Як зазначено у звіті Інституту вивчення війни, Кремль систематично відмовляється від мирних ініціатив України та посередників, оскільки не готовий припиняти бойові дії без виконання своїх максималістських вимог.
Аналітики вважають, що Москва використовує відмову від переговорів не лише для продовження воєнного тиску на Україну, а й для об’єднання російського суспільства навколо провоєнної платформи перед виборами до Державної думи, пише Kreschatic.
Росія вимагає завершення війни лише на власних умовах
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 14 серпня відкинув можливість припинення вогню із заморожуванням нинішньої лінії фронту. Він дав зрозуміти, що російська армія продовжуватиме бойові дії, доки Москва не отримає бажаного політичного результату.
Свою позицію щодо можливого врегулювання Лавров сформулював так:
«Росія продовжуватиме війну, доки не вдасться досягти довгострокового, надійного та сталого врегулювання на наших умовах».
Подібну заяву зробив заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв. Він також наголосив, що Москва не має наміру погоджуватися на компроміси, які не відповідатимуть вимогам Кремля.
Медведєв описав умови можливого припинення бойових дій одним категоричним формулюванням:
«Росія призупинить або припинить війну в Україні виключно на своїх умовах».
Такі заяви підтверджують, що російське керівництво не розглядає припинення вогню як окремий крок до повноцінного мирного врегулювання. Кремль продовжує вимагати політичних і територіальних поступок, намагаючись представити їх як обов’язкову умову завершення війни.
Відмова від миру стала частиною передвиборчої стратегії
Вибори до Державної думи Росії мають відбутися 18–20 вересня 2026 року. Напередодні голосування Кремлю важливо зберігати контроль над суспільними настроями та підтримувати переконання, що війна повинна тривати до досягнення поставлених Москвою цілей.
Послідовне заперечення можливості компромісу дозволяє російській владі виправдовувати нові втрати, збільшення військових витрат і подальше залучення людей до армії. Одночасно Кремль намагається перекласти відповідальність за відсутність миру на Україну та її партнерів.
Аналітики пояснили політичне завдання такої риторики:
«Кремль, схоже, послідовно відкидає концепцію переговорів, щоб об’єднати російську громадськість навколо провоєнної платформи напередодні виборів до Державної думи».
Регулярні відмови Москви від українських пропозицій свідчать, що Кремль не готовий припиняти війну за умов, які не забезпечують реалізацію його максималістських вимог. Йдеться не лише про контроль над окупованими територіями, а й про обмеження оборонних можливостей та зовнішньополітичного курсу України.
Москва відкинула перемир’я у Чорному морі
Одним із останніх прикладів стала пропозиція щодо взаємного припинення атак на цивільні судна та торговельну інфраструктуру в Чорному морі. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан 8 серпня повідомив, що Анкара запропонувала Україні та Росії запровадити двосторонній мораторій.
Київ передав Москві пропозицію про припинення ударів через третю країну та очікував на відповідь, повідомило агентство Reuters. Ініціатива стосувалася цивільних об’єктів, торговельних суден і портової інфраструктури.
Речниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявила, що російська сторона нібито не отримувала офіційного звернення від Туреччини. Водночас її відповідь фактично означала відмову від обмеженого припинення вогню.
Захарова пояснила позицію Москви так:
«Немає підстав для напівзаходів, які дали б Україні тимчасовий перепочинок».
У Кремлі також відкинули можливість повернення до формату Чорноморської зернової угоди. Москва звинуватила Україну та західні держави в порушенні попередніх домовленостей, не запропонувавши альтернативного механізму захисту цивільного судноплавства.
Кремль не погоджується навіть на обмежені домовленості
Відмова від мораторію в Чорному морі має особливе значення, оскільки пропозиція не передбачала загального припинення війни або заморожування всієї лінії фронту. Йшлося лише про зниження загрози для цивільних суден, портів і міжнародних постачань продовольства.
Москва могла розглядати таку домовленість як окремий гуманітарний крок, однак відкинула її. Це показує, що Кремль уникає навіть локальних угод, якщо вони не дають Росії додаткових політичних чи військових переваг.
В оцінці відповіді російського Міністерства закордонних справ аналітики наголосили:
«Явне неприйняття запропонованого Туреччиною та Україною обмеженого припинення вогню в Чорному морі демонструє послідовне небажання Росії брати участь у будь-яких значущих переговорах, навіть обмежених за масштабом».
Відмова також посилює ризики для міжнародної торгівлі та продовольчої безпеки. Через атаки на порти й торговельні судна ускладнюється експорт зерна, а напруження у Чорному морі може впливати на світові ціни.
Україна продовжує пропонувати дипломатичні рішення
Президент Володимир Зеленський заявляв, що Київ передав американським переговірникам власні пропозиції щодо завершення війни. Українська сторона також закликає партнерів зміцнювати протиповітряну оборону та посилювати тиск на Росію.
На думку аналітиків, поведінка Кремля свідчить про відсутність готовності до реального компромісу. Москва використовує переговорну риторику лише тоді, коли вона допомагає висувати нові вимоги, затягувати дипломатичний процес або послаблювати міжнародну підтримку України.
Нинішня стратегія Путіна полягає у продовженні війни до моменту, коли російське керівництво зможе нав’язати Києву власні умови. Одночасно відмова від миру стає внутрішнім політичним інструментом, який повинен мобілізувати російських виборців навколо влади та воєнного курсу.
Нагадаємо, раніше ми писали про візит Путіна на Ітуруп, пов’язаний із новим оборонним документом Японії та оцінкою планів Кремля.
