images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Kyiv Smart City продовжує стратегічне партнерство із Visa та Google щодо впровадження розумних рішень у місті
images images images
16:30 |  У столиці вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
images images images
14:00 |  Віталій Кличко привітав українців із Днем Гідності та Свободи
images images images
11:00 |  З 2019 будівельні норми змінять заради комфорту людей з інвалідністю
images images images
08:00 |  До 85-х роковин Голодомору у столиці відбудуться поминальні панахиди та жалобні заходи
images images images
20:30 |  У столичній мерії відбудеться художньо-патріотичний марафон до Дня Гідності та Свободи
images images images
19:30 |  Під час навчань рятувальники відпрацювали заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації
images images images
18:30 |  «Арт проти насильства»
images images images
17:00 |  Північний офіс Держаудитслужби проведе пряму лінію з громадянами
images images images
15:30 |  Київ працює за трьох Про це свідчить сума податків, сплачених киянами
images images images
14:30 |  У столиці три дні триватиме Міжнародна виставка продовольчої продукції «Ukrainian Food Expo 2018»
images images images
14:00 |  У Києві відбудеться XVII Міжнародний промисловий форум
images images images
11:30 |  З нагоди Дня Гідності та Свободи у столиці пройдуть меморіальні і урочисті заходи
images images images
11:00 |  Столичні лікарі пояснили, хто не може стати донором
images images images
08:00 |  Столичні рятувальники проведуть масштабні навчання
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 30 грудня 2010 року, четвер  №193 (3824) images
images
полоса
images
images
Чтиво
images  
images
images
images
30/12/2010



images
НА СЕМИ ВІТРАХ (пам’яті О. С.)
images

Сьогодні читачам "Хрещатика" пропонуємо новелу Вікторії Торон. Як і вся проза нашої авторки із США, "На семи вітрах" — твір пронизливий і щирий. Як кажуть, бере за душу.

Вона була делікатною людиною, як колись її батько. Делікатні люди не мають великого впливу на інших, і якщо в молодості вона думала, що мала, то помилялася. Це виявилось в останні роки її життя. Вона була самотньою.
Я думаю, вона була свого роду Дон Кіхотом — із настійливою потребою вносити шанобливу людяність у стосунки і цінувати найменший натяк на благородство в інших, ризикуючи самій видатися недоладною і смішною. Ніщо не було їй чужим, усе було єдиним полотном уселюдської долі, і те, що сталося з кимось, могло статися з нею або її дітьми, але хтось узяв на себе гіркий привілей бути першим.
Часом вона тихо плакала, думаючи про жертви війни, голоду, репресій, згадувала своїх далеких родичів — братів-сиріт, обоє з яких загинули повільною смертю в німецькому таборі для полонених. Вона їх мало знала, але пам’ятала про них ціле життя — такі скромні, чесні хлопці, знедолені змалку! Прийшовши з роботи, вона, ковтаючи сльози, розповідала про чужу хвору молоду жінку, яка, помираючи, просила нанести на неї грим, щоб діти запам’ятали її в труні гарною... Воістину, немає нічого драматичнішого за щоденне життя! Стоячи в черзі, вона просила продавчиню кинути у воду рибеня, яке безпорадно тріпалось на прилавку, й усі дивились на неї, як на божевільну... Таких випадків було багато, вона часто здавалась не від світу цього. Головне ж — вона завжди пам’ятала щонайменше добро, зроблене для неї, навіть випадково. Пам’ятала людей з її рідного села і тих, кого лікувала десятки років тому, одразу після закінчення інституту, які любили її за самовідданість, пам’ятала усіх, хто хоча б колись сказав їй добре слово. Вона поверталась у старі місця, не знаючи застереження поета ніколи цього не робити, і виявляла, що там уже чужа.
Найбільшим її випробуванням була задавнена на все життя сімейна проблема, якої вона так і не змогла розв’язати. Часом вона судомно поривалася щось змінити, але гірка нещасливість, мов отрута, вже вбудована в неї, дивним чином знесилювала її, і у спалахах яснобачення їй ввижалося велетенське колесо земних випробувань, яке котиться по всіх життях. Його ж, оте колесо, не зупиняють, не долають, а зносять до кінця. Життя її часто було, як спокута.
Не навчившися жити для себе, вона відчайдушно, з розмахом, завдавала собі на плечі тягар відповідальності за інших. Це було більше, ніж вона могла нести без надриву, і тому забагато працювала, забагато метушилася, помилялася — і вміла передбачати, як ніхто, рахувалась з усіма — і мало хто рахувався з нею. Ті, хто краще вмів давати собі раду, стинали плечима й відходили.
У молодості вона часом благоговіла перед “сильними світу цього”, з якими її побіжно зводила доля, сподіваючись, що знайомство зможе захистити її дітей від грубої дійсності, але їхній світ так і не став її світом. Для ролі ділової жінки їй бракувало авторитетності, для ролі світської дами — зовнішнього стилю й самоповаги.
Дон Кіхот не знайшов того, чого шукав, ні серед простих людей, ні при високому дворі. Однак їй було важче — у неї не було Санчо Панси. Ті, хто коли-небудь примірялися до цієї ролі, полишали її і поверталися до своїх сімей і городів. Дружба з нею переставала їх цікавити — люди тримаються того, що їм зрозуміле і приносить реальні плоди. І ще оця її хронічна виснаженість через сімейні негаразди... Ішли ті, на чиє плече вона могла би спертися, вона ж була надто делікатна, щоб затримувати їх. Вона так і не навчилася розуміти невірність.
У 70 років вона стала забувати назви ліків, і їй було соромно перед хворими продовжувати працювати. Вона остаточно перестала дбати про зовнішній вигляд. Страх за тих, кого вона любила, і кому, здавалося, ще повинна була допомогти, опановував її усе більше. Їй треба було ще так багато встигнути зробити для них — таких недоладних, невлаштованих! Життя її перетворилось на цілковиту самопожертву. Вона ще не знала тоді, що вже нічого ні для кого не зможе зробити.
Усе ж таки, занедбана й змучена, вона була неусвідомлено гречна, мов королева або людина, яка за дрібку добра готова розплатитися по-королівськи. Людям здавалося це комічним. Вона сідала у пошарпаний приміський автобус, казала “будьте ласкаві” і “прошу сказати” до похмурого насупленого водія, однак доволі совісного, щоб підібрати пенсіонерку, казала “щиро дякую” за місце і, дивлячись у вічі тому, хто їй поступився, ніби на хвильку підтримувала зв’язок несподіваної людяності. Пасажири крадькома кидали зацікавлені погляди на жінку, манери якої так не відповідали її полинялому одягові, старій сумці й розсипаному (ніколи не трималось у зачісці!) сивому волоссю. Вона приїжджала до свого городу, як до єдиного вірного друга, з яким їй легко дихалось, терпляче щось садила, щоб ніколи потім не знайти посадженого, але город розумів її, пробачав старечу розгубленість, забудькуватість, поділяв сум і пестив, як колись давно пестив батько у золотому вінницькому селі її дитинства.
З роками, постійно роздумуючи над життєвими драмами, переповідаючи їх своїм дітям, вона досягла особливого стану високого рівного всерозуміння приреченої, коли неможливо нікого засуджувати, неможливо не прощати і немає надії на чудо. Все, що в ній лишилося, це була трепетна боязка ніжність до тих, кого вона все життя самовіддано любила і хто не виправдав її сподівань, до чужих дітей на вулицях чи в трамваях, до пари голубів, що прилітали до неї на підвіконня, і тварин, всерозуміючих, як вона сама. Їй стало складно знаходити теми для розмов. Вона поступово поринала в мовчання. Чи була вона вже зламана, чи, навпаки, мудра мудрістю, яка не потребує слів? Чи, може, зламана і мудра водночас?
Наприкінці вона невпізнанно змарніла, і колишні приятелі її часом жаліли, а часом відвертались. Це були останні її рани, і вона лише тихо дивувалась. Наостанку нам дано ще раз відчути шорсткі руки цього світу, які ми відчули, народившись, і заплакали... Доки в неї ще були сили, вона вдячно назавжди попрощалась із розгубленою працівницею банку, яка видавала їй пенсію, із бруківкою міста, якою стільки років бігала, зі старим собакою. Нічого в її житті не склалося так, як вона мріяла. Вона стояла на семи вітрах — усі довгі останні роки, а, може, й ціле життя. Вона до кінця була Дон Кіхотом — без прихистку і без Санчо Панси. І коли помирала, вона дякувала за кожну дрібницю, як це робила завжди: за зволожені ватою губи, за збиту подушку, за те, що їй допомогли стати на ноги, коли вона ще могла ставати, або розчесати її напрочуд м’яке, як у немовляти, волосся. Вона бідкалась, що завдає собою клопоту іншим, покірливо пробувала читати релігійні журнали, які їй підкладали, але вони випадали з її прекрасних до самого кінця рук, коли вона поринала у свої останні плутані сни-марення. Наприкінці вона лежала мовчки, нікого не помічала, і лише пильно дивилась у куток стелі, де їй ввижалися сходи, і я вірю, що невидимі руки тих, до кого вона подібна, нарешті, допомогли їй піднятися туди, де завжди панують вдячність і делікатність...

 



прочитало 4154 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.5397 sec