Як повідомляє The Conversation, уряд Нової Зеландії щороку витрачає близько 51,5 мільярда новозеландських доларів (приблизно 1,2 трильйона гривень) на товари, послуги та інфраструктуру. Від того, як саме розподіляються ці кошти, залежить не лише економіка, а й соціальне благополуччя країни, пише Kreschatic.
Державні закупівлі формують щоденне життя громадян — від будівництва лікарень і мостів до забезпечення шкіл, лікарень і військових об’єктів. Саме через них уряди можуть сприяти сталому розвитку, підтримці локального бізнесу та зниженню викидів. І тепер до цього процесу додається новий інструмент — штучний інтелект, який здатен зробити витрати держави більш розумними.
Як ШІ може змінити державні закупівлі
Штучний інтелект здатен обробляти великі обсяги даних і виконувати складні аналітичні завдання, які раніше займали тижні. Наприклад, системи можуть аналізувати попередні контракти, прогнозувати попит і допомагати обирати більш екологічних постачальників.
Під час тендерів алгоритми можуть перевіряти сертифікації, виявляти підозрілі пропозиції або фіксувати порушення трудових і екологічних стандартів. А вже після укладання договорів — відстежувати виконання умов у реальному часі, попереджаючи про ризики невиконання.
Вигоди для економіки та довкілля
Державні закупівлі — це не лише фінансові потоки, а й потужний інструмент для розвитку місцевої економіки. Один контракт може створити сотні робочих місць або зміцнити ланцюг постачання усередині країни. ШІ може зробити цей процес точнішим і справедливішим.
Використовуючи алгоритми, державні органи зможуть швидше виявляти найефективніших і найекологічніших постачальників. Це знизить ризики корупції, зробить витрати прозорішими й допоможе урядам досягати кліматичних цілей без втрати економічної ефективності.
Проблеми та ризики алгоритмів
Попри потенціал, штучний інтелект не є чарівною паличкою. Якщо дані, на яких він навчається, неповні або викривлені, система може відтворювати упередження. У Нідерландах, наприклад, алгоритм помилково звинуватив тисячі сімей у шахрайстві, що призвело до гучної політичної кризи.
Ще одна загроза — непрозорість. Багато моделей працюють як “чорні скриньки”, де складно пояснити, як приймаються рішення. А це неприйнятно для державних закупівель, де прозорість — головна вимога.
Людський контроль — ключ до безпеки
ШІ може бути ефективним лише за умов людського нагляду. Експерти наголошують, що завдання технології — не замінити державних аналітиків, а посилити їхні можливості. Люди мають контролювати алгоритми, перевіряти результати і не дозволяти системам ухвалювати остаточні рішення самостійно.
Водночас необхідно враховувати ще один аспект — екологічну вартість ШІ. Навчання великих моделей потребує величезної кількості енергії, що може суперечити ідеї сталого розвитку. Тому впровадження таких технологій має бути не лише розумним, а й відповідальним.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як три ключові ризики можуть зруйнувати світову AI-революцію.
