?
— Дуже важлива. Ця проблема хвилює не тільки працівників та роботодавців. Відповідь бажають отримати сьогоднішні випускники шкіл, які планують своє подальше навчання та майбутню кар’єру, їхні батьки, які хочуть бути впевненими у тому, що витрачені сьогодні гроші на освіту дитини завтра не перетворяться на безглузду інвестицію. Це питання вкрай важливе і для міської влади, яка розробляє стратегічні програми розвитку столиці.

Дійсно, є професії, що потрібні сьогодні і завтра. Це — токарі і слюсарі, електрозварники і муляри, водії і автослюсарі. Також місто завжди потребуватиме продавців, кухарів, барменів, офіціантів, працівників готельного господарства.

— А як же так популярні серед молоді юристи, менеджери, економісти?
— Поширена думка про те, що існує надлишок цих професій. Проте ці спеціалісти дуже потрібні сучасному великому місту, адже жодне підприємство не може ефективно функціонувати без кваліфікованого економіста чи розумного менеджера. Існує попит і на фахових юристів. Я підкреслюю — на фахових. Більше того, на мою думку, в нашому суспільстві поки що надзвичайно низький рівень юридичної культури. Ми намагаємося вирішувати проблеми самостійно, не звертаючись за порадою до спеціалістів у галузі права. Звідси і казуси. Я впевнений, що ситуація обов’язково зміниться на краще і порада кваліфікованого юриста стане обов’язковою для кожного з нас під час ухвалення важливого рішення.

— Погодьтеся, порада справжнього спеціаліста завжди є корисною. Що стосується сфери трудових стосунків, то таким фаховим радником повинна бути державна служба зайнятості. Наскільки висока довіра громадян до цієї структури? Здається, ви піднімали це питання, коли були в гостях у Дмитра Джангірова на його “Вечірній каві”…
— На щастя, довіра до нашої служби зростає порівняно з іншими так званими джерелами пошуку вакансій. Тоді ж, у прямому ефірі, із тих, хто зателефонував до студії, 56 відсотків сказали, що перевагу під час пошуку роботи надають саме КМЦЗ і тільки один відсоток поставили на перше місце оголошення в приватних виданнях. Це не дивно, адже ми майже завжди маємо вичерпну інформацію про роботодавця, що пропонує вакансію, і, що головне, готові відповідати за неї перед пошукачем роботи.


“Робочі човники” і всі, всі, всі…


— Спостерігаючи за діяльністю Київського міського центру зайнятості, можна помітити, що значний акцент робиться саме на кваліфіковане інформування населення…
— Людство давно визначило для себе: хто володіє інформацією — той володіє світом. Тому ми допомагаємо людям дізнатися про шляхи і кроки, завдяки яким вона може знайти своє місце в професійному житті. Значну увагу приділяємо формуванню грамотного світогляду в цій сфері у молоді, яка стоїть на порозі трудового життя. Насамперед, розповідаємо про перспективне і неперспективне навчання з огляду на майбутнє працевлаштування. Сьогодні існує повна відірваність вищої школи від реальної потреби ринку праці. Я не стверджую, що в Києві випускники вищого навчального закладу відразу прямують до центрів зайнятості. За рік з питань працевлаштування до нас звернулися кількасот вчорашніх студентів. Цифра, здається, невелика, однак і вона нас турбує. Я вважаю, що жоден випускник вищої школи не повинен залишатися без гарантованого робочого місця.

— А ще які проблемні процеси характерні зараз для столичного ринку праці?
— Ми часто чуємо вислів “ринок праці”… Проте що стосується сьогодення, мова йде, скоріше, не про ринок, а про базар. Ніхто не може назвати точну цифру, скільки громадян працюють на робочих місцях, створених нашим містом, скільки іногородніх прийняв Київ, скільки з них мешкають в столиці постійно, а скільки є “робочими човниками” — тобто зранку приїжджають на роботу, а ввечері повертаються до власних домівок. Невідомо, скільки приватних підприємців займаються бізнесом у нашому місті, адже закон дозволяє отримати відповідну ліцензію, наприклад, в Умані, а працювати в Києві.
Згідно з переписом населення, в столиці мешкає 2,7 мільйона жителів. Однак реально їх майже вдвічі більше. І всі ці люди користуються дотаційними гарячою і холодною водою, опаленням, їздять на дотаційному громадському транспорті, врешті-решт купують найдешевший в Україні київський хліб.

— Проте, як свідчить практика мегаполісів, майже у всіх великих містах, особливо столицях, значну частку працівників складають саме такі “робочі мігранти”…
— Все було б нічого, якби до міського бюджету від них надходили повноцінні податки. А їх можна отримати лише з повноцінної заробітної плати. Маю на увазі не лише розмір. Та ж заробітна плата, що видається “в конверті”, столиці нічого не дає. Те, що подібна “конвертація” існує, я чітко бачу по рівню оплати, який пропонують роботодавці у вакансіях, що надходять від них до міського центру зайнятості. Чи працюватиме токар вищого розряду за проголошені підприємцем 1000-1500 гривень на місяць? Звісно, що ні.

— Багато фахівців називають одним із факторів, що створюють передумови для таких “пропозицій”, існування неконтрольованого ринку дешевої робочої сили, основу якого складають саме іногородні. Чи дійсно це є проблемою для Києва?
— На жаль, це так. Велика кількість іногородніх працівників, якщо дозволите такий вислів, збиває температуру на ринку праці міста, мовою біржовиків, охолоджує його. Пропозиція дешевої робочої сили дозволяє певній частині роботодавців не шукати нові технології, не міняти морально і технічно застаріле обладнання, уникати того, що ми називаємо “додатковий соціальний пакет”… Це теж не йде на користь місту, столичному бюджету, простому киянину.

З хворої голови — на здорову

— Серед понад 50-ти тисяч вакансій, що має база Київського міського центру зайнятості, таких невигідних пропозицій від роботодавців багато?
— Начебто повинно бути все гаразд: безробітних мало, роботи багато. Однак яка це робота? Дві третини від загального числа вакансій — робітничі професії. Близько 11-ти відсотків місць мають зарплату у мінімальному розмірі, майже половина — до 1000 гривень. Звісно, киян такі пропозиції не влаштовують, та, мабуть, не на мешканців столиці така робота розрахована.

— Відомо, що низька оплата призводить до низької якості і продуктивності праці. Яку загрозу несе ця формула для столиці?
— Безконтрольний наплив іногородніх, готових працювати за будь-яку зарплату, призводить не тільки до низької якості робочих місць, але тягне за собою негативні соціальні наслідки. Це — реальна загроза сьогодення, а не найближчого майбутнього, як дехто вважає. Ситуація зовсім не сприяє формуванню цивілізованої культури підприємництва, розуміння роботодавцем своєї соціальної ролі. Навіщо бізнесмену піклуватися про нормальні умови праці, коли можна найняти дешеву та безправну робочу силу?! Навіщо забезпечувати їх житлом?! Такі підприємці думають: “Нехай про це міська влада замислюється — на те вона і влада”. Головне для такої людини — “закрити” проблему свого невдалого менеджменту.

— Чи можна запобігти подальшому погіршенню ситуації?
— Прикро, проте факт: нині відсутній облік процесів як внутрішньої, так зовнішньої трудової міграції. Якщо, наприклад, сьогодні працевлаштування іноземців у роботодавців-юридичних осіб законодавством України деяким чином врегульоване, то легалізація діяльності іноземних суб’єктів підприємницької діяльності (фізичних осіб) — справа, м’яко кажучи, не дуже впорядкована. В’їхав до країни, зареєструвався як підприємець-фізична особа, сплачуй єдиний податок — і стій собі на базарі, торгуй курагою або джинсами. Все! І жодного контролю з боку влади. І це не тому, що влада не хоче контролювати, а тому, що відсутні механізми справжнього, належного та дієвого контролю. Такі схеми, якщо добре подумати, виписати нескладно. На мою думку, варіантів є декілька. Ми готові запропонувати їх столичній владі. Це дозволить повернути процеси, що відбуваються на ринку праці Києва, у кероване русло, і зможе стати основою для запровадження механізму на загальнодержавному рівні.

— Якою в цьому плані ви бачите взаємодію столичної влади із Київським міським центром зайнятості?
— На щастя, проблему розуміє не тільки наша служба. На те, що стосується стихійних міграційних процесів на ринку праці, звернув свою увагу і мер Києва Леонід Михайлович Черновецький. Він ставить питання чітко: чому кияни мають сплачувати зі своєї кишені прибутки окремих роботодавців? Так, іноземному громадянину, щоб працювати в Києві, потрібно отримати відповідний дозвіл. Чому б не поширити цю практику на іногородніх? Якщо роботодавцю потрібні працівники — подай заявку до служби зайнятості, обґрунтуй її, отримай дозвіл, сплати до міського бюджету певний, встановлений рішенням міської влади платіж, і лише тоді приймай на підприємство людей з інших регіонів держави.

— Чи готова взяти на себе цю роботу міська служба зайнятості?
— Ми готові виконувати будь-яку роботу, яка йде на користь місту і киянину.

 

Розмовляв Олександр ВІТОВСЬКИЙ
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |