Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
24 березня 2009 року, вiвторок  №36 (3482) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Різне
images  
images
images
images
24/03/2009      надрукуватипрочитало 1414 человек  

images
Фрідріх Мерінг — лікар і будівничий
images

Газета "Хрещатик" у рамках проекту "Київський пантеон" продовжує публікувати історії про людей, чиє життя так чи інакше було пов’язане з Києвом. Сьогодні наша розповідь про Фрідріха Мерінга


Доктор Мерінг народився в Саксонії, здобував освіту в Дрездені та Лейпцігу, але головні події його життя відбувалися в Києві.


У 1845 році в полтавський маєток графа Сперанського приїхав з Німеччини Фрідріх Фрідріхович Мерінг. Лікар, "виписаний із Саксонії", обслуговував сім'ї поміщиків усієї округи. Дуже швидко, вивчивши російську мову, двадцятитрьохрічний саксонець поспішає вдосконалитися в професії. Після підтвердження кваліфікації хірурга й акушера йому доручають завідувати лікарнею на 50 ліжок у селі Буромці Золотоніського повіту Полтавської губернії.
Через якийсь час, щоб підготуватися до докторського іспиту, він їде в Петербург, де в 1-му сухопутному госпіталі як прозектор працює під керівництвом Пирогова. Професійний інтерес переріс у товариські взаємини, які Мерінг та Пирогов підтримували все життя.


До переїзду в Київ Фрідріх Фрідріхович лікарював у маєтку Григорія Тарновського на Чернігівщині, де дуже швидко став своїм у колі заможної інтелігенції. У Чернігівському губернському присутствії улітку 1853 року він приймає присягу на вірність Російській імперії. Тоді ж Фрідріх Мерінг знайшов собі дружину — з відомого дворянського роду Томара.


У 1853-му він повернувся до Києва і вже в чині колезького асесора був ад'юнктом на кафедрі державного лікарознавства в університеті, ще за рік — екстраординарним професором. У січні 1856 року Мерінг відбув у службове відрядження — в місця розташування Південної армії для вивчення епідемії тифу, за що удостоївся ордена Святої Анни III ступеня.


Тоді ж Фрідріха Мерінга обрано членом-кореспондентом Турецького медичного товариства у Константинополі. Після повернення вже ординарний професор медичного факультету Київського університету завідує кафедрою приватної патології і хірургії факультетської терапевтичної клініки.


У призначенні Мерінга завідувачем кафедри Київського університету не останню роль відіграв Пирогов. Як лікар-практик із 31 травня 1855 року Фрідріх Мерінг завідує терапевтичним відділенням військового шпиталю, пізніше стає ще й консультантом при клініці Інституту шляхетних дівчат (вул. Інститутська, 1) та училищі графині Левашової. Викладача університету Фрідріха Мерінга студенти вважали улюбленим лектором.


У медичній кар'єрі професорові потрібно було зробити вибір між науковим експериментом і практикою. Намагаючись знайти золоту середину, він усе ж таки віддавав перевагу лікарюванню, його вважали першим лікарем у місті. Серед пацієнтів Мерінга були практично всі представники вищого світу губернії, сім'ї губернаторів, соратники по університету. Проте Мерінг допомагав і незаможним, їхав до хворого і за тридев'ять земель, причому плати з бідних не брав.


Керуючись порадами і власною прозірливістю, Мерінг "постійно купував і продавав різні маєтки і взагалі нерухомість". Із професорською платнею в університеті 3500 карбованців на рік він був найбагатшим лікарем в імперії, маючи мільйонні статки. В заповіті Фрідріх Мерінг відписав дружині та дітям (трьом синам і двом донькам) шість маєтків у Київській, три маєтки в Полтавській, лісову дачу і два маєтки в Подільській губерніях, а також кілька будинків і "пустопорожніх" місць у величезній садибі в центрі Києва, яку кияни назвали Мерінгівським садом.


Скуповувати ділянки в центрі Києва, в аристократичному районі Липки, Фрідріх Мерінг почав одразу після переїзду в місто. Однією з перших 1855 року він придбав невелику садибу в аптекаря Ейсмана. У 1860-му за 4500 карбованців сріблом — дерев'яний будинок і 508 квадратних саженів землі у таємного радника графа Януша Ільїнського. У 1869 році Мерінгу дісталася частина садиби, що колись належала знаменитому канцлерові катерининських часів графові Безбородку, що пізніше перейшла у володіння жандармського корпусу.


За кілька років Мерінгу вдалося здійснити приголомшливу операцію. Величезну частину свого київського володіння професор медицини придбав у Трепова, петербурзького обер-поліцмейстера і градоначальника, сумнозвісного тим, що в нього стріляла Віра Засулич.


Мерінг, взявши на себе деякі витрати у зв'язку з прокладанням вулиці Банкової через придбану садибу, розбиває маєток на окремі ділянки і забудовує. Переважно на Банковій і Хрещатику. З міською думою він укладає договір про спільне впорядкування Банкової, зобов'язуючись на виділені йому 4301 карбованець зробити в потрібних місцях греблі й насипи, а потім — ще і тротуар із тумбами. На Банковій №№ 9-11 в 1874-1875 роках за проектом Шилле зводять дві однакові, симетрично розташовані двоповерхові кам'яні будівлі з ефектними кутовими башточками зі шпилями.


Пристрасний "землезбирач" скупив майже всі будинки, що прилягали з лівого боку Хрещатика до його маєтку. Мерінгівський сад являв собою парк з алеями, оранжереями, ставком, парковими спорудами. Хоча за попередніх власників ця обширна територія була непоганим комерційним підприємством. У Мерінгівському саду був цирк Крутикова, до якого проклали узвіз від вулиці Інститутської, ковзанка, тут же діяло товариство велосипедистів.


Уся київська преса в жовтні 1887 року кілька днів розповідала про смерть лікаря Мерінга. І не тільки в некрологах, а й у своєрідних репортажах із панахиди та похорону. Провести в останню путь Фрідріха Мерінга прийшли не менш як сто тисяч киян (тоді в Києві проживало 165 тисяч осіб). У день відспівування в кірсі на вулиці Лютеранській та під час похорону Хрещатик і довколишні вулиці були переповнені, багато хто щиро плакав.


Київський журналіст Ярон писав: "Смерть Мерінга стала не тільки горем його родини, а й усього київського населення. Київ уперше бачив відспівування за участі православних священиків, лютеранського пастора і рабина; це було накращим і наочним доказом безмежної народної любові".

images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |