ТЦК оштрафував чоловіка в Німеччині: суд скасував 17 тисяч гривень

Апеляційний суд скасував штраф ТЦК, оскільки орган не перевірив державні реєстри та не оцінив проживання чоловіка за кордоном.

Суд. Фото - istock

Як повідомляє «Судово-юридична газета», Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував штраф у 17 тисяч гривень, який ТЦК наклав на військовозобов’язаного за неявку для уточнення військово-облікових даних. Чоловік із жовтня 2022 року законно проживає в Німеччині, а про постанову дізнався вже після початку примусового стягнення коштів.

Повістку на 16 січня 2026 року надіслали на українську адресу чоловіка, однак лист повернувся з позначкою про відсутність адресата. 27 лютого начальник ТЦК виніс постанову про адміністративне правопорушення, а 27 квітня військовозобов’язаний дізнався про неї з відповіді державної виконавчої служби після арешту коштів, пише Kreschatic.

Як чоловіка оштрафували за неявку до ТЦК

Військовозобов’язаного викликали повісткою №6180663 до ТЦК на 14:00 16 січня. Метою виклику було уточнення його військово-облікових даних.

Поштове відправлення мало позначки «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто», однак 9 січня оператор повернув його відправникові з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою».

У матеріалах справи суд не виявив відомостей про спробу повідомити чоловіка за наявним номером телефону. Також не було даних про залишення повідомлення в поштовій скриньці за правилами надання поштових послуг.

Попри це, 27 лютого начальник ТЦК виніс постанову №216 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і призначив штраф у розмірі 17 тисяч гривень. У документі були вказані паспортні дані чоловіка, хоча особисто до територіального центру він не приходив.

Чому суд першої інстанції підтримав ТЦК

Вижницький районний суд Чернівецької області спочатку відмовив чоловікові у скасуванні штрафу.

Перша інстанція виходила з того, що позивач не підтвердив оновлення військово-облікової інформації через «Резерв+» або іншим способом. Крім того, повернення листа через відсутність адресата суд розцінив як належне підтвердження оповіщення відповідно до Порядку №560.

Апеляційна інстанція з таким підходом не погодилася.

ТЦК мав перевірити державні реєстри

Одним із ключових для справи №713/1158/26 стало положення примітки до статті 210 КУпАП. Воно передбачає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 не застосовується, якщо необхідні персональні дані можуть бути отримані через електронну взаємодію державних реєстрів та інформаційних систем.

Апеляційний суд наголосив, що ця вимога має обов’язковий характер. Саме орган влади у справі про оскарження його рішення повинен довести правомірність притягнення людини до відповідальності.

Суд звернув увагу на те, що в постанові ТЦК уже були зазначені паспортні дані чоловіка, хоча він не з’являвся особисто. На думку колегії, це свідчило про наявність у територіального центру доступу до електронних джерел персональної інформації.

Водночас ТЦК не надав доказів, що перевіряв можливість отримати актуальні відомості про військовозобов’язаного через державні реєстри та встановив неможливість такого отримання.

Аргумент про особистий обов’язок громадянина актуалізувати дані суд визнав недостатнім. Апеляція зазначила, що примітка до статті 210 визначає окрему умову правомірності штрафу, яку ТЦК також повинен враховувати.

Проживання у Німеччині вплинуло на рішення суду

Суд встановив, що чоловік із жовтня 2022 року легально проживає у Федеративній Республіці Німеччина за механізмом тимчасового захисту. Це підтверджувалося документами німецьких органів про реєстрацію місця проживання.

Відомості про перебування позивача за межами України не були прихованими. У матеріалах була, зокрема, відповідь поліції від 24 лютого 2026 року щодо перевірки його української адреси.

Апеляція визнала, що поштове повідомлення з відміткою про відсутність адресата формально може використовуватися як підтвердження оповіщення. Однак застосовувати таке правило автоматично, ігноруючи достовірно відомі обставини, суд визнав неправильним.

Тривале законне проживання в іншій державі суттєво обмежувало реальну можливість чоловіка ознайомитися з повісткою. ТЦК мав окремо перевірити, чи могла ця обставина бути поважною причиною неявки.

При цьому суд не встановив загального правила, за яким проживання за кордоном автоматично звільняє військовозобов’язаного від відповідальності. Рішення стосувалося сукупності конкретних обставин цієї справи.

Чи був потрібен окремий виклик на розгляд справи

Не всі доводи позивача апеляція підтримала. Суд погодився, що положення статті 277-2 КУпАП про вручення повістки не пізніше ніж за три доби до розгляду справи стосується розгляду справи судом.

Також закон допускав спрощену процедуру притягнення до відповідальності за статтями 210 і 210-1 КУпАП без складання протоколу та окремого виклику людини на розгляд справи.

Однак така процедура можлива лише за умови належного повідомлення та відсутності підтверджених поважних причин неявки. Сам факт формального вручення або повернення повістки ще не означає, що поважних причин немає.

У постанові №216 ТЦК цього питання належним чином не дослідив.

Яке остаточне рішення ухвалила апеляція

Апеляційний суд назвав кілька ключових недоліків рішення ТЦК:

  • не доведено неможливість отримання необхідних персональних даних через державні реєстри;
  • не досліджено тривале законне проживання чоловіка в Німеччині як можливу поважну причину неявки;
  • не надано належної оцінки фактичним обставинам перед призначенням штрафу;
  • суд першої інстанції не врахував важливі аргументи позивача щодо застосування примітки до статті 210 КУпАП.

Водночас сама мета повістки — уточнення військово-облікових даних — була визнана законною і не потребувала детальнішого формулювання.

У результаті Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував рішення районного суду, повністю задовольнив позов військовозобов’язаного та визнав постанову ТЦК №216 від 27 лютого 2026 року протиправною.

Провадження про адміністративне правопорушення закрили через відсутність у діях чоловіка складу правопорушення. Крім того, на його користь постановили стягнути 1331,20 гривні судових витрат із бюджетних асигнувань відповідача.

Рішення набрало законної сили після ухвалення та, відповідно до частини 3 статті 272 КАС України, подальшому оскарженню не підлягає.

Нагадаємо, раніше ми писали про рівень обурення роботою ТЦК серед українців у дослідженні.

Поділіться цією статтею