За даними Главкома, представник Полтавського обласного ТЦК і СП Роман Істомін заявив, що неприязнь до працівників центрів з’явилася задовго до появи терміна «бусифікація», пише Kreschatic. Він пояснив, що причина полягає не в роботі військових, а у небажанні частини суспільства визнавати реальність війни.
Зі слів Істоміна, хвиля агресії до представників ТЦК має соціально-психологічне підґрунтя. Після перших місяців вторгнення, коли більшість громадян активно підтримували оборону, згодом з’явилося прагнення дистанціюватися від війни. У таких умовах будь-яке нагадування про військовий обов’язок викликає опір.
Як зародилася недовіра до ТЦК
Перші ознаки відкритої ворожості до працівників центрів комплектування були зафіксовані ще у 2023 році. Тоді полтавський блогер спровокував гучний інцидент, публічно образивши військового. Попри суспільне засудження, частина аудиторії підтримала його дії — це стало сигналом про глибший розкол у сприйнятті ролі ТЦК.
За словами Істоміна, у регіоні існували і непублічні прояви агресії задовго до того, як тему почали активно висвітлювати медіа. Після кадрових оновлень, коли до роботи в центрах долучилися бойові офіцери, ставлення населення залишалося неоднозначним. Люди бачили в них не захисників, а уособлення примусу.
Що насправді роблять у ТЦК
Територіальні центри комплектування виконують значно ширше коло завдань, ніж мобілізація. Вони займаються веденням обліку, перевіркою військово-облікових документів, оформленням повісток, допомогою військовослужбовцям і підтримкою їхніх родин. Також ТЦК координують роботу з громадами та органами влади.
Крім того, центри отримують мобілізаційні показники, затверджені Генеральним штабом, але не визначають самостійно кількість призовників. Їхня діяльність суворо регламентується законами та військовими наказами. Тому поширені у суспільстві міфи про «випадкові затримання» чи «плани на вулицях» часто не відповідають дійсності.
Інформаційний вплив і міфи
Серед причин недовіри до ТЦК фахівці називають потужну інформаційну кампанію, яку активно підтримують ворожі джерела. Саме вони поширюють меседжі про незаконність повісток, «насильницьку мобілізацію» чи «примус у бусах». Такі історії швидко набирають популярності, створюючи уявлення про небезпеку.
Експерти наголошують, що ці маніпуляції спрямовані на підрив довіри до військових структур. Будь-який інцидент за участі представників ТЦК одразу стає медійним вибухом, який використовують для формування негативного образу. Водночас реальні факти показують, що більшість співробітників виконують свою службу в межах закону.
Соціальні наслідки і спроби змін
Зростання агресії проти працівників ТЦК стало викликом не лише для армії, а й для суспільства. Часто громадяни переносять на них своє розчарування, втому від війни та страх перед невідомим. Це створює атмосферу відчуження, у якій навіть звичайні перевірки сприймаються як загроза.
Щоб змінити ситуацію, у багатьох регіонах почали впроваджувати комунікаційні програми. Їхня мета — пояснити людям справжні функції ТЦК, зменшити напругу та повернути довіру. Прозорість, діалог і людяність стають ключовими інструментами у відновленні розуміння між армією та суспільством.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Полтаві під час конфлікту цивільний переїхав ногу працівнику ТЦК, і поліція розслідує обставини події.
