У Міжнародному центрі культури та мистецтв "Жовтневий" у понеділок виступив відомий німецький гурт De Phazz у супроводі джазового біг-бенду "Либідь" під керівництвом Григорія Постоя. В такий спосіб команда святкувала десятиріччя свого існування.

Схоже, "солодкі німці" в українській столиці почуваються як удома. Бо складно пригадати рік, коли вони не виступали в Жовтневому палаці. До того ж кожного разу зал був повний (дуже вже люблять українці той розслаблюючий та вишукано-прянуватий easy listening, на якому спеціалізуються De Phazz). Після десяти років існування музиканти вирішили, що кількість хітів дозволяє зробити нову програму на основі "classics of De Phazz". Тож останній диск гурту презентуватиме новий погляд на старі улюблені композиції. Вони й склали основну частину програми концертів українського туру (після столиці De Phazz навідається до Харкова, Луганська та Одеси). Певного роду експериментом стала співпраця з українським біг-бендом. Ювіляри зізналися, що ідея саме такого масштабного звучання на гастрольних концертах виникла давно, але все не складалося з реалізацією. Тож виступи з біг-бендом "Либідь" стануть справжнім ексклюзивом.

Для оркестру ж Григорія Постоя цей досвід — чергова сходинка на шляху до популярності та визнання. "Засвітився" перед широкими масами бенд під час участі у фестивалях "Єдність" і "Країна мрій" та в популярних танцювальних телепроектах. Саме тоді їм запропонували співпрацю з De Phazz, на що музиканти з радістю погодилися. Щоправда, як зізнався диригент, їм довелося опрацювати "тонни нот", надісланих із Німеччини, та пройти "курс молодого бійця" під керівництвом трубача De Phazz Отто Енгельгарда, що спеціально приїхав раніше за інших. Зате, коли гурт у повному складі почув, як звучить їхня музика у виконанні "Либеді", всі були вражені. Справді, рішення звернутися до можливостей джазового оркестру виявилося дуже вдалим — звук став насиченішим та переконливішим, набувши ще шикарнішого, "дорогого" вигляду.

Візуальний бік виступів німецьких гедоністів не менш шикарний. Містичне поєднання темряви, різнокольорового світла, диму та вогників на пультах оркестрантів одразу створили певну інтригуючу атмосферу. Поява ж вокалістів Пет Епплтон та Карла Фрієрсона, бездоганно елегантних та випромінюючих життєрадісну енергію, сприймалася як довгоочікуване, та від того не менш вражаюче диво. Під час концерту співаки ще кілька разів змінювали вбрання, що кожен раз викликало шквал глядацьких емоцій. Загалом зал, схоже, був налаштований палати від захвату од самого початку, тож перші ноти кожної усім відомої композиції зривали шквал оплесків, а під час запальних танців емоційної Пет здіймався справжній рев. Не дивно, що музиканти приїжджають сюди знову і знову.