Шостого травня православні українці відзначили Вознесіння Господнє. Це свято завжди припадає на четвер — сороковий день після Пасхи.

На сороковий день після свого Воскресіння Христос зібрав апостолів у Ієрусалимі. Після прощальної бесіди Він вивів їх з міста на гору Єлеонську. Благословляючи своїх учнів, Христос вознісся на небо.

Коли апостоли вдивлялись у білі хмаринки, з'явилися два ангели, які промовили їм: «Мужі Галілейські! Чого ж ви стоїте і дивитесь на небо?Цей Ісус, Який Вознісся від вас на небо, знову прийде на землю у такий же спосіб, у людській плоті, як ви бачили Його під час Вознесіння на небо». Повернувшись до Ієрусалима з великою радістю, учні чекали сходження Святого Духа.
Вознесіння Спасителя означає обоження Його людської природи. Після перемоги над смертю Христос почав нове життя у славі у Бога. Христос перший долучився до цього стану, щоб приготувати місце Своїм святим, які будуть із Ним навіки (Ін. 14:2).

З усіх авторів Нового Завіту тільки Лука описує вознесіння Христа, Який «піднявся» і зник у хмарі. Апостол Павло пише, що Бог посадив на небі праворуч Себе (Еф. 1:20).
Вознесіння було необхідно, щоб Господь вступив у небесну славу: Він  сидітиме по праву руку Отця, допоки всі Його вороги не будуть переможені (Пс. 109:1). Без цього було неможливо отримати дар Святого Духа: Він не зміг би прийти, якби Христос не вознісся (Ін. 16:7).

Принесений один раз в жертву Богу (Євр. 9:12), Христос сів на престолі з Небесним Отцем.

Господь пройшов через усі стадії людського життя: народження, зростання, спокуси, страждання і смерть. Саме тому Він — посередник між людьми і Богом на небесах (Євр. 2:17; 5:7-10).

Валентин Ковальський