Як пише Newsweek, можлива раптова зміна влади у Росії не обов’язково стане швидким виходом із війни або стабілізацією ситуації. Аналітики вважають, що така подія може запустити внутрішню боротьбу між елітами та створити нові загрози для світу.
У матеріалі йдеться про систему, яку Володимир Путін вибудовував понад 25 років, концентруючи навколо себе ключові політичні рішення, силові ресурси та баланс між впливовими групами. Саме тому його зникнення з політичної сцени може не розв’язати кризу, а зробити її ще менш передбачуваною, пише Kreschatic.
Чому відхід Путіна може не завершити війну
Автори аналізу зазначають, що смерть Путіна або його усунення від влади можуть сприйматися як шанс на завершення агресивного курсу Росії. Однак реальна ситуація, за їхньою оцінкою, значно складніша. Російська система побудована не як парламентська демократія, де владу можна передати через прозорі процедури, а як жорстка автократія, у якій ключову роль відіграють спецслужби, військові, охорона президента, олігархи та регіональні групи впливу.
Протягом десятиліть Путін виконував роль арбітра між цими групами. Він розподіляв ресурси, допускав одних до влади та стримував інших. У такій конструкції інституції залишаються слабкими, а головним елементом стабільності стає одна людина.
Автори описали роль Путіна у створеній ним політичній системі так:
Він зіштовхує між собою елітні угруповання, змушуючи їх боротися за його прихильність — ключ до багатства та успіху в сучасній Росії. Майже нічого політично важливого не відбувається без його прямого або мовчазного схвалення.
Саме тому раптове зникнення Путіна, на думку аналітиків, може створити вакуум влади. У такій ситуації різні групи почнуть боротися не лише за посади, а й за контроль над силовими структурами, фінансовими потоками, регіонами та військовими ресурсами.
Звідки може прийти найбільша загроза для Кремля
У матеріалі визнають, що Україна становить для російського диктатора серйозну загрозу, зокрема через здатність завдавати ударів углиб території Росії. Москва вже неодноразово стикалася з атаками дронів, а питання безпеки навколо параду 9 травня стало для Кремля окремим джерелом напруги.
Водночас автори вважають, що найнебезпечніший виклик для Путіна може походити не ззовні, а зсередини самої російської системи. Йдеться про можливого амбітного суперника, який спробує використати економічні проблеми, втрати на війні та невдоволення еліт.
У публікації наголошується, що подібний потенціал уже проявлявся у червні 2023 року, коли бойовики ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина захопили штаб у Ростові-на-Дону та рушили у напрямку Москви. Цей заколот показав, що навіть у жорстко контрольованій системі можливі раптові силові сценарії.
Аналітики також звертають увагу на посилення безпекових заходів навколо Путіна. За даними європейської розвідки, він дедалі частіше перебуває у захищених приміщеннях, скорочує коло довірених осіб, обмежує комунікації та переміщення. Це може свідчити про зростання страху перед замахом або внутрішнім переворотом.
Хто може претендувати на владу після Путіна
У разі смерті Путіна, відповідно до російської конституції, виконувачем обов’язків президента має стати прем’єр-міністр. Зараз цю посаду обіймає Михайло Мішустін. Однак формальна процедура не означає, що саме він автоматично отримає реальний контроль над країною.
У матеріалі названо кілька фігур, яких можуть розглядати як потенційних наступників. Серед них колишній охоронець і помічник Путіна Олексій Дюмін, кремлівський куратор внутрішньої політики Сергій Кирієнко та віцепрем’єр Дмитро Патрушев.
Водночас представники старої силової еліти, зокрема Микола Патрушев або директор ФСБ Олександр Бортніков, можуть відігравати не стільки роль кандидатів на найвищу посаду, скільки роль гравців, здатних блокувати небажаних претендентів.
Автори підкреслюють головну проблему такого сценарію:
Але жодне з цих імен не вирішує головної проблеми системи — незамінної ролі самого Путіна. Саме він об’єднує різні угруповання, балансуючи між ними за допомогою покровительства і страху. І постає питання: хто взагалі здатен відтворити або реформувати таку систему?
Саме боротьба між елітними кланами ядерної та мілітаризованої держави може стати найнебезпечнішим етапом після відходу Путіна. У такій ситуації найбільше шансів матиме не той, хто запропонує реформу, а той, хто зможе залякати конкурентів і швидко взяти під контроль силові структури.
Чому новий лідер Росії може бути ще жорсткішим
Аналітики застерігають, що підхід «хто завгодно, тільки не Путін» є занадто спрощеним. Новий керівник Росії не обов’язково буде зацікавлений у швидкому припиненні війни, знятті санкцій або нормалізації відносин із Заходом.
Навпаки, після внутрішньої боротьби за владу новий лідер може спробувати довести власну силу через ще жорсткіші рішення. Для російської системи, побудованої на страху, силовому тиску та конфронтації, демонстрація слабкості може бути політично небезпечною.
Окремим фактором ризику є стан російського суспільства. За однією із західних оцінок, станом на лютий 2026 року втрати Росії у війні проти України могли становити близько мільйона убитих і поранених. Це означає, що війна торкнулася величезної кількості родин.
Якщо невдоволення буде спрямоване проти Кремля, це може посилити внутрішню нестабільність. Якщо ж більшість росіян продовжить звинувачувати у війні НАТО та Захід, це може лише підживити агресивні настрої і зробити політику Москви ще небезпечнішою.
Чому колапс влади у Росії не буде простим розв’язанням
Серед додаткових ризиків автори називають економічні проблеми, високу інфляцію, процентні ставки, виснаження резервів і залежність державних ресурсів від війни. Російська економіка дедалі більше працює на підтримку фронту, а санкції посилюють тиск на систему.
Ще одним вибухонебезпечним чинником може стати повернення з війни сотень тисяч людей. Йдеться про військових, ветеранів і колишніх засуджених, які пройшли через бойові дії та можуть посилити рівень насильства, організованої злочинності й тиску на правоохоронні та соціальні служби.
На думку авторів, Захід не повинен сприймати можливе падіння Путіна як автоматичне вирішення проблеми. Навіть без нього може зберегтися система, побудована на імперській агресії, мілітаризації та протистоянні із Заходом.
У фіналі аналізу автори попереджають, що зміна однієї людини на верхівці російської влади може не зруйнувати створену нею систему:
Раптова смерть Путіна завершить правління однієї людини, але не зруйнує створену ним систему. США та їхні союзники можуть прагнути справедливості для України, але водночас мають розуміти: неконтрольований колапс російської влади не буде справедливістю. Це буде криза з ядерною зброєю, озброєними угрупованнями та війною, яка вже триває.
Тому головний висновок аналітиків полягає в тому, що відхід Путіна може вирішити одну проблему, але водночас створити десятки нових. Для України, Заходу та всього світу такий сценарій означатиме не кінець ризиків, а початок нового етапу невизначеності.
Нагадаємо, раніше ми писали про нічну активність Дональда Трампа в мережі та дослідження його дописів.
