У виставковому залі «Хлібня» на території Національного заповідника «Софія Київська» до уваги шанувальників іконописної майстерності та віруючих презентована експозиція галицьких ікон XVII-XVIII століть. Роботи галицьких іконописців цього періоду є свідченням того, що українська духовність перебувала в повномасштабному діалозі із загальноєвропейськими духовними та мистецькими тенденціями. Українська культура, що не зазнала руйнівного антирелігійного впливу західноєвропейського Ренесансу, у цей час залишалася насиченою християнською духовністю, а тому найбільш показовими її артефактами в цей період слід вважати саме шедеври церковно-релігійного мистецтва, повідомляє РІСУ.

Галицька ікона XVII-XVIII століть вирізняється особливою емоційністю, специфічною антропологічною естетикою, екстравертністю святих образів, їх зверненістю до глядача, до людини в молитві. Способи зображення деяких складних догматичних сюжетів (Таємна вечеря, Успіння Божої Матері, Деісус) демонструють повноту богословського розуміння іконописцями глибинної проблематики цих тем, а тому дають можливість припустити, що в той час у Галичині існували розвинені й усталені школи іконопису, де навчали не лише художній майстерності, а й богослов'ю ікони.

Свіжість, натуралістичність облич на іконах показує ту увагу, яку звертали на зовнішність давні українські майстри релігійного живопису. Православне богослов'я має дуже багато духовних описів різноманітних внутрішніх станів, містичних переживань, і через це увага до зовнішності - людської, природної, храмової - трохи розсіювалася, основний акцент припадав на проблематику внутрішності. Галицька ікона на противагу цим богословським акцентам відзначається особливою чуттєвістю, захопленням тілесним проявом людського буття, рішучою відмовою визнавати духовну первинність в інтровертному самозахопленні внутрішніми переживаннями. Але ця чуттєвість не має нічого спільного з чуттєвістю західноєвропейського ренесансового мистецтва – це зовсім інша форма художнього усвідомлення тілесного аспекту буття, і цілком сміливо можна говорити про її локальну автентичність.

Галицькі художники на своєму шляху до вершин іконографічної майстерності віднайшли власні коріння естетики чуттєвості, не звертаючись до ренесансової філософії тілесності, і в цьому полягає визначна мистецька цінність їхніх творів.

Виставка триватиме до 15 травня.