Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
23 грудня 2008 року, вiвторок  №226 (3442) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Благодійність
images  
images
images
images
23/12/2008      надрукуватипрочитало 3539 человек  

images
Школа виживання Історія про онкохворого Микиту Вовка, для якого трансплантація кісткового мозку після всіх його страждань — це вже нестрашно
images

З мамою Микити Тетяною ми зустрілися в метро. Вона одразу розповіла мені, що їздила до Микити в Радіологічний центр, де хлопчика готують до трансплантації кісткового мозку. Каже: відвозила йому щось поїсти. Ось уже більше тижня 12-річний хлопчик лежить там і лежатиме ще десь із місяць. Його поклали до окремого боксу, а Тетяні заборонили бачитися з ним. На всі запитання мами відповідають лікарі, а голос сина вона чує лише з мобільного телефону. Крім їжі, Тетяна ще купує ліки, які замовляють медики. Ось, власне, і все.


— Дитину свою я не бачу, і для мене це психологічно тяжко. Хоча йому вже дванадцять, проте він все одно ще маленький,— зітхає Тетяна.— Я ж відчуваю, як йому погано там самому в палаті. Наша сім’я спілкується з ним лише по телефону. Лікарі кажуть, що для трансплантації потрібні абсолютно стерильні умови. Навіть повітря стерильне. Вони, напевно, ліпше знають.


— Мабуть, так, — кажу я. — А що він вам розповідає?
— Микита у мене — замкнутий хлопчик. Навіть, якщо йому погано — він терпітиме, особливо не скаржитиметься. Він завжди мені каже, що з ним усе нормально. Голова болить? — Болить. Нудить? — Нудить трішки. От вам і вся наша розмова.

І ми пішли з Тетяною до них додому. Сидячи на кухні, мама розповіла мені всю передісторію. Від початку і до кінця, тобто включаючи майбутню трансплантацію. Як виявилося, Микиту вже оперували. Тільки не вдома, а дуже далеко — в Сінгапурі. Там хлопчику видалили частину сечового міхура, бо туди проросла злоякісна пухлина. На пошук коштів родина "підняла весь колишній Радянський Союз" (так каже бабуся Микити), всіх можливих і неможливих благодійників. Перед поїздкою Микита лежав в онковідділенні однієї столичної лікарні. Там хлопчику робили хіміотерапію і він втрачав волосся разом із іншими хворими дітками. Як розповіла мама, він жартував із медиками і просив економити на ньому шампунь, мовляв, навіщо мити волосся — все одно випаде. Мама каже, це — захисна реакція. На дитмайданчику з Микитою, коли той приїжджав на вихідні додому, мало хто грався, бо він був лисим, блідим і трохи не схожим на інших. Діти його боялися і дражнили. Тому дуже часто хлопчик плакав, а мама розповідала йому про дитячу жорстокість. А перед цим Микиту на уроці фізкультури в школі випадково вдарили м’ячем по спині, і він потрапив до лікарні. Там лікарі після обстеження хлопчика встановили йому діагноз: рак. З цього все і почалося.

— Микита все знає і розуміє. Знає, що у нього смертельна хвороба. Коли ми були в Сінгапурі, там померла українська дівчинка. Мій син усе бачив, чув і відчував. Тому нині він живе надією, що трансплантація — це останній етап у його лікуванні, і потрібно ще трішки потерпіти,— розповідає мені мама.

Справді, для свого віку Микита пережив дуже багато: 11 курсів хіміотерапії, 18 сеансів опромінення. Хлопчик майже повністю випав із нормального життя. Проте він дуже хоче до школи, до своїх друзів, хоче вивчитися і стати програмістом. А ще — аби швидше зробили трансплантацію.

— Микиті неодноразово пояснювали, що з ним робитимуть. Я одного разу запитала у нього, як він усе це розуміє для себе. А він сказав мені: "Мене спочатку трошки умертвлять, а потім заново оживлять. А після цього я житиму далі",— Тетяна нервово сміється.

— Я не вірю в те, що все це пекло може тривати й після операції,— насамкінець зізнається мама.— Я знаю, що у Микити все буде добре. Спочатку нам взагалі давали один відсоток, що він виживе, а після трансплантації — дають цілих десять. Та я не думаю про ці відсотки, адже диво в житті все-таки буває, правда ж?

Микиті на лікування потрібно 50 000 гривень.
ПриватБанк в м. Києві
МФО 320649
ОКПО 23699557
р/р 29243825514475
Телефон мами Микити — 8(066) 902 22 48

 

Підготувала Людмила КОЛБ, спеціально для "Хрещатика". Фото з сімейного архіву
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
23/12/2008 | Особливі можливості “особливої” дитини. Історія про маленьку розумницю Олю Плеську, яка завдяки зусиллям і підтримці своїх тата й мами поступово долає свою хворобу
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |