Як повідомляє The Moscow Times, Москва продовжує домагатися від Пекіна згоди на будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2», який має стати одним із ключових маршрутів постачання російського газу до Китаю. Проєкт обговорюють понад десять років, однак остаточних домовленостей досі немає, а одним із головних спірних питань залишається ціна палива.
Для Росії новий газопровід набув особливого значення після різкого скорочення присутності на європейському газовому ринку внаслідок повномасштабної війни проти України та погіршення відносин із західними країнами. Москва прагне переорієнтувати частину експорту на Китай, однак Пекін використовує сильнішу переговорну позицію та домагається максимально вигідних умов постачання, пише Kreschatic
Китай домагається значного зниження вартості російського газу
Однією з основних перешкод для остаточного погодження «Сили Сибіру-2» залишається вартість газу. За наведеними даними, китайська сторона прагне отримувати паливо за ціною, близькою до внутрішньої російської, — приблизно 50 доларів за тисячу кубометрів.
Такий тариф був би вкрай невигідним для російського газового сектору. Він приблизно вп’ятеро нижчий за ціну, яку Росія отримує за постачання газу до Китаю через уже діючий маршрут «Сила Сибіру-1».
Навіть чинні умови експорту передбачають значну знижку для китайських покупців. Зокрема:
- поточна ціна російського газу для Китаю становить близько 258,8 долара за тисячу кубометрів;
- цей показник приблизно на 39% нижчий за ціну для інших клієнтів Росії в далекому зарубіжжі;
- наступного року вартість може знизитися до 223,9 долара за тисячу кубометрів;
- бажаний для Пекіна рівень близько 50 доларів буде в декілька разів нижчим навіть за нинішню пільгову ціну.
За таких умов перенаправлення великих обсягів газу до Китаю не гарантує Росії компенсації доходів, які вона втратила після скорочення постачань на європейський ринок.
Москва роками намагається погодити «Силу Сибіру-2»
Проєкт нового маршруту обговорюють уже понад десять років. Особливо активно Москва просуває його після початку повномасштабного вторгнення в Україну, коли російський газовий сектор зіткнувся зі скороченням доступу до західних ринків.
Запланована потужність «Сили Сибіру-2» становить до 50 мільярдів кубометрів газу на рік. Російська влада раніше заявляла про нібито досягнуті домовленості щодо реалізації проєкту, однак китайська сторона публічно не підтверджувала остаточного погодження.
Ба більше, газопровід не був включений до переліку документів, підписаних сторонами після попередніх російсько-китайських переговорів. Це свідчить про збереження принципових розбіжностей щодо комерційних умов майбутніх поставок.
Пекін отримав сильнішу позицію на газових переговорах
Після втрати значної частини європейського ринку Росія стала набагато більше залежати від можливості збільшувати енергетичний експорт до Азії. Для Китаю ситуація протилежна: країна може використовувати доступ до свого великого ринку як аргумент для отримання нижчих цін.
За даними джерел, під час попередніх контактів китайські чиновники давали зрозуміти російській стороні, що просування нового газопроводу залежатиме від готовності Москви погодитися на значні цінові поступки.
У матеріалі ситуацію російських переговорників описують як фактичну відсутність можливості просунути домовленості без поступок Пекіну.
Російські переговорники «вперлися у стіну».
Для російського бюджету згода на постачання газу за настільки низькими цінами означала б втрату значної частини потенційних експортних доходів. Водночас без китайського ринку Москві складніше знайти напрямок для великих обсягів газу, які раніше могли постачатися європейським споживачам.
Росія шукає інші канали для експорту енергоресурсів
Паралельно Москва продовжує використовувати морські маршрути для продажу нафти, нафтопродуктів та скрапленого газу. Українська розвідка також повідомляла про судна, які залучаються до транспортування російських енергоресурсів і викраденого українського зерна.
За оприлюдненими даними, було ідентифіковано 26 суден, пов’язаних із такими перевезеннями. Доходи від експорту енергоресурсів залишаються одним із джерел надходжень до російської фінансової системи на тлі продовження війни проти України.
У випадку із «Силою Сибіру-2» Москва опинилася перед складним вибором: погодитися на значно нижчу вартість газу або надалі залишатися без нового великого трубопровідного маршруту до китайського ринку. Остаточна економічна доцільність проєкту значною мірою залежатиме саме від формули ціни та обсягів майбутніх поставок.
Нагадаємо, раніше ми писали про збільшення штату керівництва особистої охорони Володимира Путіна під час війни.
