За другу половину 2010 року до бюджету міста від реклами перераховано в 25 разів більше коштів, ніж за перше півріччя. Розповсюджувачі промо тепер сплачують без затримок, а дозволи системних порушників анульовано. ГУ реклами видало 11 наказів про демонтаж незаконних носіїв. Зніматимуть їх і далі. ГУ удосконалює Порядок розміщення та поетапно через пілотні проекти втілює Концепцію розміщення реклами. Нинішнього року в п’ять разів можуть зрости тарифи на розміщення реклами у транспорті. А великий бізнес продовжить партнерство із владою у реалізації соціальних проектів. Про підсумки роботи і наміри “Хрещатику” розповіла начальник ГУ з питань реклами Людмила Денисюк.

— Минулий рік став для країни роком кардинальних змін. Києва це стосується чи не найбільшою мірою. Вам довірили впорядкувати непростий рекламний бізнес у столиці. Окресліть головні підсумки: що мали на початку та що є нині?
— Я очолюю управління із серпня. Що ми мали на початку, можна було побачити неозброєним оком прямо на вулицях, адже, ніде правди подіти, це був справжній рекламний хаос. Корумпованість галузі була очевидною. За компаніями стояли “впливові люди”, що лобіювали інтереси, фірмам вигідніше було дати хабар інспектору і далі працювати незаконно, ніж отримати дозвіл. Унаслідок цього по Києву налічувалося до 30 тисяч різного габариту конструкцій, через які людям було ні пройти, ні проїхати. Гроші від усього цього осідали в чиїхось кишенях і не доходили до міського бюджету. Тому передусім ми взялися за проведення повного аудиту, щоб з’ясувати, хто де і з якими документами на руках працює? Паралельно ми почали з себе, з комунального підприємства “Київреклама”, адже, погодьтеся, дивно, що прибуткова справа в Києві давала cамі лише збитки. Якщо від початку року до серпня підприємство перерахувало місту 1 млн грн, то ми за півроку — вже 25 мільйонів гривень. Тобто надходження зросли у 25 разів. До того ж, погасили кредити в банках, які брало попереднє керівництво, розрахувалися з балансоутримувачами. Ми домоглися того, щоб розповсюджувачі реклами стовідсотково без затримок сплачували кошти.

— Цікаво, якими методами ви цього домоглися?
— Знаєте, здається, що коли все аж так занедбано, “розрулити” справу надскладно. Але з іншого боку, це простіше зробити. Бо пройдено вже точку кипіння, коли далі вже нікуди рухатися. Це розуміє і влада, і самі бізнесмени. Тож зустрілися, обговорили все і домовилися: працювати далі або за правилами, або ніяк. Хто не хоче за правилами, для них у нас доволі ефективний метод — демонтаж. Я видала 11 наказів про знесення незаконних конструкцій. Дозволи підприємців, за якими фіксувались системні порушення, було анульовано.

— До слова, які результати аудиту? Скільки незаконних носіїв?
— За останніми даними, кількість їх дещо менша, ніж називалось раніше. Нині це майже 11 тисяч щитів та сітілайтів плюс рекламні та інформаційні вивіски. Загалом приблизно 15 тисяч. З них третина — незаконні. Саме тому ми активізували роботи з демонтажу. Відповідно до згаданих 11 наказів, знесенню підлягали 675 конструкцій. За фактом демонтовано приблизно 200. Це доволі затратний процес — як за часом, так і за ресурсами. Знесення однієї великої конструкції коштує максимально до 6 тисяч гривень. Було певне затишшя, але нині роботи активізуються.

— Ще влітку Київ ряснів порожніми щитами з обдертою старою рекламою. Нині таких майже немає?
— Це справді так, потроху наводимо порядок. По-перше, жорсткіший контроль. Наші інспектори працюють від 7.30 і на 9.00 вже дають інформацію, що де не так стоїть. По-друге, самі підприємці менше ставлять конструкцій, бо рентабельність уже не та. Чимало бігбордів просто заклеєні декором — зображенням квітів чи ще чогось. Багато випадків, коли підприємці самі просять зняти їхні конструкції, мовляв, ми не можемо витягнути цей бізнес і закриваємо справу.

— Це означає, що дрібні гравці ідуть зі столичного ринку?
— З ринку зовнішньої реклами — так. Знаєте, у Конституції України зазначено, що кожна людина може спробувати себе в будь-якій справі. Але я завжди кажу, що лише 5-7 відсотків охочих можуть справді поставити бізнес на серйозний розвиток. Дати людині спробувати — ми повинні, підтримати — ми повинні. Це може бути фінансово-кредитна допомога, оформлення документів тощо. Але зовнішня реклама — це той бізнес, що потребує великих капіталовкладень. Потрібно вкласти гроші й чекати років два, щоб була віддача. Чи кожен може очікувати?

— Тож відбувається монополізація ринку?
— Ні, для кожного знайдеться своя ніша. Наприклад, ті самі вивіски доступніші. Щодо зовнішньої реклами, то тут визначається група з восьми потужних операторів. Це компанії, які, до слова, працюють і в Європі. У них досвід понад десять років, вони вклали і вкладають значні кошти у справу, роблять усе на високому рівні та за правилами. Крім того, в Києві вони є ще й соціальними партнерами влади.

— У чому саме?
— Це залежить від того, що на конкретний момент потрібно місту. Ми створимо робочу групу за участю представників компаній і разом працюватимемо над соціальними проектами. Скажімо, вже у 2010 році рекламний бізнес повністю оплатив облаштування першої у Києві амбулаторії сімейної медицини. За участі рекламних фірм було закуплено комп’ютери для столичних шкіл. Рекламний бізнес перерахував кошти для підтримки 10 ветеранських організацій. Крім того, компанії самі виступають за те, аби реклама в Києві мала цивілізований вигляд. Ви знаєте про проект комплексного облаштування вулиці Басейної. Всі конструкції буде розташовано узгоджено, зовнішній вигляд гармоніюватиме як з архітектурою, так і з ландшафтними особливостями. Там будуть інші елементи благоустрою і навіть стела, що символізуватиме Конституцію України. Облаштування всього цього і знесення старого оплатять компанії. Це приблизно 3—4 мільйони гривень.

— Це вже реалізація Концепції розміщення реклами?
— Фактично так. Проте, знаєте, одномоментно розробити і запровадити концепцію нереально. Ми вирішили піти іншим шляхом — реалізовувати пілотні проекти, дивитися, як вони в дійсності приживаються, а не в задумі чи на папері. Розробимо паспорти вулиць і класифікатори носіїв. І вже потім поширимо досвід пілотних проектів на інші райони. Окрім Басейної, маємо другий проект — на станції метро “Арсенальна”. Там будуть сучасні рекламні конструкції, “телевізори”, старий мотлох приберуть геть.

— Порядок розміщення реклами вже діє. Які результати?
— Так, його затверджено, але за півроку роботи я вже побачила, що треба вносити зміни. Приміром, КП “Київреклама”. Згідно з постановою Кабміну, підприємство не повинно виконувати адміністративних функцій, тому видачу дозволів ми повністю переведемо на “єдиний офіс”. Також зменшимо частку надходжень, яку “Київреклама” залишала собі на розвиток, на соціальну рекламу, виплату зарплати. Нині це 40 відсотків. Гадаю, це забагато. Хочемо також внормувати юридично розміщення рекламних вивісок. Нині на них дозволів не потрібно. Потрібно все чітко виписати, щоб не було “каламутної води” для зловживань і щоб потім знову не довелося працювати КРУ.

— Що нового очікувати в цьому році?
— Про паспорти вулиць я вже говорила. Їх почнуть розробляти із середини січня. Там буде чітко прописано, які конструкції, якого розміру і в якому місці можуть стояти. Буде вирішено проблему незручностей для мешканців, адже їхню думку враховуватимуть насамперед. Тобто, у людей питатимуть, чи потрібен їм там кіоск, чи не заважатиме рекламний щит.

— До слова, свого часу міський call-центр засипали скаргами на рекламоносії: то торохтять, то засліплюють світлом. Тепер телефонують?
— Телефонують і тепер. Киян можна зрозуміти, рекламними щитами, до того ж абиякими і скрізь, усі ситі по горло. Тому ми й далі активно проводитимемо демонтаж.

— Як щодо реклами в транспорті?
— На сьогодні ми маємо надто занижені тарифи. Приблизно в п’ять разів нижчі від обґрунтованого рівня. Ми вже поспілкувалися з паном Яструбинським (начальник ГУ цінової політики — “Хрещатик”), опрацювали це питання і незабаром підвищимо тарифи.

— У п’ять разів?
— Так. Це справедливо і допоможе наповнювати міський бюджет.

— Чи запрацює цьогоріч система моніторингу рекламних носіїв через штрих-код?
— Зізнаюся, мені в реалізації цього проекту створювали штучні перепони. Але такий моніторинг дуже важливий для контролю. Є окреме доручення голови КМДА, щоб профінансувати впровадження системи за рахунок надходжень комунального підприємства. Це можна дуже швидко зробити, вже розроблено програму. Та й самі оператори готові вмонтовувати таблички з кодами у свої конструкції. Вони зацікавлені, щоб увесь непотріб зник. Сподіваюся, в нинішньому році це вдасться реалізувати.