Виконавці та споживачі. Деякі питання регулювання правовідносин | Хрещатик

Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону України “Про захист прав споживачів”, прийнятого 12 травня 1991 року (далі — Закон) із наступними змінами та доповненнями та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Нормами цього законодавства регулюються відносини між громадянами-споживачами товарів (робіт, послуг) з однієї сторони та виготівниками, виконавцями, продавцями (підприємствами, установами, організаціями, громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю) з іншої сторони в умовах різних форм власності, встановлюються права споживачів та визначається механізм реалізації захисту їх прав.
Розглянемо особливості правовідносин, які виникають між споживачами та виконавцями (особами, що виконують роботи або надають послуги).
Право споживача на належну
якість робіт та послуг
Споживач має право вимагати від виконавця, щоб якість виконаної роботи, наданої послуги відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також тій інформації про роботу, послугу, яку надає виконавець. Останній зобов’язаний забезпечити можливість використання результатів виконаної роботи за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів — протягом 10 років.
Виконавець забезпечує нормальне функціонування (застосування, використання) результатів своєї виконаної роботи (послуги) протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством, а в разі його відсутності — договором.
Стосовно робіт, послуг, на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред’явити виконавцю відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а стосовно нерухомого майна, — наприклад, — виконання робіт по будівництву будинку, — не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.
Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливим.
Якщо виконавець відступив від умов договору, що призвело до погіршення виконаної роботи (послуги), або допустив інші недоліки у виконаній роботі (послузі), споживач має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у відповідний термін чи відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїми засобами недоліків роботи, або відповідного зменшення винагороди за роботу (послугу).
За наявності у роботах (послугах) істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо виконавець не виконує чи неналежно виконує зобов’язання згідно із законом або договором, то він сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню), якщо вона передбачена законодавством чи договором.
Сплата виконавцем неустойки, як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє виконавця від виконання зобов’язання в натурі.
Виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.
Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.
При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні дії виконавця або через його бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом, його визначення не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості виконаних робіт (послуг), суми неустойки, а має грунтуватися на характері і обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві в кожному конкретному випадку.
Про завдану моральну шкоду свідчать:
— факт ухилення виготовлювачем від добровільного відшкодування збитків;
— тривалість суперечки між споживачем (позивачем) та виготовлювачем з приводу усунення порушень умов договору або вимог законодавства про захист прав споживачів;
— кількість часу, витраченого позивачем на вирішення питання щодо виконання робіт (послуг), підготовку заяв, скарг, в тому числі до суду;
— наявність факту розладу здоров’я, спричиненого ситуацією, пов’язаною із невиконанням зобов’язань і таке інше.
Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Заступник начальника Київського міського управління юстиції С. Нечипорук