images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
01:00 |  На дні океану відзняли маловідому істоту
images images images
22:00 |  Науковці пропонують обнести льодовики “підводними стінами”
images images images
20:00 |  На Печерську розкопали давнє поселення
images images images
18:00 |  До України завезуть надсучасні потяги
images images images
16:00 |  Віталій Кличко: Ще 40 місцевих рад приєдналися до Асоціації міст України
images images images
14:00 |  До кінця року у столиці планують оголосити тендери щодо оновлення пасажирського транспорту
images images images
12:00 |  На Співочому полі заграє осінніми фарбами Фестиваль хризантем
images images images
10:00 |  "Київводоканал" та "Київтеплоенерго" підписали угоду для оптимізації роботи зняття та опломбування квартирних лічильників
images images images
08:00 |  У Контакт-центрі відбудеться "пряма лінія" з мешканцями з питань утримання зеленого господарства столиці
images images images
06:00 |  Хронічна втома: чому виникає і чим небезпечна
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 28 ciчня 2011 року, п'ятниця  №14 (3839) images
images
полоса
images
images
Чтиво
images  
images
images
images
28/01/2011



images
На “той світ” і назад
images

Три роки тому я ревіла, рвала на собі волосся і хотіла швидше прокинутися. Але то був не сон — мої документи на відрахування з коледжу директор таки підписав. Як дійшла до квартири — не знаю. А вже там мене понесло: горіли конспекти, летіли на підлогу книжки, ламалися ручки. “Усе до біса! Три роки коту під хвіст! І за що, за що!” — верещала я сусідкам по квартирі. Ксеня і Оля кивали головами і мовчали. Боялися бовкнути зайвого. Я була таки неадекватною: три дні ходила квартирою з розпущеним до пояса волоссям і спілкувалася тільки матом. Ще б пак — такий стрес! Після трьох років успішного навчання (ну нехай не такого вже й успішного, але ж навчання!) куратор “урочисто” вручає мені документи про відрахування. А після паузи так безцеремонно додає: “Дороги назад немає”.
Тиць-триндиць! Один раз пожартувала і на тобі — “дороги назад немає”, перекривила я керівника групи. Ні, до моєї свідомості це не доходило. Одне я знала точно — так весело, як мене, з цього коледжу ще не виганяли. А заварилася ця каша однієї чудової п’ятниці, яка до вечора стала (принаймні для мене) страсною.
Будильник заспівав голосом Вакарчука “Вставай, мила моя, вставай!” рівно о 7.00. Це за моїм годинником, який завжди (аж дотепер) відстає від нашого часового поясу на 5 хвилин. Десь на словах “...більшого вимагай...” Ксеня, моя сусідка по кімнаті, відірвала кучеряву голову від подушки і нечленороздільно виголосила: “Яке времня?”. Відповідати було не обов’язково. Це перші слова дня, які я чую від Оксани вже другий рік. Тому я спокійно відвернулася до стіни, обняли Грізлика (це мій ведмедик) і почала підспівувати Славі: “...не можна стояти — навколо прямий ефір, тобі так мало лишилося часу сказати всі-і-і-м...”. Доки напівсонні дівчата вдягалися, фарбувалися і розплутували волосся, мене так розібрала лінь, як це буває перед вихідними. Після третьої невдалої спроби вилізти з-під ковдри я вголос констатувала: “Все! Сьогодні на пари не йду”. Дівчата мене не відмовляли, а Оля навіть підпряглася: “І я не піду. Впадло!”. Чому тоді нас не підтримала Ксеня, не знаю. Мабуть, шкода було гарно нафарбованих оченят. Шкода, якщо ніхто так і не побачить акуратно наведених стрілок.
Початок довгого ланцюга невдач було закладено. Але я про це навіть не здогадувалася.
Через двадцять хвилин після початку першої пари сон у нас із Олькою як рукою зняло. І чому так завжди буває? Ще за десять хвилин нам стало нудно. У нічних сорочках попленталися на кухню, поставили на плиту чайника. Сидимо, чекаємо, доки закипить, нудьгуємо... І тут у мене виникла ідея влаштувати сніданок при свічках (таке тільки у студентів буває). Десь знайшлися церковні свічечки, підсвічники зробили самі. Весело! А далі мене понесло. Обстановка, мабуть, сприяла. “А давай влаштуємо виставу “Вій”,  — кажу Олі.— Ти зробиш мені грим панночки. Сорочка в мене біла і майже до п’ят! Класно вийде. Давай? — “А, давай”,— відповіла Оля, не знаючи, що так вона ставить крапку на моїй педагогічній освіті.
Після останніх штрихів пензликом я лежу непорушно на білому простирадлі. І сама — вся у білому. На обличчі — біла пудра. Руки театрально схрещені на грудях. Між пальцями застромлена жовта свічка. Вона горить, і віск капає мені на кисті: я верещу і сміюся. Гоголю таке й не причудилося.
“Не смійся! Я ж фоткаю”,— постійно повторювала мені Оля. А сама мало по підлозі не валялася від реготу. Одним словом — розважилися.
Фотографії на телефонній камері виглядали доволі реалістичними. Але нам, малим і дурним, і цього здалося замало. “От було б прикольно комусь скинути!” — жартома сказала подруга. І я одразу згадала свого хлопця Владика. Так, нічого серйозного. Просто ходили разом у кіно і їли морозиво.
З Олиного телефону ми відправили бідному студенту таку ммс-ку: “Влад, Люда померла. Завтра похорон. Приїжджай”. І додали фотку, де я — “мрець”. Смішно?! Ні? Почекайте, далі буде ду-у-уже смішно!
У цей час Влад здавав залік із музики (грав на баяні). Зі слів його одногрупників, це звучало приблизно так: “бринь-бринь, бринь-бринь, вжик-мик”. У перервах між цими звуками й прийшло наше повідомлення. Влад тихцем, як ми це вміємо, витяг із кишені телефон і відкрив конвертик. Цікавість до кінця пари не терпить... За секунду він побілів, потім позеленів, баян гепнув на підлогу. У викладачки музики (а це була ще й заступник директора) переляк: “Влад! Тобі погано? Лікаря?”. Синюшними губами мій хлопець тільки й сказав: “Люда Наконечна з 31-ш померла”. А далі в нього трапився серцевий напад, додому його відвезли на швидкій.
Коледж у нас невеличкий, всі одне одного знають. А головне — співчувають. Звістка про мою “передчасну смерть” розлетілася одразу. Світлана Григорівна (викладач музики) теж підлила масла у вогонь: пішла до самого директора з цією “надсумною” звісткою. За кілька хвилин вони вирішили усім коледжем скинутися мені на похорон. Оперативно зібрали кураторів і зі сльозами на очах розказали про “трагедію”. Ті своєю чергою скликали старостів груп і дали завдання — “хто скільки зможе”. Старости на початку другої пари вже збирали гроші. Мені “скинули” багато. Вистачило не те що на похорон — на воскресіння.
Одна з небагатьох, хто не поділилася стипендією, була моя сусідка по квартирі Ксеня. Вона першою нас розсекретила. “Дівки, ви там геть здуріли? — кричав мій телефон Оксаниним голосом.— Збирайся і приходь! А то завтра твої одногрупники на похорон поїдуть!”
До кабінету директора мене провели Оля і Ксеня. За двері я пішла сама. Розмова тривала півгодини і завершилася словами “Забирай документи!”. Пояснень “я пожартувала” Олексій Степанович не зрозумів.
Світлана Григорівна, на очах якої Владу стало погано, довго трясла мене за плече з криками: “Як ти могла? Що ж це за діточки такі?! Ану, йди, вибачайся перед хлопцем! Ді-вул-л-я!!!”
Я на автопілоті пішла до Влада. Йшла і світу Божого не бачила: що ж тепер буде? Що сказати мамі? Як я так вляпалася? Дорогою я задавала собі багато запитань. Але найдоречнішого в моїй голові не виявилося: а хтось сказав Владу, що я жива? Не сказав. Це стало зрозуміло пізніше. А точніше — надто пізно, коли вони з другом Антоном відчайдушно хрестили переді мною повітря з криками “згинь, нечиста сило!”. Тоді у Влада стався ще один серцевий напад. Проблем зі здоров’ям він мені так і не пробачив.
Наступне, що мені довелося пережити, це похід до психіатра. Керівництво коледжу було переконане: у мене “щось не те” з головою. Лікар (а це був молодий хлопець) довго сміявся, а потім витер сльози і сказав: “Це у вашому коледжі всі хворі, а ти — весела!”. І залишив у моїй амбулаторній картці запис “Здорова”.
Я залишала коледж мега-популярною. Всі місцеві “зірки” гризли нігті, бо своїми танцюльками і співульками їм до мене не дотягнутися. Та це був мій останній “прорив” на теренах педагогічної праці. Більше я сюди не повернулася.
За останні роки я була офіціанткою в дешевому ресторанчику, прибиральницею, продавцем-консультантом, секретарем і навіть помічником керівника. А нині — ведуча розважальної програми на столичному радіо. Веселі історії мені вдаються найкраще!
Нещодавно я знайшла в соціальних мережах групу випускників мого, хоч і не закінченого коледжу. Вирішила приєднатися. Виявляється, студенти різних поколінь переказують мою історію вже три роки поспіль! Мене буквально засипало повідомленнями! Запитували, як моє життя, де працюю і живу, чи не шкодую, що таке утнула. Я всім відповіла чесно: ні, не шкодую. Для мене той невдалий фініш дивним чином перетворився на новий старт.
Проте п’ятницю не люблю з більшою силою, ніж усі інші. У мене з нею свої рахунки.

 

Марина ЧОРНА

прочитало 5539 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2987 sec