Як пояснює Департамент консульської служби МЗС України, проживання одного з батьків за кордоном не звільняє його від обов’язку утримувати дитину. Якщо аліменти добровільно не сплачуються, їх можна стягувати через механізми міжнародної правової допомоги.
Порядок дій залежатиме від того, чи є вже рішення українського суду, в якій країні перебуває платник та які міжнародні договори діють між цією державою й Україною. Єдиної процедури для всіх країн не існує, пише Kreschatic.
Що робити, якщо рішення українського суду вже є
Якщо український суд уже постановив стягувати аліменти, саме по собі перебування боржника за кордоном не припиняє дію такого рішення.
Наступним кроком стає його визнання та виконання у державі, де живе платник або розташовані його доходи й майно. Для цього потрібно отримати в суді, який ухвалив рішення, пакет документів, передбачений відповідним міжнародним договором.
Залежно від країни можуть знадобитися копія судового рішення, підтвердження набрання ним законної сили, документи про належне повідомлення відповідача та інші довідки. У деяких випадках документи також потрібно перекласти мовою держави, де планується примусове стягнення.
Після цього вони передаються компетентному органу іншої країни відповідно до процедури, яка діє саме між нею та Україною.
Якщо рішення про аліменти ще немає
Якщо судового рішення про стягнення аліментів поки немає, спочатку потрібно визначити, де саме можна розглядати справу.
Українське процесуальне законодавство дозволяє у визначених випадках подавати позов про стягнення аліментів до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача в Україні. Тобто сам факт виїзду другого з батьків за кордон не означає, що звертатися до українського суду вже неможливо.
Водночас залежно від держави проживання боржника та міжнародного договору може використовуватися й інший механізм — звернення через компетентні органи для отримання рішення про аліменти безпосередньо за кордоном.
Саме тому перед підготовкою документів потрібно встановити країну фактичного проживання платника та з’ясувати, який міжнародний механізм до неї застосовується.
Через які міжнародні договори стягують аліменти
Україна є учасницею кількох міжнародних механізмів, які дозволяють стягувати утримання з людини, що перебуває в іншій державі.
Одним із них є Гаазька конвенція 2007 року про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання. Для України вона діє з 2013 року та передбачає співпрацю центральних органів держав під час розгляду заяв про аліменти.
Також Україна приєдналася до Конвенції ООН про стягнення аліментів за кордоном 1956 року. Її мета — спростити отримання аліментів у випадках, коли одержувач і платник перебувають у різних державах.
Крім того, з окремими країнами Україна має двосторонні договори про правову допомогу. Саме відповідний міжнародний договір визначатиме, куди подавати заяву, які документи потрібні та чи необхідна окрема процедура визнання судового рішення.
Яку роль відіграє Міністерство юстиції
За міжнародними конвенціями одним із ключових органів в Україні є Міністерство юстиції.
У межах Конвенції 1956 року Мін’юст виконує функції органу, що передає та приймає відповідні заяви. Для виконання Гаазької конвенції 2007 року також діє спеціальна інструкція Міністерства юстиції, яка регулює порядок роботи із заявами про міжнародне стягнення утримання.
Через такі механізми документи можуть передаватися компетентним установам іноземної держави, де вже застосовуються місцеві процедури виконання рішення.
Це важливо, оскільки український виконавець не може самостійно накласти арешт на зарплату, рахунок або майно людини в іншій державі без використання міжнародно-правового механізму.
Чи можна стягувати аліменти із зарплати за кордоном
Якщо рішення про аліменти буде визнано та допущено до виконання в країні проживання боржника, далі застосовуються правила цієї держави.
Стягнення може відбуватися із заробітної плати, банківських рахунків, інших доходів або майна, якщо такі заходи дозволені місцевим законодавством.
Саме тому важливо мати максимально точні відомості про боржника — адресу проживання, місце роботи, відомого роботодавця, джерела доходів або дані про майно за кордоном. Така інформація може спростити роботу компетентних органів.
Які документи варто підготувати
Конкретний перелік залежить від міжнародного договору та країни, однак зазвичай знадобляться документи, що підтверджують особу заявника, родинні відносини з дитиною, місце проживання та обставини справи.
Якщо судове рішення вже існує, додатково готують його належним чином засвідчену копію та документи, які підтверджують можливість примусового виконання.
Може також знадобитися інформація про заборгованість, відомості про платника та переклад документів.
Перед поданням заяви варто уточнити точний перелік для конкретної держави, оскільки вимоги різняться.
Що робити, якщо країна не входить до конвенції
Якщо держава проживання платника не є учасницею відповідної міжнародної конвенції, потрібно перевірити, чи існує між нею та Україною двосторонній договір про правову допомогу.
За його відсутності процедура може відбуватися виключно за внутрішнім законодавством іноземної країни. У такому випадку може знадобитися окреме звернення до місцевого суду або залучення юриста у відповідній державі.
Тому ключовим є не сам факт перебування людини за кордоном, а юридичний режим взаємодії України з конкретною країною.
Нагадаємо, раніше ми писали про відмову у земельній ділянці для УБД та порядок оскарження рішення місцевої ради.
