Більш сучасна її назва — аутоімунний тиреоїдит — відображає етіологію захворювання. Всі патологічні зміни пов’язані з аутоімунною реакцією, через яку власна імунна система атакує клітини залози, що призводить до їх руйнування.
Захворювання належить до генетично детермінованих, тому часто проявляється у «сімейній» формі, коли однакові клінічні прояви спостерігаються у декількох членів родини. Також його можуть діагностувати й на фоні інших аутоімунних захворювань, адже імунна система одночасно може атакувати низку органів.
Які є форми аутоімунного тиреоїдиту
Крім класичної, виділяють ще декілька форм тиреоїдиту:
- Післяпологовий. З’являється через бурхливу реакцію імунної системи, активність якої пригнічувалася під час вагітності, щоб не нашкодити плоду.
- Мовчазний. Протікає зі стертою клінічною картиною, яка виключає больовий синдром.
- Індукований. На відміну від інших форм, цей варіант має чітку причину розвитку — нею стають приймання гормональних препаратів, захворювання крові, перенесений гепатит тощо.
Незалежно від форми, тиреоїдит Хашимото спричиняє серйозне ушкодження тканин щитоподібної залози та потребує негайного призначення лікування.
Як проявляється тиреоїдит
Симптомами ураження щитоподібної залози при аутоімунному тиреоїдиті можуть бути:
- відчуття «клубка» в горлі;
- відчуття стиснення у ділянці шиї;
- візуальне збільшення залози в розмірах (що відчувається і суб’єктивно);
- підвищена втомлюваність, роздратованість;
- біль у суглобах (досить виражений).
Перелічені симптоми поступово з’являються під час розвитку захворювання та стають більш вираженими.
Як лікують цю хворобу
Якщо виникає підозра на патологічний стан, обов’язково необхідно звернутися до лікаря, адже без належного лікування ситуація буде погіршуватися, а тканина щитоподібної залози — руйнуватися. Необхідний пакет досліджень, призначених лікарем, завжди можна виконати в приватних лабораторіях типу Ескулаба. Діагностика складається з наступних методів:
- аналізи крові на рівні гормонів;
- МРТ залози;
- УЗД залози.
Ці дослідження дозволяють перевірити функціональну здатність щитоподібної залози, завдяки чому лікарі можуть диференціювати різні її захворювання та встановити правильний діагноз.
Лікування полягає у:
- призначенні симптоматичних препаратів, які покращують роботу органів, діяльність яких погіршилася через зниження функціональної здатності щитоподібної залози;
- замісній гормональній терапії;
- призначенні глюкокортикоїдів;
- призначенні нестероїдних протизапальних препаратів.
Глюкокортикоїди призначаються тільки в період загострення. Призначення НПЗП можна вважати безпечним та достатньо ефективним.
