В цьому році сотні тисяч пацієнтів в Україні стикнулися із нестачею життєво необхідних ліків, серед яких несподівано може з’явитися і інсулін

В Україні нараховується офіційно 1 300 000 людей із цукровим діабетом. Це хронічне неінфекційне захворювання – невиліковне, але життя людини із діабетом може бути повноцінним за умови наявності у неї спеціальних препаратів. Серед таких необхідних препаратів провідне місце посідає інсулін. Щоденно 160 000 громадян України, які мають цукровий діабет, залежать від того, чи мають вони достатню кількість цього препарату, та чи можуть своєчасно його використати.

Олекса ЧЕРЕВАТИЙ | спеціально для «Хрещатика»

ІЗ початком осені цього року містами України прокотилася хвиля протестів та демонстрацій, організованих пацієнтськими громадськими організаціями. Пацієнтська громада була фактично змушена вийти на вулицю через катастрофічну ситуацію, яка склалася в державі із забезпеченням громадян життєво необхідними ліками. За 10 місяців (на момент початку протестів), за словами організаторів акцій, чиновники Міністерства охорони здоров’я змогли провести тільки 20 % закупівель необхідних ліків. Через таку злочинну халатність, за словами представників пацієнтської громади, жертвами нестачі ліків стають 1 607 громадян щодня (!). Під смертельною загрозою опинилися пацієнти із гемофілією, фенілкетонурією, муковісцидозом, онкологічними захворюваннями. Загроза опинитися без ліків нависла і над українцями з цукровим діабетом. В переддень Всесвітнього дня діабету, який в світі традиційно відзначається 14 листопада, подібна тенденція в реаліях важкої економічної та політичної (війна як-не-як) ситуації ставить під загрозу життя не тисяч і навіть не десятків тисяч, а мільйонів наших співвітчизників.

Інсулін — це перепустка до життя

Олексій, 25 років, Вінниця: «Інсулін для мене – це життя, немає прийому інсуліну – немає життя» Я змушений приймати препарат три рази на день: дві ін’єкції вранці, дві ввечері і одна в обід. Якщо запізнюсь з ін’єкцією, то отримаю погіршення власного здоров’я і самопочуття. Зараз поки що інсулін мені видає держава, раніше за бюджетні кошти також видавали глюкометри — апарати для вимірювання рівня цукру в крові. Все інше, а це і тест-смужки для визначення рівня глюкози в крові, і інші препарати, я змушений купувати за свої кошти. Останнім часом зріс ризик залишитись без інсуліну, тому що були створені спеціальні комісії, які вирішують, чи видавати людині інсулін, чи ні, спираючись на результати аналізів на глікозильований гемоглобін. Мабуть, це пов’язано із економічною ситуацією в Україні та байдужістю до корупції в медицині. Але як би там не було, держава повинна забезпечувати людей із діабетом інсуліном, бо від цього залежить, чи будуть вони жити, чи ні». Славутицький.

Перш ніж розмірковувати над проблемами із забезпеченням препаратами інсуліну наших співвітчизників, спробуємо розібратися, а що це таке — інсулін, і навіщо він потрібен нам. Інсулін в нашому організмі — це спеціальний гормон, який виробляється в підшлунковій залозі особливими клітинами, які медики називають «островками Лангерганса». Особлива функція інсуліну полягає в тому, що він забезпечує потрапляння глюкози — головного джерела енергії — в клітину, тим самим забезпечуючи останню необхідним для життя ресурсом. Тобто інсулін відігріє роль перепустки, яку використовує глюкоза для потрапляння в клітину. Спробуємо описати цей процес. Коли ми їмо, наш організм разом із продуктами отримує необхідні елементи, які і складають основу його життєдіяльності,— білки, жири та вуглеводи. Білки виступають в ролі будівельного матеріалу для наших клітин, жири та вуглеводи приймають активну участь в енергетичному живленні організму та забезпеченні його різноманітних функцій. Особливо це стосується останніх — вуглеводів. В процесі «переробки» вуглеводи, отримані разом із їжею, розчіпляються на глюкозу, фруктозу та галактозу. Саме глюкоза є головним постачальником пального для нас та разом із кров’ю потрапляє в різноманітні клітини організму, живлячи їх та продовжуючи їхнє життя. Але цей процес не настільки простий, бо для того, щоб клітина впустила до себе глюкозу, їй необхідно пред’явити спеціальну перепустку. Цією перепусткою для глюкози є як раз той самий інсулін, який, наближаючись до клітинної мембрани, пом’якшує її та за допомоги роботи спеціальних білків транспортує глюкозу всередину. Якщо в організмі відсутній інсулін, то глюкоза не потрапляє в клітину, залишаючись та накопичуючись в крові людини. Це призводить до негативних наслідків для здоров’я, до поступового отруєння нашого організму. І хоча надлишки глюкози виводяться із організму разом із сечею (саме тому типовим свідченням того, що у людини діабет, є часте відвідування туалету), висока концентрація глюкози в організмі, в окремих органах, в першу чергу в печінці, завдає руйнівних наслідків. Прямими наслідками високого рівня глюкози є такі проблеми, як втрата ваги, сухість шкіри, слабкість, погіршення зору, нервова дратівливість, погіршення настрою.

В той же час неможливість потрапляння глюкози до клітини призводить до її «голодування». Не впускаючи до себе глюкозу, клітина починає страждати від нестачі енергії. Наш мудрий організм для того, щоб хоча б частково компенсувати цю нестачу, вмикає процеси вироблення спеціальних хімічних речовин, які утворюються в результаті розпаду жирів — кетонів. Кетони використовуються клітинами у якості альтернативних до глюкози джерел енергії. І все б нічого, але проблема полягає в тому, що велика кількість кетонів в крові порушує нормальну діяльність організму та може призвести до кетоацидозу.

Функції інсуліну:

- Забезпечує потрапляння глюкозу в клітину
- Стимулює створення запасів глюкози в печінці (у вигляді глікогену)
- Стимулює утворення жирів із надлишків вуглеводів
-  Стимулює утворення білкових компонентів в організмі

Симптоми надмірної кількості кетонів в організмі:
— нудота
— швидка втомлюваність
— біль в животі
— важке дихання
— біль у грудях
— сонливість
— діабетична кома

Нестача інсуліну або ж його неприйняття клітинами організму призводять до розвитку небезпечного захворювання — цукрового діабету. У випадку, коли через якісь причини організм перестає виробляти інсулін, або ж клітини не сприймають його та не впускають до себе глюкозу, у людини розвивається цукровий діабет. Якщо в організмі людини перестав вироблятися інсулін, а клітини, який за це відповідали, зруйновані (цей процес називається «аутоімунним», коли клітини організму атакують одна одну), розвивається цукровий діабет 1-го типу. Пацієнт із таким типом все життя живе в залежності від препарату, який дублює природний інсулін.

Якщо ж процес вироблення в організмі людини інсуліну не припиняється, але через невідомі причини клітини не сприймають свій рідний інсулін, людина стає жертвою цукрового діабету 2-го типу. Цей різновид діабету хоча і вважається інсулінонезалежним, тобто для нормалізації роботи організму людини не потрібно вводити інсулін штучно, але все ж таки із розвитком захворювання людина із діабетом 2-го типу так само може бути змушена використовувати інсулінові ін’єкції для збереження повноцінного життя.

Позбавити інсуліну — це позбавити життя

У 2012 році від цукрового діабету померло близько 1,5 мільйона осіб. І не в останню чергу це сталося саме через проблеми із постачанням інсуліну. В Україні ситуація із забезпеченням людей із діабетом до цього часу залишалася більш менш стабільною завдяки законодавчо закріпленому в Державній цільовій програмі «Цукровий діабет» на 2009-2013 роки обов’язку держави забезпечувати людей із діабетом безкоштовним інсуліном. Час від часу траплялися проблеми із забезпеченням препаратом в окремих містах чи навіть регіонах країни. Погіршення економічної ситуації, політична нестабільність та військова агресія з боку сусідньої держави — всі ці фактори не могли не вплинути на процес забезпечення людей із діабетом необхідними ліками та засобами. У відповідь на таку ситуацію відразу кілька громадських організацій звернулися до влади із вимогою прискорити ухвалення Національної програми «Цукровий діабет 2014-2018» (документу, який має продовжити практику державного забезпечення людей із діабетом необхідними препаратами). В своєму відкритому листі на ім’я Президента громадські активісти пропонували визнати на державному рівні, що цукровий діабет в Україні є «складною комплексною політичною, економічною, соціальною, медичною, гуманітарною, культурною проблемою, вирішення якої засобами однієї лише галузевої медичної дії та управління не є ефективним». При Міністерстві охорони здоров’я України було створено спеціальну робочу групу для розробки проекту цієї програми, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України стосовно економічного та раціонального використання державних коштів. Роботу цієї групи, як і інших аналогічних груп, було призупинено до «покращення економічної ситуації в країні». Так само було перенесено на 1 січня 2015 року початок пілотного проекту з реімбурсації цін на інсулін. Цей досить неоднозначний проект передбачав обмежене застосування нової моделі розподілу інсуліну серед громадян із діабетом. Фактично замість держави, яка через МОЗ України збирала інформацію про потреби регіонів в інсуліні, проводила закупівлю та централізовано перерозподіляла інсулін між структурними підрозділами МОЗ в регіонах, в рамках пілотного проекту купувати інсулін буде сам пацієнт, а держава зобов’язується відшкодувати його вартість через певний період. Варто враховувати, що вартість інсуліну може складати від 150 до 1000 грн, а людині із діабетом 1-го типу необхідно по 3-4 ін’єкції щодня. Не складно визначити загальні витрати, які має понести кожен пацієнт, очікуючи, поки держава поверне йому гроші.

Замість висновку про те, наскільки важливий інсулін для людини із цукровим діабетом, наведемо лише частину інтерв’ю, зробленого автором цього матеріалу. На запитання про своє життя із цукровим діабетом відповів простий хлопець, яких мільйони на нашій землі. Його звати Олексій, йому 25 років, родом з Вінниці.

Наступного разу, коли черговий ділок захоче винайти нові механізми економії державних коштів на інсуліні (не на власному автопарку, дорогих яхтах та щотижневих відпустках на Мальдівах) нехай він згадає слова цього хлопця