images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  У Києві відбулося відкриття виставки, присвяченої українському святковому вбранню
images images images
14:00 |  Без секретів і втрат: усю інформацію БТІ столиці оцифрують
images images images
11:00 |  За отриманим у листопаді рахунком-повідомленням кияни можуть сплатити за усі житлово-комунальні послуги разом або за кожну окремо
images images images
08:00 |  Софію Київську підсвітять фіолетовим кольором до Міжнародного дня передчасно народжених дітей
images images images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 23 грудня 2010 року, четвер  №189 (3820) images
images
полоса
images
images
Чтиво
images  
images
images
images
23/12/2010



images
Спогади про ту, яку кохав і втратив...
images

Сьогодні в “Чтиві” оповідання журналістки газети “Хрещатик” Марини Чорної. Наші читачі вже знайомилися з її поезією. Сподіваємося, що проза Марини також не залишить вас байдужими.


У мене на столі височіла купа списаних аркушів. Уже в тисячний раз я до дірок у папері перекреслив слова “кохана”, “мила”, “високоповажна”, “шановна”... Все якось не клеїлося. “Кохана” — занадто відверто, “мила” — простувато, “високоповажна” — фамільярно, “шановна” — так до вчителів на випускному звертаються... Все якось не клеїлося. Не клеїлося від самого початку і аж до того вечора.


Віола була дівчиною мого друга (чи колишнього друга). Принаймні Антон так завжди казав — “моя дівчина”. Вона ж називала його стриманіше — добрий знайомий. Хоча “добрі знайомі” годинами не стовбичать біля дверей коледжу у приреченому чеканні, не підкладають до портфелів шоколаду з горіхами (її улюблений) і багато чого іншого “не”. Я все це добре розумів, але (от дурень!) завжди складав компанію Антону в його любовних походеньках. Навіть курити почав: на десятому кілометрі навколо її будинку. За місяць під Віолиним балконом двома парами ніг було витоптано цілу автостраду. Але наш “об’єкт спостереження” так і не відповів Антону взаємністю.


Якось ми зробили останнє прощальне коло навколо її будинку і пішли додому. Я мовчав і Антон мовчав, тільки сопіли. Біля моєї квартири друг простяг мені руку і сказав:
— Ніколи не закохуйся. Особливо в цю... Чув?
І пішов. Я подивився йому в спину і подумав: був у мене товариш і нема тепер товариша. Прощавай, Антоне. Пізно ти мені пораду дав — уже моє серце під Віолиним балконом другий тиждень ночує.


Врахувавши помилки колишнього друга (майже брата), я вирішив діяти радикальніше. Наступного дня впіймав нашу білявку біля її дверей і сходу приклеївся своїми губами до її милого ротика. Поцілунку не вийшло... З криком “збоченець!” Віола врізала мене по голові складеною парасолькою (зранку на дощ збиралося).


Після такого струсу в голові моїй прояснилося і я вигадав геніальний (на мій погляд) план: написати їй листа, як це робили сто років тому. Скажете, можна було смс-ку скинути? Що ви? Віола — он яка! Розумна, начитана, горда... Такій тільки листи від руки потрібно писати. Отак я собі постановив і замість домашніх завдань засів за велике писання. Але воно виявилося не таким великим, як довгим. Третя година, як я приріс до стільця, а з листом не клеїться. Не клеїться, і хоч ти трісни.


О п’ятій годині ранку я відклав ручку, готового (вистражданого!) листа вклав до конверта і насилу доповз до дивана. Доки мої одногрупники “парилися” на семінарі з кримінального права, я дивився кольорові фільми про Віолу. Прокинувся, коли вже звечоріло. Доїв на кухні вчорашню (чи позавчорашню) смажену картоплю і ноги самі понесли мене до Віолиного будинку. Я ніс листа! Це надійніше, ніж відправити його поштою. До скриньки під номером 7 я крадькома, наче злодій якийсь, укинув конверта. На ньому я до цього написав слова з книжки (назви не пам’ятаю): “Віолі. Єдиному ангелу, який живе на землі”.


Після цього події вже розгорталися без моєї участі. Але я чітко уявляв, як зранку Віола читає мій епістолярний шедевр:
“Не хвилюйся, Віоло, це не зізнання в коханні, а, швидше, лист-сповідь. Моя душа зараз сповнена болем, вона мовчить, але я хочу, щоб ти дочитала цього листа. Не знаю, яким було і є твоє ставлення до мене. Мабуть, з кожним днем воно змінюється на гірше. Але ти маєш знати: я кохаю тебе відтоді, як побачив на сцені актової зали. Ти читала тоді вірші про любов і самотність. Пам’ятаєш?


Не втішаючи себе після вівторка надіями, я все ж пропоную тобі вибір: у неділю я чекатиму тебе біля пам’ятника в парку, навпроти автобусної зупинки о 19.00. Ти можеш не прийти, і тоді у нас не буде поняття “ми”. Ти можеш прийти, але тоді ти ризикуєш залишитися зі мною назавжди. Я вже не відпущу тебе зі своїх обіймів.


Може, ти колись і згадувати не будеш цей лист, а, можливо, жалкуватимеш. Не знаю. Вибирати тобі.
Я люблю тебе! Твій Максим”.
Я чекав її з 18.00 і до півночі... Вона так і не прийшла. А потім у коледжі завжди обходила мене десятою дорогою, опускала очі і ховалася за спинами подруг. Мені було тоді 17 років. Я серйозно думав, що на цьому моє життя ставить жирну крапку. Але після цього мене ще чекали знаки оклику, запитання і три крапки... Доля продовжувала виписувати свої закарлюки. Але до 4-го курсу я так і не почав ні з ким зустрічатися. Зате Антон із Віолою тепер завжди були разом. Збрешу, якщо скажу, що був радий за них. Ні, я був розбитий! Не було ні друга, ні коханої дівчини, ні щастя, ні радості. Віолу я щоразу проводжав поглядом, як востаннє. І досі не згадаю, коли сталося це справжнє “востаннє”. Ми водночас закінчили коледж і роз’їхалися. Не тільки я з Віолою. Ціле покоління однокурсників, одногрупників, друзів, сусідів по квартирах далі пішли поодинці. На прощання ми ревно клялися писати, дзвонити, часто приїжджати в гості... Пізніше життя показало нам велику дулю — клятву стримали лише одиниці.


Поступово я все рідше і рідше згадував Віолу. Потім списав почуття до неї на малолітнє захоплення. Розпочався новий виток: навчання в юридичному інституті, впливові друзі і вродливі дівчата.


Як сильно кохаю Віолу, зрозумів у свої 25. Вона йшла вулицею прямо на мене: висока, жіночна, усміхнена, красива... Моя Віола... Вона минула мене, мов статую, навіть не глянула. Невже не впізнала? Я, наче шпигун, пішов слідом. Для чого? Не знаю. Але вона привела мене до своєї квартири. Її зустрів чоловік, але не Антон. Він обережно торкнувся долонями її живота й усміхнувся. Лише тут я помітив, який округлий її стан під широким сарафаном. Помітив і не став кохати її менше...


Три місяці я бився головою об стінку кімнати, три місяці кричав і шепотів її ім’я, три місяці кохання розривало мене на тисячі шматочків, я не міг зібрати себе докупи.


Хто сказав, що кохання підносить до небес? Брехня! Воно втоптує в землю, воно не дає дихати, виламує руки...


Десь на четвертому місяці я вирішив написати їй листа. За дві години у мене на столі височіла купа списаних аркушів. Уже в тисячний раз я до дірок у папері перекреслив слова “кохана”, “мила”, “високоповажна”, “шановна”... Все якось не клеїлося. “Кохана” — занадто відверто, “мила” — простувато, “високоповажна” — фамільярно, “шановна” — так до вчителів на випускному звертаються...


Я нічого їй не надіслав. І більше ніколи й нікому не писав листів. У Віоли народилася дівчинка Єлизавета, Ліза. У мене — син Володимир. Зараз мені стільки років, що таку цифру не варто промовляти вголос. Але я й досі не розумію, за якою схемою і хто вдихає в серце людини любов. Чому одних вона вбиває, інших — воскрешає? Чому дає секунду щастя за вічне поневіряння? Приходить тихо, а йде, б’ючи посуд. І головне. Чому спогади про тих, кого кохав і втратив, так глибоко болять усе життя?

Фото Миколи ТИМЧЕНКА

прочитало 4615 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3201 sec