Спрощення ліцензування має на меті покращити наповнення Держбюджету

Найперше, чого бояться потенційні вітчизняні бізнесмени,— це паперова тяганина. А якщо ще й задумали зайнятися тим, що потребує ліцензування, клопоту набагато більше. Так було. Але Верховна Рада спростила умови та порядок ліцензування. Що з того матиме бізнес?

Ганна КАСІЧ | «Хрещатик» Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Прибуткові сподівання

Міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавічюс, представляючи законопроект про ліцензування у Верховній Раді, зазначив, що йдеться насамперед про створення більш сприятливих умов для ведення бізнесу в Україні. Зокрема основна норма документа — скорочення удвічі кількості видів господарської діяльності, котрі підпадають під ліцензування.

Окрім іншого, міністр наголосив, що ефект від цього призведе до повернення в економіку близько 40—70 млн грн щорічно. Левова частка цього ефекту стане реальністю через зменшення корупційної складової. Також ухвала цього закону дозволить залучити більше інвестицій та кредитів до підприємництва України, а не лише рятівний транш МВФ.

Голова парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк, зі свого боку, звернув увагу, що спрощені умови ліцензування покращать фіскальні можливості наповнення Держбюджету. Грошей у державній скарбниці має стати більше, бо бізнес буде прибутковішим.

Парламентські пороги

Але у Верховній Раді проект про ліцензування деяких видів господарської діяльності розглядався складно. Варто зауважити, що документ було ухвалено у повторному другому читанні. Під час першої спроби другого читання у лютому у сесійній залі виникла тривала дискусія. Насамперед навколо ліцензування у сфері енергетики (нафтовидобування, транспортування енергоносіїв) та інших питань. Саме через чималий пакет поправок проект було відправлено на повторне друге читання. І тільки 2 березня після тривалої роботи закон було ухвалено.

Усе залежить від тарифу

Ці тижні минули не дарма. Депутати спільно з урядовцями напрацювали механізми, які спрощують процедуру ліцензування. А у сфері енергетики, де ці відносини складні й заплутані, запропоновано універсальний принцип: ліцензуванню підлягають ті види господарської діяльності, де є регульований (державою) тариф. Де тариф нерегульований, ліцензування скасовується або його просто немає.

Для прикладу, якщо завод будує собі певну установку, йому немає відтепер потреби отримувати якісь ліцензії. Однак під час роботи над проектом до повторного другого читання ліцензії збережені для державних монополістів, та й то для того, аби зберегти вплив на них. Бо, як обережно нарікає міністр економічного розвитку, державні компанії неохоче відкривають звітність.

Також ліцензуванню підлягають зовнішньоекономічна діяльність та виробництво й торгівля етиловим, плодовим та коньячним спиртами.

У галузі фінансової діяльності передбачено розділене ліцензування по фондовому ринку і у сфері фінансових послуг. Як зазначили розробники, це важливо з огляду на специфічність цієї галузі регулювання. Нарешті, у документі є норма про передбачення ліцензування монопольних видів діяльності у сферах електрогенерації, теплогенерації, а також передачі електроенергії.

Підприємець може подати документи для отримання ліцензії особисто, поштою або навіть в електронному вигляді, послуговуючись сучасними комунікаційними засобами. Протягом 10 робочих днів від дати надходження до держоргану відповідної заяви має бути ухвалене рішення. Вартість ліцензії — одна мінімальна зарплата на день видачі документа. Але ліцензії, котрі видаються місцевими органами влади, коштуватимуть 10 % від мінімальної зарплатні. Що ж до переоформлення ліцензії, то воно є безкоштовним.

Як вважають ті, хто працював над законом, бізнесу дихатиметься вільніше. Будемо чекати на фінансовий ефект від цього вільного дихання, що має проявитися вже найближчим часом