Як повідомляє РБК-Україна, комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті заявив, що серед українських біженців за кордоном фактично сформувався поділ навпіл у питанні повернення додому. Частина людей і далі пов’язує майбутнє з Україною, тоді як інші вже планують залишатися в країнах, які їх прийняли.
За словами О’Флаерті, ситуація помітно змінилася порівняно з 2022 роком, коли значна частина українців ще не мала остаточного рішення щодо місця подальшого життя. Тепер на вибір біженців дедалі більше впливають освіта дітей, робота, нові соціальні зв’язки, безпека та тривале перебування за кордоном, пише Kreschatic.
Що заявили у Раді Європи
Майкл О’Флаерті пояснив, що на початку повномасштабної війни настрої серед українських біженців були значно менш визначеними. Частина людей хотіла повернутися, частина вже тоді схилялася до життя за кордоном, а багато хто не міг відповісти, яким бачить своє майбутнє.
Комісар Ради Європи навів орієнтовне співвідношення настроїв тоді й зараз:
Наскільки я пам’ятаю, у 2022 році приблизно третина хотіла повернутися додому, третина залишитися в країні перебування, і третина не знала. Останні дані більше схиляються до приблизно 50 на 50 між тими, хто хоче повернутися, і тими, хто хоче залишитися.
Це означає, що питання повернення українців після кількох років життя за межами країни стало значно складнішим. Для багатьох біженців рішення вже пов’язане не лише з війною, а й з новими життєвими обставинами, які сформувалися в Європі.
Чому частина українців хоче залишитися за кордоном
За словами О’Флаерті, причини залишатися поза Україною дуже різні. Частина родин не хоче переривати навчання дітей, які вже адаптувалися до шкіл та університетів у країнах перебування. Інші знайшли роботу, вивчили мову, створили нові зв’язки або почали будувати сімейне життя за кордоном.
Найчастіше рішення залишитися пов’язане з кількома чинниками:
- навчанням дітей у школах та університетах;
- працевлаштуванням дорослих членів родини;
- відчуттям безпеки;
- соціальною адаптацією;
- новими сімейними або професійними зв’язками.
Комісар Ради Європи зазначив, що під час особистих зустрічей із біженцями чув багато пояснень саме про дітей і нове життя за межами України:
Я зустрічав багато матерів, які кажуть: «Ми мусимо залишитися, бо наші діти ходять до школи, навчаються в університеті, і ми маємо бути тут заради них».
Для таких родин повернення вже не є лише питанням бажання. Воно залежить від того, чи зможуть вони зберегти стабільність для дітей, знайти житло, роботу та безпечні умови в Україні.
Хто досі хоче повернутися в Україну
Водночас значна частина українців за кордоном не відмовляється від ідеї повернення. Для них Україна залишається домом, а майбутнє вони пов’язують із відбудовою країни після війни.
Серед тих, хто хоче повернутися, є люди різного віку. Молодші українці можуть розглядати повернення як можливість долучитися до відновлення держави, а старші люди часто прагнуть жити там, де минула більша частина їхнього життя.
О’Флаерті наголосив, що мотиви українців не можна звести до одного пояснення. Одні ухвалюють рішення через родину, інші через роботу, освіту або особисту прив’язаність до країни. Саме тому повернення біженців буде залежати не лише від завершення бойових дій, а й від умов, які Україна зможе запропонувати своїм громадянам.
Чому це важливо для України
Поділ настроїв серед українських біженців фактично навпіл показує, що після війни країна може зіткнутися з непростим викликом повернення людей. Частина громадян уже інтегрувалася в нове середовище, тому рішення про повернення залежатиме від економічних, соціальних і безпекових умов.
Для України це означає необхідність системної політики щодо повернення громадян. Йдеться не лише про заклики повернутися, а й про практичні рішення, які стосуються житла, роботи, освіти, підтримки родин і відновлення громад.
Нагадаємо, раніше ми писали про реакцію Литви на попередження щодо можливого нападу Росії на країни Балтії у найближчі роки Європі.
