2 серпня 2011 року, вiвторок  №110 (3935) номер газеты в PDF-формате PDF новини в RSS-форматі RSS  | Facebook   |  Київ | Економіка | Суспільство | Дозвілля | Авто | Здоров'я | Технології | Транспорт
images
images
 Логотип видання 'Хрещатик'
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
15:26 |  Триває пошук земельних ділянок для будівництва житла постраждалим від афери «Еліта-Центр» (Оновлено)
images images images
14:55 |  Віталій Кличко ініціював службове розслідування щодо керівництва Святошинського дитячого будинку-інтернату
images images images
13:05 |  Киян запрошують долучитися до толоки «Чисто субота» у Гідропарку та на інших локаціях Дніпровського району
images images images
12:16 |  Київська влада працює над запровадженням механізму зміни місця голосування онлайн
images images images
10:38 |  Оновлений парк «Веселка» відкрився на Нивках
images images images
10:11 |  У столиці на рік припадає понад 2 тисячі знімальних днів у межах різноманітних проектів
images images images
09:19 |  Містобудівна рада підтримала проект детального плану території для мікрорайону на Троєщині
images images images
09:08 |  Міська влада постійно підтримує дитячі будинки сімейного типу – Марина Хонда
images images images
17:26 |  Департамент культури дає Гідропарку нове життя
images images images
17:25 |  Віталій Кличко показав, як триває реконструкція легкоатлетичного манежу на Березняках
images images images
17:24 |  е-пенсія вже в Україні
images images images
16:34 |  У I півріччі 2019 року підприємствам міста Києва відшкодовано 6,5 млрд. грн. ПДВ
images images images
15:48 |  Усі дільничні виборчі комісії столиці готові до проведення позачергових виборів народних депутатів України
images images images
15:14 |  Триває локалізація аварійної ситуації на Мостицькому колекторі
images images images
13:31 |  Чорнобильцям столиці потрібно змінити посвідчення
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса
images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

Державні закупівлі
Бюджет міста Києва на 2019 рік Контактний центр міста Києва - 1551
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    
images
полоса
images
images
Людина, місто, країна
images  
images
images
images
02/08/2011      надрукуватипрочитало 4828 человек  

images
Генерал-майор Віталій РАЄВСЬКИЙ: “Десантна душа — річ матеріальна”
images

Для першого командувача Українських аеромобільних військ генерал-майора Віталія Раєвського десантний гарт — не абстракція. З "крилатою піхотою” він пройшов війну в Афганістані, командував українськими "блакитними беретами". Загалом понад 30 років служби Віталій Анатолійович присвятив службі в десантних військах. Деякі операції, проведені під його керівництвом, вивчають як класичні. Тож про традиції й історію легендарного роду військ знає не з чуток.

— Віталію Анатолійовичу, чому обрали десант? Чому не спокійнішу професію? Тим більше, що за першою військовою освітою ви — артилерист.
— Так. У 1969 році я закінчив Одеське артилерійське училище. Але саме в цей час Сполучені Штати Америки розгортають у Європі 7-й корпус швидкого реагування. У відповідь СРСР формує 11 повітряно-десантних бригад. Таке розширення потребувало кадрів. Тому й почали відбір фахівців до нових підрозділів у інших родах військ. Медична комісія визнала мене придатним до десантної служби. На іншій комісії кадровик запитав: “Де ви хочете служити?” Я відповів, що служитиму там, де потрібно. Так моїм першим місцем призначення стала Фергана, де дислокувалася 105-та повітряно-десантна дивізія. Тут я здійснив свій перший стрибок із парашутом.

— І які були враження?
— Тоді з тисячі метрів над землею дивився на неї через відчинені дверцята літака Ан-2 і вперше по-новому відчував висоту. Земля здавалася незвичайною, не такою, якою звик її бачити з ілюмінатора пасажирського літака. Тоді не вірилося, що, зробивши крок у безодню, можна вдало приземлитися. Та ось легкий поштовх інструктора — і я лечу вниз. Під час падіння чітко бачу землю, спочатку нерухому, як на фотокартці, потім ця картинка поступово починає обертатися навколо мене. Падаю до землі й думаю: “Відкриється парашут чи ні?” Майже в ту саму мить відчуваю динамічний удар, і ось я на стропах під білим куполом. Після шуму двигуна в літаку й очікування стрибка настали якась дивовижна тиша і спокій. Нерви все ще напружені... Плавно спускаюся з неба. Перед самою землею розвертаюся за напрямком вітру і падаю на бік. Відчуваю велику радість від того, що живий, що зміг усе це зробити.

— Вам довелося пройти крізь горнило афганської війни. Ви туди потрапили добровільно?
— Я виконував наказ. У 1985-му мене викликав командувач повітряно-десантних військ і запитав: “Як ви ставитеся до того, щоб надати допомогу народові, який бореться за незалежність”. Я відповів, що кожен народ має сам здобувати собі свободу. Але генерал тоді вже прямо сказав про моє призначення до Афганістану. Тож я відповів, як і належить офіцерові, котрий отримав наказ: “Слухаюсь”...

— Одна з найпам’ятніших ваших операцій — штурм перевалу Сатикандав. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це.
— Так, операція була складною. На перевалі “духи” облаштували потужні позиції за всіма правилами військової науки. Більше того, вони відмінно їх замаскували. Щоб “засвітити” ці вогневі точки, ми вирішили скинути з літака десант на позиції ворога. Моджахеди, звісно, зраділи й відкрили вогонь по парашутистах з усіх стволів. Свою помилку вони зрозуміли, коли на землю з парашутами приземлилися не люди, а... мішки з піском. Тим часом з літака було зафіксовано всю систему оборони та розташування вогневих точок. Й одразу почався масований обстріл перевалу з повітря. Так ми подолали неприступну висоту. До слова, цю операцію вивчають у російських військових вишах. В Україні ж чомусь навіть не згадують.

— У 1991 році ви вже командували дивізією у Прибалтиці. Могли зробити кар’єру в Росії. Чому вирішили повернутися в Україну?
— Тут залишалися батьки, родичі, друзі. Тому я й попросив дозволу в командувача російських повітряно-десантних військ виїхати в Україну. Тим більше, що надійшла ствердна відповідь на запит, чи потрібен я на Батьківщині. В Україні мені одразу запропонували на вибір дві посади: керівника Суворовського училища та військового комісара Черкас. Ці посади не відповідали моїй оперативно-стратегічній освіті й досвіду. Про це я прямо й заявив. Згодом мені доручили сформувати в Житомирі з’єднання Аеромобільних військ. Чисельність його мала бути 4,5 тисячі солдатів та офіцерів. Підрозділ мав стати резервом Верховного Головнокомандувача. Від часів СРСР тут лишилася потужна матеріальна база. А незабаром мене призначили командувачем Аеромобільних військ. Тоді “блакитних беретів” в Україні налічувалося 20 тисяч.

— Які події під час служби запам’яталися як знакові?
— Це, звісно, служба в Афганістані та період командування Аеромобільними військами. Але хотілося б пригадати й інші події. У січні 1973 року було реалізовано ідею десантування всередині бойової машини десанту. Командир екіпажу “Кентавр” підполковник Зуєв і навідник-оператор старший лейтенант Маргелов уперше у світовій історії звалилися з неба на голову умовного “ворога” всередині БМД.


У лютому 1979 року 106-та повітряно-десантна дивізія взяла участь у навчаннях на території Монголії. Переліт у район десантування відбувався на великій висоті з кількома посадками для дозаправки літаків. Умови десантування та район навчань були пекельними. Гола кам’яниста пустеля з різницею денної і нічної температури в 30 градусів. У день десантування пориви вітру сягали 40 метрів за секунду. Десантники стрибали в пекло. Загинуло понад десять чоловік, багато хто дістав тяжкі травми. Вони могли загинути всі, але зібрали для свого порятунку все, що є в понятті “десантний характер”. Розпач перемагався надією, беззахисність — волею і силою, біль і страждання — терпінням, самотність — взаємовиручкою. Своєю відвагою і безстрашністю гвардійці показали, що десантний дух — річ матеріальна.

— Що б хотіли побажати колегам у святковий день?
— Звісно, десантного здоров’я, затишку в родинах. А головне — пам’ятати про десантне братство. Про ні з чим не порівнюване відчуття єднання “блакитних беретів” усіх поколінь — від сивих ветеранів до молодих хлопців, котрі тільки-но зробили свій перший стрибок з парашутом. Щоб зрозуміти таємницю десантного братства, потрібно на собі випробувати тяжку, смертельно небезпечну службу в “крилатій піхоті”, з її радощами і труднощами, пережити миті польоту під куполом парашута. Ну і, звісно, як казав десантник “номер один” Василь Маргелов: “... Легкого відділення від літака, доброго наповнення куполів, відмінного приземлення, успішного бою”.

довідка “Хрещатика”

Раєвський Віталій Анатолійович. Народився 1949 року в місті Хирів Львівської області. У 1969-му закінчив Одеське артилерійське училище. У 1981-му — Військову академію імені Фрунзе, у 1991-му — Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР.


У 1985—1987 роках — командир 56-ї окремої десантно-штурмової бригади в Афганістані. Командував дивізією повітряно-десантних військ. З 1992 року — в лавах Збройних Сил України. Засновник та перший командувач Аеромобільних військ. До 1998 року — начальник Головного управління Аеромобільних військ ЗС України.
З 1999 до 2004 року — заступник голови Державного комітету України у справах ветеранів.


Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, “За службу Батьківщині”, Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів.

Розмовляв Євген ЛЕВЧЕНКО, “Хрещатик”. Фото з сімейного архіву
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
02/08/2011 | Володимир ФЕДОРЕНКО: “До 2025 року мережу метрополітену планується збільшити на сорок кілометрів і ввести в експлуатацію тридцять одну станцію”.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images

images
© газета "Хрещатик", "Хрещатик.Київ"
У разi використання матерiалiв
гіперпосилання на kreschatic.kiev.ua обов'язкове.
Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
| | | | | | | |


: 0.5594 sec