Народний депутат України, член Спостережної ради Національного банку України розповів “Хрещатику” про зміни в політичному середовищі напередодні виборчого марафону 2012 року.

— Наступного року вибори до Верховної Ради України та Київради. Яким буде закон про вибори?
— Мені здається, вже всі політичні сили визнали можливість переходу чи повернень до змішаної системи виборів. Опозиція, попри заяви, що їм це невигідно, схоже, змирилася, оскільки зовсім не протестує проти повернення до цієї системи. Тому, відповідно, нас це й очікує.

— Попередні місцеві вибори показали доцільність існування “мажоритарників”...
— Так, місцеві вибори вже показали основні плюси і мінуси змін до виборчого законодавства, яке є. Але виборець знову отримав депутата-”мажоритарника”, з якого можна і спитати про виконання тієї чи іншої програми, враховуючи думку виборців щодо розв’язання тих чи інших проблем. Тому повернення депутата-”мажоритарника” дасть змогу більшої комунікації між владою та виборцями. Якщо ми беремо Київ, то розуміємо, що з певних причин у столиці ліквідовані районні ради, але формулу правильного функціонування місцевого самоврядування все одно потрібно шукати. І те, що в Києві пройдуть вибори депутатів Верховної Ради та Київради на мажоритарній основі, буде певним відновленням і роботи місцевого самоврядування, і діалогу громади та влади. Сподіваюся, це буде певним “перезавантаженням” системи, що призведе до її удосконалення через появу “свіжої крові”.

— Як ви думаєте, якою буде пропорція в новому законі про вибори за списками і по округах?
— Мені здається, що ця пропорція поки що не дискусійна — тобто 50 на 50. Вона такою, напевно, і залишиться.

— Тривалий час точаться суперечки щодо збільшення прохідного бар’єру для політичних партій. Яка ваша позиція в цьому питанні?
— Насправді ця дискусія вже доволі давня, ще з минулих виборів. Ми пам’ятаємо, що є досвід європейських країн, який підказує, що чотири відсотки — це дуже добре, а три відсотки на минулих виборах — це був як компроміс політичних партій.

— Яка ймовірність того, що цей відсоток буде зафіксовано?
— Швидше за все, буде чотири відсотки. Я пам’ятаю минулу дискусію, де був співавтором закону про відкриті списки. Тоді було кілька варіантів пропозицій щодо пропорційної системи і називалося навіть сім відсотків.

— У свій час ви доклали дуже багато зусиль для того, щоб сформувати авторитет і популярність Партії регіонів у Києві. Сьогодні ви готові йти в столиці “мажоритарником”?
— Кращий формат участі я ще не обрав, але повністю готовий до мажоритарних виборів.

— Чи готові політичні партії пройти тест на зрілість перед виборами 2012 року?
— Я б зараз не міряв рейтинги якихось політичних сил, партій. Якщо подивитися навіть на ті дискусії, що точаться в політикумі, то стає зрозуміло, що політичні ток-шоу не є цілковитим відображенням того, що відбувається в політикумі. Але дискусія стає все конструктивнішою і фаховою, ніж це було раніше. Колись політики між собою змагалися фактично в популізмі, в певних речах, які нездійсненні, і це шокувало мене. Нині кожен виборець може за кілька хвилин в тому ж гуглі перевірити ці свідчення на ту чи іншу проблему і визначити для себе достовірність такої інформації. Тому всі ці процеси витісняють поверхневість і легковажність політиків і приносять речі прагматичніші, які тривалий час були визначальними рисами поведінки представників Партії регіонів.

— Чи може людина, яка є представником бізнесу, бути при владі?
— Є багато позитивних і негативних прикладів. Тобто запитання до конкретної особистості, наскільки це вдається поєднати і не змішувати. В нас “чистих” політиків зовсім мало, тому що родичі чи знайомі причетні до бізнесу. Напевно, ідеальної формули чи рецепту я не назву; думаю, в Україні її взагалі немає. Зрештою і в світі спостерігається приблизно така сама тенденція — бізнес і політика є нероздільними.

— У найближчому майбутньому можна відділити бізнес від політики?
— Говорячи про відділення бізнесу від політики, ми говоримо про невикористання політики для особистого збагачення. Тобто ми говоримо про проблему корупції насправді. Переконаний, що ми говоримо про ті речі, коли людина займається певним напрямком у політиці, і це безпосередньо пов’язано з її бізнесом. Політика тут стає важелем для розвитку бізнесу. Такі речі дедалі більше сприймаються суспільством негативно.

— Ви ознайомилися з Концепцією розвитку столиці до 2025 року?
— Звичайно, ознайомився. Тим більше, це була презентація не тільки за участю Президента і спікера, а й широко обговорювалася депутатами Київської міської ради. Я скажу, що це, мабуть, перший документ, який усі депутати Київради вивчили і ознайомилися. Нині розпочався процес практичного наповнення і ширшого обговорення. Наразі для Києва позитив і прогрес, що таке обговорення є. Можливо, вже якісь речі чи питання можуть бути дискусійними, але в будь-якому випадку для планування розвитку столиці це потрібно, щоб зняти певний політичний градус напруги і протистояння. Лівий і правий береги мають гармонійно розвиватися, бо Київ є і на правому, і на лівому березі...

Тим більше, що в більшості країн світу вже приймають довгострокові стратегії, і ми при державному плануванні повинні також перейти від тактики короткотермінових планувань і почати багаторічні. Наприклад, Росія вже перейшла до трирічного планування бюджету, а щодо плану розбудови Москви, то мер Сергій Собянін нині скасував низку указів свого попередника Лужкова щодо подальшої забудови міста, посилив контроль за виділенням ділянок під будівництво тощо.

— Як ви ставитеся до забудови історичної частини міста будівлями на зразок “Паруса”?
— Я думаю, що в кожної нормальної людини такі приклади викликають певне роздратування. Ці об’єкти вже є на карті Києва, і тепер головне — не допустити чергових помилок, провести ревізію тих проектів, що наразі реалізовують. Нині реалізацію багатьох із них скорегувала криза, але, попри це, потрібно не забувати, що Київ — самобутнє місто, і потрібно думати про збереження його історичної та культурної спадщини.

— Довготривале планування розвитку Києва реальне при стабільності національної валюти. Чи є підстави сумніватися в цьому?
— Наразі з огляду на достатні золотовалютні резерви Національного банку та прогнозовану політику його керівництва, побоювань стосовно української гривні абсолютно немає. При цьому розумію, що доволі часто в нас були вагомими факторами ірраціональна поведінка населення, а також різноманітні політичні заяви. Окрім того, політична стабільність сприяє і курсовій стабільності. Хочу зауважити, що нині чи не вперше склалася ситуація, коли ніхто з політиків не грає на тому, аби було гірше, і не має намірів розхитувати українську гривню.

— Спостережна рада Нацбанку тривалий час не працює. Можливо, з приходом Сергія Арбузова відпала потреба в раді?
— Можливо, є якісь речі, які потрібно обговорити з керівництвом держави, але все-таки рішення голови ради Національного банку і голови правління повинні ухвалюватися спільно. Ми пам’ятаємо, що в 2004-му Рада відіграла доволі суттєву роль у зменшенні тих факторів кризових явищ, які були на банківському ринку. Рада тоді збиралася часто, і банкіри-практики допомогли локалізувати емоції вулиці, що, на жаль, перемістились у банківську систему.