Іран готується до ширшої війни зі США: як Тегеран посилює сили

Як повідомляє The Wall Street Journal, Іран використав період після червневого меморандуму про взаєморозуміння зі Сполученими Штатами для масштабної військової підготовки. У Тегерані посилюють командну вертикаль, нарощують виробництво ракет і безпілотників та готуються до можливого розширення бойових дій.

Меморандум, укладений у середині червня, тимчасово зупинив активне протистояння та мав створити умови для подальших домовленостей, зокрема щодо Ормузької протоки. Однак іранське керівництво, за даними видання, розглядає нинішню паузу як етап підготовки до значно масштабнішого конфлікту зі США, пише Kreschatic.

КВІР отримує більше контролю над військовою системою Ірану

Одним із ключових елементів підготовки стало посилення ролі Корпусу вартових ісламської революції. Його керівництво отримало ширший вплив на регулярні збройні сили країни, що фактично концентрує військове планування в руках структур, орієнтованих на жорсткіший курс щодо Вашингтона.

На важливі командні посади призначають ветеранів ірано-іракської війни та представників силового апарату, які мають досвід придушення внутрішніх протестів. Паралельно Тегеран розширює контррозвідувальні операції всередині країни, намагаючись зменшити ризики проникнення іноземних спецслужб і диверсій.

Військова промисловість також працює у посиленому режимі. Іран нарощує випуск ракет різних типів та ударних безпілотників, які можуть використовуватися як безпосередньо іранськими силами, так і союзними збройними угрупованнями в регіоні.

Ормузька протока та Червоне море стають центральними напрямами

Іран приділяє особливу увагу морським комунікаціям. Посилення атак на судна дозволило Тегерану збільшити тиск у районі Ормузької протоки — стратегічного маршруту, через який проходить значна частина світових поставок нафти.

Одночасно зона протистояння поширюється на Червоне море. Для Саудівської Аравії цей маршрут має особливе значення, оскільки дає можливість частково обходити ризики, пов’язані з Перською затокою та Ормузькою протокою.

За інформацією арабських розвідувальних служб, у їхньому розпорядженні є матеріали про контакти Тегерана з союзними угрупованнями в Ємені та Іраку. Такі дані вказують, що іранська стратегія передбачає одночасний тиск на кількох напрямках.

Мета полягає в тому, щоб зробити можливу подальшу конфронтацію максимально дорогою для США та їхніх союзників. У Тегерані прагнуть створити ситуацію, за якої повторення масштабних ударів по Ірану матиме значно серйозніші військові та економічні наслідки.

У Тегерані вважають нинішні бої лише початковою фазою

В іранському політичному та експертному середовищі поширюється оцінка, що основна війна ще не почалася. Події останніх місяців розглядають як поступову ескалацію, під час якої сторони перевіряють можливості одна одної та виснажують ресурси противника.

Аналітик Мохаммад Хасан Сангтараш описав підхід Ірану як послідовне нарощування тиску перед можливою великою війною.

«В Ірані також широко поширена думка, що головна війна ще не почалася. Все, що ми бачили досі, інтерпретується через призму тактики “салямі” — обмеженої, поступової ескалації, спрямованої на ослаблення можливостей противника перед масштабнішим протистоянням».

Такий підхід означає, що Тегеран може уникати одноразового різкого загострення, натомість поступово розширюючи географію операцій, кількість залучених союзних сил та інтенсивність атак.

Країни Перської затоки побоюються розширення конфлікту

Особливе занепокоєння нова стратегія Ірану викликає у менших країнах Перської затоки. Заяви іранських представників про можливість наступальних операцій на території противника підвищують ризики для держав, які мають тісні оборонні зв’язки зі США.

Серед найбільш уразливих країн називають Кувейт. У регіоні також уважно стежать за позицією Саудівської Аравії та інших монархій, які зацікавлені у збереженні морської торгівлі та стабільності енергетичної інфраструктури.

Додатковою проблемою залишається діяльність проіранських угруповань у Ємені та Іраку. Їхнє залучення дозволяє Тегерану тиснути на американські інтереси далеко за межами власної території, не переводячи кожен епізод протистояння у формат прямої війни між двома державами.

Вашингтон і Тегеран по-різному оцінюють нинішню паузу

Американська сторона після підписання меморандуму намагалася заручитися міжнародною підтримкою домовленостей і створити умови для відкриття Ормузької протоки. Вашингтон розглядав документ як можливість поступового зниження напруги.

У Тегерані ситуацію, за даними журналістів, сприйняли інакше. Представники жорсткої лінії не стали покладатися на переговори та використали час для підготовки військової інфраструктури.

Через це між сторонами виникла фундаментальна різниця у сприйнятті поточного етапу конфлікту. США намагаються досягти домовленостей, тоді як частина іранського керівництва розглядає переговори як елемент ширшого протистояння, а не як його завершення.

Саме ця розбіжність пояснює жорстку переговорну позицію Тегерана та ускладнює дипломатичні можливості адміністрації Дональда Трампа.

Іран хоче уникнути повторення ударів 2025 року

Окремою мотивацією для Тегерана став досвід 12-денної війни 2025 року. Іранське керівництво прагне створити систему стримування, яка зробить нову масштабну атаку на країну значно ризикованішою.

Для цього Тегеран одночасно зміцнює внутрішню військову структуру, збільшує запаси засобів ураження, розширює морський тиск та координує дії з союзними силами в інших країнах Близького Сходу.

Якщо нинішня тенденція продовжиться, будь-який новий виток конфлікту може охопити одразу Перську затоку, Ормузьку протоку, Червоне море, Ірак і Ємен. Це підвищує ризик втягування в протистояння інших держав регіону та створює додаткову загрозу для міжнародної торгівлі й енергетичних маршрутів.

Нагадаємо, раніше ми писали про секретні російські бази для запуску реактивних ударних дронів далекої дії.