Це потрібно було зробити до того, як почалися зимові дощі і бронетанковий маневр став нежиттєздатним, пише в своєму матеріалі для The Telegraph Річард Кемп – колишній командувач британськими силами в Афганістані, полковник у відставці, інформує «Kreschatic».
Таких успіхів немає. Швидше за все, контрнаступ атрофується до глухого кута, без жодних перспектив пробити сильно укріплену оборону Росії з наявними військовими можливостями. Навіть це може бути оптимістичним поглядом, оскільки Росія, безсумнівно, готує власний наступ проти виснаженої української армії.
Звичайно, сувора правда полягає в тому, що контрнаступ міг би бути успішним, якби США та європейські країни краще підійшли до справи. Вони не змогли цього зробити, надавши лише достатню військову допомогу Україні, щоб продовжити боротьбу, але не настільки, щоб забезпечити перемогу над таким могутнім ворогом. Кожен крок був відзначений зволіканням і небажанням дати Україні інструменти, необхідні для завершення роботи, пише автор.
Наприклад, після місяців нерішучості лише в жовтні США врешті-решт поставили ракети великої дальності ATACMS, які могли б мати вирішальне значення, якби були відправлені раніше. Винищувачі F16, які б примножили українську бойову міць, поки що залишаються далекою перспективою.
За цією принизливою невдачею стояла успішна російська кампанія стримування. У той час, коли сміливі дії були необхідними, погрози Москви про ескалацію були зустрінуті з боязкістю та страхом. ATACMS є прикладом. Байден боявся гніву Путіна, якщо він постачатиме Україні зброю, яка може вразити територію Росії. Проте, показуючи порожнечу своїх погроз, коли минулого місяця вперше було використано ATACMS, Путін применшив їх значення, заявивши, що зброя «не може змінити ситуацію на лінії фронту».
Все це поставило Україну в жахливу ситуацію. Європейські лідери, багато з яких коливалися з самого початку, тепер не мають надії побачити, як їхня військова допомога перетвориться на успіх на полі бою. Вони втомилися від війни і хочуть домовитися з Кремлем про її припинення. Про це зізналася Джорджія Мелоні під час телефонної розмови з російськими пранкерами: «Я бачу, що втома велика, чесно кажучи, з усіх боків. Ми близькі до моменту, коли всі зрозуміють, що нам потрібен вихід».
Це було у вересні. Відтоді увага світу переключилася з України на Близький Схід, де союзник Росії Іран розпалює регіональну пожежу. Стратегія Путіна, спрямована на припинення підтримки України Заходом, була якнайкраще виконана. Наслідки конфлікту на Близькому Сході також викликали все більше занепокоєння вдома, оскільки міста США та Європи постраждали від масових протестів проти підтримки їхніми урядами Ізраїлю, відзначає Річард Кемп.
Тим часом у Джо Байдена назрівають вибори. Зовнішня політика може не бути вирішальним фактором, але вона, безперечно, є ключовим фактором. Йому потрібен серйозний плюс, щоб нівелювати негатив Афганістану, про який нескінченно повторюють його опоненти. Він сподівався, що відродження ядерної угоди Обами з Іраном та історична нормалізація відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією дасть йому це. Але обидва зараз не розглядаються, принаймні в середньостроковій перспективі.
Вирішення війни в Україні є одним із варіантів, що залишається. Що, якщо він вирішить тиснути на Україну з метою припинення вогню, погрожуючи відмовити або скоротити американську підтримку? Мало хто з європейських лідерів серйозно заперечував би, як свідчить телефонний дзвінок Мелоні.
Що б не трапилося, ми повинні продовжувати підтримувати більш шляхетний, хоча й важкий шлях до остаточної перемоги. Дайте Україні перевагу в повітрі, бойову техніку та артилерію, необхідні для зміни поля бою. Бо за нинішнього стану переможцем може вийти лише Путін, резюмує Кемп.
Також раніше ми писали про те, що міністр оборони США закликав негайно затвердити план фінансування України
