Сучасна технологічна спільнота дедалі частіше обговорює, як далеко може зайти розвиток штучного інтелекту і що обмежує його вдосконалення. Автори аналітичної публікації на HackerNoon порівнюють це з відомим парадоксом Зенона, де рух здається нескінченним процесом наближення до мети, але ніколи не досягає її, пише Kreschatic.
Ця філософська аналогія отримала новий зміст у контексті роботи великих мовних моделей. ШІ не просто «вчиться» з текстів, а розбиває мову на безліч дрібних частин — токенів. Саме в цьому процесі, зазначає автор, і приховано головну дилему: система ніколи не оперує справжніми думками, а лише нескінченно наближається до них через комбінації знаків.
Як парадокс руху пояснює межі ШІ
Парадокс Зенона про Ахілла та черепаху стверджує, що швидкий ніколи не наздожене повільного, якщо шлях ділити на нескінченну кількість частин. Цю логічну конструкцію дослідники використовують, щоб пояснити штучний інтелект — мовна модель, навіть навчившись мільярдам прикладів, усе одно «біжить» до істини, але не досягає її.
Моделі ШІ працюють не з розумінням, а з імовірністю. Кожне слово, яке вони генерують, — це результат статистичного вибору, а не логічного усвідомлення. І хоча ці системи вражають своєю точністю, сам механізм залишається аналогом нескінченного наближення: кожен новий токен лише коригує попередній, не створюючи істинного сенсу.
Токенізація як цифровий бар’єр мислення
Токенізація — це процес, у якому текст розбивається на базові одиниці, з якими ШІ може працювати. Вона дає змогу машині обробляти дані, але одночасно позбавляє її контексту, що притаманний людському мисленню. Замість понять і асоціацій штучний інтелект має справу з послідовністю символів.
Цей розрив між змістом і формою створює своєрідну «мовну пастку». Машина може генерувати тексти, які здаються осмисленими, але насправді залишаються відображенням статистичних закономірностей. Так само, як Ахілл ніколи не наздожене черепаху в логічному світі Зенона, ШІ не може подолати бар’єр власної токенізації.
Чи можливий прорив за межі парадоксу
Дослідники припускають, що розв’язання цієї проблеми може полягати не у збільшенні потужності моделей, а у зміні самого принципу роботи. Замість розбиття мови на токени, майбутні системи можуть навчитися оперувати значеннями, що ближчі до людського мислення — образами, контекстами, емоціями.
Проте поки що такі підходи залишаються на стадії теорії. Навіть найновіші архітектури, що використовують багатомодальні моделі та контекстну пам’ять, усе ще спираються на токенізацію як базовий елемент. Отже, парадокс Зенона продовжує діяти і в цифровому світі — рух триває, але фініш залишається недосяжним.
Філософський вимір штучного інтелекту
Цей підхід відкриває важливе питання: чи може машина коли-небудь «розуміти» світ? Якщо мова для ШІ — це лише набір математичних операцій, тоді мислення у людському сенсі йому недосяжне. Саме тут філософія зустрічається з технологіями, показуючи, що обчислення не рівнозначні свідомості.
Парадокс Зенона нагадує, що навіть за найвищого рівня обчислювальної сили існує межа, де алгоритм зупиняється перед сутністю досвіду. І, можливо, справжній розвиток ШІ почнеться лише тоді, коли системи навчаться розуміти не слова, а те, що стоїть за ними.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як хакери атакували криптобіржу Hyperliquid і викрали майже п’ять мільйонів доларів.
