Логотип видання 'Хрещатик'

images
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама  | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
images
Новини
  images
4 листопада 2010 року, четвер  №161 (3792) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS   |    |    |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Київ і війна
images  
images
images
images
04/11/2010      надрукуватипрочитало 5109 человек  

images
Визволення Трагедія Букринського плацдарму
images

— Тату, тату, візьми мене з собою. Я тобі там допомагатиму! — кричав хлопчина, чіпляючись за батьків одяг.
— Ні сину, йди додому, допомагай мамі, а я скоро повернуся,— сказав чоловік, обіймаючи малого. Хлопця ледь змогли відірвати від тата. До останньої секунди він плакав і кричав. Чоловік же повернувся й пішов удалечінь. Петро Мовчан виконав свою обіцянку, щоправда, лише через 65 років. А тоді його життєвий шлях перекреслили криваві окопи Букринського плацдарму, за який віддали життя більше як 200 тисяч радянських солдатів та офіцерів.
...Був серпень 1943 року. До звільнення Києва від гітлерівців лишалося ще довгих три місяці кривавих бойовищ.
Окрилена перемогами під Сталінградом та Курськом, Червона армія вийшла на рубіж Дніпра восени 1943-го. Столиця України лежала ось поруч — рукою подати. Для керівництва СРСР взяття Києва було справою стратегічного значення. По-перше, Київ — важливий транспортний вузол, й оволодіння ним — запорука успішності подальшого просування на Захід. А по-друге, не слід забувати і про вплив міжнародної обстановки. Адже 1943-й — рік Тегеранської конференції голів держав антигітлерівської коаліції. І взяття Києва значно підсилило б позиції СРСР на перемовинах. Тож зволікати з узяттям столиці України не можна було. Але Гітлер мав інші плани. Зокрема він планував перетворити правий берег на неприступну фортецю. Назву навіть придумав — “Східний вал”. Позиції тут були потужними, з посиленою обороною, опорними пунктами. Тож радянське командування постало перед вибором: або штурмувати лінію оборони одразу, не даючи німцям часу сконцентрувати сили, або підтягувати війська й шукати слабкі місця у ворожій обороні. Було вирішено не чекати й завдати раптового удару. Вже 21 вересня частини Червоної армії переправилися через Дніпро на північ від Києва, в районі Чорнобиля, а 22-го — на півдні, в районі Великого Букрина вийшли на правий берег передові частини Воронезького фронту — підрозділи 3-ї танкової та 40-ї радянських армій. У холодній осінній воді воїни перепливали через річку на чому доведеться — від саморобних плотів до бочок і навіть скручених шинелей. І одразу на березі — в бій. Отже, два плацдарми є, але звідки розпочинати штурм? На Лютежі війська вперед пройти не могли. Наступ звідси для німців був очікуваним, тож зустріли вони його підготованими.
Спроби наблизитись до столиці робили з Букрина. Але й тут наступ забуксував. Той, хто бував поблизу сіл Великий Букрин, Балико-Щучинка, Григорівка, Ходорів, зрозуміє, чому. Ця місцевість — суцільні пагорби та кручі, що унеможливлюють маневр і зводять нанівець будь-яку перевагу в техніці. Адже танкові частини можуть тут пересуватися лише доріжками поміж пагорбів. Загалом розміри плацдарму були зовсім негігантськими. 11 км у довжину та 6 км у глибину. Натомість ворог, маючи на висотах протитанкову артилерію й міномети, міг нищити танкові колони як горіхи. Наприкінці вересня німці зосередили тут 24-й та 48-й танкові корпуси, до п’яти піхотних дивізій і танкову дивізію СС “Райх”. У дію також було введено війська, що переправилися з лівобережжя біля Канева, та 112-ту і 255-ту піхотні дивізії. Особливості місцевості командування вермахту використало для створення потужної оборони та опорних пунктів. Букринські пагорби перетворилися на неприступну фортецю.
Але для радянських воєначальників це не стало перешкодою. Бо воювали вони й у 43-му так само, як і на початку війни — не шкодуючи живої сили, кидаючи в бій нові частини. 24 вересня радянське командування спробувало ошелешити німців — скинуло їм у тил повітряний десант загальною кількістю до 7 тисяч бійців. Але традиційна розхристаність знову призвела до трагедії. Не було враховано ані погодних умов, ані обстановки (німці вже зосередили в районі висадки велике скупчення військ). Окрім того, виникли проблеми зі зв’язком. У деяких літаках взагалі не було радіостанцій, а в декотрих — по 5—6. У план операції не включили навіть партизанських загонів, що діяли в районі Букрина. Зрештою десантники або були розкидані на величезній території, або падали просто на голови німцям, котрі розстрілювали їх у повітрі, як немічних кошенят. Операція провалилася. Загалом з усього десанту вдалось урятуватися кільком тисячам. Вони поповнили партизанські загони й створили окремі бойові групи. На їхньому рахунку кілька знищених ешелонів та гарнізонів ворога.
Генерал-майор вермахту Фрідріх фон Меллентін пише: “Ведення бойових дій росіянами, особливо в наступі, характеризується використанням великої кількості живої сили і техніки, яку командування часто вводить в бій безглуздо й уперто, проте досягає успіху. Двічі здійснена атака повториться втретє і вчетверте, незважаючи на втрати, причому і третю, і четверту атаки буде проведено з колишньою упертістю і холоднокровністю. Стадний інстинкт і нездатність молодших командирів діяти самостійно завжди змушували росіян вести атаки масовано, в щільних бойових порядках. Завдяки перевазі в чисельності цей метод дав змогу досягти багатьох великих успіхів”. Величезні втрати ставили питання: звідки ж їх компенсувати. Ось тут “на допомогу й прийшло” місцеве населення звільнених територій. Головний аргумент: “Були в окупації, тож доводьте свою відданість Батьківщині”. Необстріляні селяни бились як могли й гинули неподалік від рідних домівок. У бій вони часто потрапляли навіть без обмундирування, у цивільних чорних свитинах. Саме з таких чорносвитників і був Петро Мовчан. А вирізнявся тим, що мав військовий досвід — пройшов Фінську війну, брав участь у перших боях Великої Вітчизняної. Потім потрапив у полон і незабаром повернувся додому (тепер уже відомо, що в перші місяці німці відпускали полонених українців. Якщо лише було кому підтвердити, що вони місцеві). Мав також військову спеціальність — кулеметник. Тож у бій ішов підготованим. Тілько-но розпочався наступ танків, більшість його односельців, у котрих не було військового досвіду, побігли назад. Побачивши це, Петро Мовчан відкриває вогонь по німцях, щоб хоч якось допомогти товаришам. Але ворожий танкіст чітко визначив, звідки йде небезпека й вистрелив по кулеметнику. Петро Данилович загинув.
Лише наприкінці жовтня до Москви дійшло, що за таких розкладів взяти Київ найближчим часом не вдасться. Було вирішено завдати рішучого удару з півночі, з Лютізького плацдарму. 24 жовтня з Москви надійшла директива:

“Представителю Ставки ВГК
товарищу Жукову
Командующему войсками 1-го Украинского фронта товарищу Ватутину.
1. Ставка ВГК указывает, что неудача наступления на Букринском плацдарме произошла потому, что не были своевременно учтены условия местности, затрудняющие здесь наступательные действия войск, особенно танковой армии. Ссылки на недостаток боеприпасов не основательны...
2. Ставка приказывает произвести перегруппировку войск 1-го Украинского фронта с целью усиления правого крыла фронта, имея ближайшую задачу — разгром киевской группировки противника и овладение Киевом...
3. Наступательные действия на Букринском плацдарме вести остающимися здесь силами, в том числе танковыми частями, с задачей притянуть на себя возможно больше сил противника и при благоприятных условиях прорвать его фронт и двигаться вперед.
4. Переброску Рыбалко произвести так, чтобы она прошла незаметно для противника, используя макеты танков...
Сталин
Антонов”

Тож на Букрині, окрім живої сили, лишилися... макети військової техніки. Основну ж масу техніки в стислі терміни було переправлено до Лютежа. Аби ще більше заплутати німців, 1 листопада на Букрині було зімітовано генеральний наступ. А 3 листопада основні сили Червоної армії почали наступ на Лютізькому плацдармі. Та навіть такі маневри не допомогли повністю розгромити німецьке угрупування біля Києва. Німці не стали чекати, поки їх оточать, а просто залишили позиції і сам Київ, коли відчули, що пахне “смаженим”.


...Трагедію Букрина тривалий час замовчували. Начебто й під гриф “секретно” не поклали, але й гучно не говорили. Пошуковці-ентузіасти власним коштом проводять пошукові роботи, відбирають у землі солдатські останки й ховають з військовими почестями.


...Саме так було знайдено Петра Мовчана. Ідентифікувати його вдалось лише завдяки маленькому папірцю — виклику до суду свідком, виданому ще німцями. Він якимсь чином опинився у його кишені 1943 року та дивом зберігся до 2008-го. Знайдено й родичів Петра Даниловича, синів Олексія (той самий, котрий проводжав тата в 43-му, він і тепер не стримує сліз) та Миколу. Батько повернувся, як і обіцяв. Дружина не дочекалась його — пішла з житя у 2001 році. Але вона свято вірила, що чоловік обов’язково повернеться, та заповіла поховати його поруч із собою. Так і сталося. Петра Даниловича хоронили всім селом.


...Але скільки їх ще, безіменних, залишається там, на плацдармі. Й ставлення до них — це демонстрація нашої свідомості, поваги до будь-яких цінностей. Вони для нас віддали найдорожче — життя. А ось що ми робимо для збереження пам’яті про них? Навіть і пригадати щось серйозне складно. А шкода...

 

Євген ЛЕВЧЕНКО “Хрещатик”
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |